Атакують примари. Чорногорія опинилася на порозі війни
"Привиди 1990-х років прокинулися, хоча, здавалося, вони були переможені, принаймні в Чорногорії".
Ця цитата зі статті у чорногорській газеті від 6 лютого 2020 р. найкращим чином описує все, що відбувається в колишній югославській республіці останні півтора місяці.
Прийняття парламентом країни закону про віросповідання і права релігійних громад не просто призвело до акцій протесту парафіян Сербської православної церкви та до гучних заяв опозиції. Протистояння прийняло такі форми, що одна сторона заговорила про війну, інша - про оборону.
Формальним приводом для суперечки, як ми пам'ятаємо, є вимоги новоприйнятого закону про віросповідання і права релігійних громад, яким Сербська православна церква повинна зареєструватися нарівні з усіма іншими релігійними організаціями Чорногорії і довести, що всі її храми і монастирі дійсно її.
Інакше СПЦ виявляється поза законом, а майно, яким вона керувала де-факто, переходить у власність держави.
Під час обговорення опозиційні депутати вже встигли заявити, що готові взяти в руки зброю, якщо закон буде прийнятий.
Закон був прийнятий, і...
Зовні сьогодні майже тихо-мирно.
Захисники Сербської православної церкви двічі на тиждень йдуть вулицями своїх міст хресним ходом, моляться і розходяться до наступного разу.
Сутички є - локальні і незначні.
У столиці Подгориці, поліція і кілька десятків молодих людей "обмінялися" сльозогінним газом і феєрверками з-за намальованого на стіні графіті в кольорах сербської прапора; невідомі з чорногорськими прапором побили підлітка, який нібито продемонстрував знак "четников", тобто сербських націоналістів - три розчепірених пальця; комунальні служби повідомили про напад з камінням на своїх працівників, які зафарбовували просербские графіті на вулицях міста, вчинений невстановленими особами...
На даному етапі складно говорити про силовому протистоянні. Але ті, хто пам'ятає, як починаються війни на Балканах, не розслабляються.
У Хорватії серби створювали свою "народну республіку", Сербську Країну, під прапором Сербської православної церкви - сербським триколором з сербським хрестом. Датою початку збройного конфлікту в Боснії серби вважають вбивство в центрі Сараєва з-за сербського церковного прапора...
Тому поява на вулицях тисяч людей під так добре всім знайомими символами лякає дуже багатьох, від аналітиків до несербського населення цілого регіону. Тим більше, що конфлікт між чорногорської владою та СПЦ не вичерпується і ситуація продовжує загострюватися.
На минулому тижні митрополит Чорногорсько-Приморський Амфілохій прямо заговорив про готовність захисників СПЦ до "громадянської війни".
В інтерв'ю виданню "Голос Српске" Амфілохій згадав у цьому зв'язку двох політиків - Марко Милачича, лідера опозиційної партії "Справжня Чорногорія", і Мілана Кнежевича - лідера опозиційного руху "Демократичний фронт".
Кнежевич відомий тим, що суд визнав його причетним до організації спроби перевороту в Чорногорії в 2016 р. - разом з агентами російських спецслужб. Милачич ж прославився своїм тюремним строком за спалений прапор НАТО. Та їх об'єднує той факт, що обидва - фанати Росії і прихильники Володимира Путіна.
Милачич на сьогодні забезпечує інформаційний супровід протестів, публікуючи у себе на "Фейсбуці" новини по темі протидії закону про віросповідання. Серед його постів є відео з дітьми, співаючими реп на тему "Не дамо святині", молодь з фаєрами на тлі сербських прапорів, кричалки "Косово - Сербія", які звучать на багатьох акціях на захист сербської церкви...
Якщо врахувати, що практично все доросле населення Чорногорії сидить у "Фейсбуці", ефективність такого виду агітації дуже висока. Але питання залишається відкритим - чи перейдуть врешті-решт прихильники сербської церкви від гібридних форм протесту до гарячої фази?
Можна було б згадати, що Чорногорія - член НАТО, і вирішити, що як такої їй нічого не загрожує. Але на тлі набирає обертів протистояння рівень впевненості і спокою починає зменшуватися.
У статті, цитата з якої показана на самому початку цього матеріалу, "примари" не згадувалися в якості поетичного образу. Мова в публікації йде про те, що в Пльовлі - місті на півночі Чорногорії - акції на захист Сербської православної церкви очолюють активісти, яких місцеві жителі пам'ятають ще з 1990-х. Тоді ці захисники православ'я були налаштовані вигнати всіх мусульман з міста, тепер ходять на мітинги в захист СПЦ, а тим часом на будинках мусульман з'являються намальовані сербські хрести.
До тіням минулого, змушує думати, що все може бути набагато серйозніше, ніж здається, можна віднести і фігуру самого Амфілохія.
У далеких 1993-1994 рр. Чорногорсько-Приморський митрополит був активним учасником подій у Боснії і Герцеговині. Ні, не воював, він просто закликав сербів не підписувати мирні плани, а потім, коли все закінчилося Гаазьким трибуналом, Амфілохій пропонував надати притулок президенту Республіки Сербської Радована Караджича.
Тепер питання - чому "примари" активізувалися саме зараз і чому замість дискусій про власне тексті закону в інформаційному полі фігурують Косово, національна ідентичність чорногорців і права сербів Чорногорії? Відповідь лежить на поверхні. В цьому році в Чорногорії знову парламентські вибори. На минулих, як ми пам'ятаємо, російські агенти трохи не організували державний переворот. На цих, очевидно, готується щось не менш серйозне.
