Чи ризикне Росія анексувати ПМР? Що за гра почалася навколо Придністров'я
Російський сценарій анексії Придністров'я, якщо така буде реалізована, цілком може виявитися бізнес-проектом
У самопроголошеному Придністров'ї на 28 лютого анонсовано "з'їзд депутатів усіх рівнів" — захід, пафосний і незаконний, як, зрештою, і все Придністров'я загалом. За офіційною версією, 16 лютого до президента Красносільського звернулася з проханням про організацію такого з'їзду група громадян, а вже 21.02 Верховна рада ПМР оголосила його дату.
Версія була зліплена навмисне недбало: "звернення громадян" не опубліковано і тему з'їзду офіційно не заявлено. Відразу пішли розмови про те, що учасники з'їзду звернуться з Путіну з проханням прийняти Придністров'я до складу Росії. Припущення цілком природне — нічим іншим організацію такого пафосного заходу, другого за історію ПМР, пояснити неможливо. Нагадаю, що перший "з'їзд депутатів усіх рівнів" проголосив незалежність від Молдови, тож будь-які інші приводи, окрім прохання прийняти до складу Росії, виглядають надто дрібними.
Таке припущення цілком укладається у загальну логіку останніх подій. З січня між Кишиневом та Тирасполем виник черговий фінансовий конфлікт. Кишинів заявив претензії на переділ доходів від схем, що реалізуються в трикутнику Москва-Тираспіль-Кишинев, піднявши плату за дах, що дозволяє ПМР торгувати з ЄС під виглядом визнаної Молдови. Не сильно, на 1%, але все одно прикро, та в Тирасполі нічого вдіяти не змогли. Якийсь час влада ПМР імітувала "народні протести", виганяючи бюджетників на мітинги "проти кишинівського свавілля", але це не вплинуло на ситуацію. І придністровці змирилися б із втратою, але в гру втрутилася третя сторона.
Річ у тім, що де-факто влада в ПМР – складена. Місцевих маріонеток: "президента" та "Верховну раду" смикають за ниточки і надягають на руку два ляльководи: холдинг "Шериф", який "поза політикою" стриже бабло на стику визнаної і невизнаної держав, тобто Молдови та ПМР, і "колективна Росія". "Колективна" — тому, що російський гравець, у свою чергу, теж складений: тут і про гроші за рахунок напівкримінальних нафтогазових схем — цим займається РАТ "ЄЕС Росії" за допомогою МолдГРЕС, і про геополітику, включаючи тиск на Україну, Молдову та НАТО за рахунок демонстрації прапора російських "миротворців", розміщених у ПМР. Крім "миротворців" є і охорона складів боєприпасів радянських часів у Ковбасній, які Росія вважає своїми, а також армія та Міністерство держбезпеки ПМР. Теоретично, це різні структури, на практиці – єдина мережа, якою рулить Кремль, рекрутуючи до неї жителів ПМР. І, нарешті, є незаконне консульство РФ в Тирасполі, тобто не визнане Молдовою, але що успішно працює, здійснює роздачу російських паспортів.
За твердженнями Москви, російських паспортів роздано в ПМР близько 300 тисяч. Перевірити це складно, як складно і зрозуміти, скільки їх власників усе ще перебуває в Придністров'ї чи хоч би в інших частинах Молдови. Незрозуміло навіть, скільки взагалі людей зараз мешкає у Придністров'ї. Судячи з попиту на продукти, а це найвірніший, хоч і неофіційний показник – максимум тисяч 110-120.
Із громадянством у місцевих жителів усе дуже по-різному, і теж непросто. Є й такі, у кого тільки російський паспорт, ну і на додаток до нього придністровський, ніде не визнаний. Молдова смикає їх, спонукаючи офіційно оформити перебування на своїй території, якою вважає ПМР, та отримати молдавську посвідку на проживання. Процедура ця у Молдові дуже проста, і, приміром, зі складнощами при отриманні українського ВНЖ навіть поряд не стояла. Але люди ліниві, інертні, зайняті поточними справами, а за ВНЖ доведеться щонайменше двічі з'їздити в контрольовану Кишиневим частину Молдови, відстояти чергу в паспортному столі та заплатити якісь гроші, хоч і невеликі. Хтось просто йде на принцип – не хочу і все. Загалом, молдавського ВНЖ у багатьох росіян, які живуть у ПМР, немає, і декому з таких відмовників, щоправда, лише зрідка, наприклад, закривають в'їзд до Молдови на 90 днів, коли вони, виїхавши, намагаються повернутися назад.
Втім, більшість власників російських паспортів мають також молдавський, український, румунський, білоруський, болгарський або ще якийсь паспорт. Або кілька. Словом, питання про те, скільки громадян РФ проживають у Придністров'ї – дуже слизьке. Тому що з точки зору Молдови людина, яка має молдавський та російський паспорти, на території Молдови – громадянин Молдови, і точка. Звичайно, Росія тлумачить це інакше.
І, нарешті, треба пам'ятати про загальне ставлення до "неврегульованого конфлікту" навколо ПМР трьох його економічних учасників: фірми "Шериф", тієї частини колективної Росії, яка про гроші на сірих схемах, та Кишинева. На його вічній та безнадійній "неврегульованості" вже понад тридцять років піднімаються мільярди, за рахунок нафтогазових та інших схем вибудованих навколо типу-легального ввезення-вивезення товарів через молдавську митницю в чорну дірку ПМР, у якій немає ані законів, ані прозорості.
Перехід від конфлікту тираспольських та кишинівських еліт через власність, чим, власне, і була війна 1992 року, до кримінально-економічного співробітництва було здійснено за період 2001-2005 років групою московських, придністровських та молдавських функціонерів колишньої КПРС, які встановили тверді правила гри. З того часу нічого не змінилося. За результатами чергових виборів у Молдові перетрушуються лише люди, які сидять на побудованих тоді схемах, але самі схеми залишаються рівно тими самими, із незначними варіаціями у зв'язку зі змінами ситуації. Кишинів іноді віджимає собі трохи більшу частку, користуючись тим, що він займає в цих схемах ключове становище. Щоправда, після 2024 року буде припинено газовий транзит через Україну, за допомогою якого отримує російський газ та ПМР, але навіть у цьому випадку є варіанти таки отримувати газ за системою взаємозаліків. До того ж схеми за участю ПМР – не лише газоелектричні, там багато чого є ще цікавого та прибуткового.
Ні Кишинів, ні Тираспіль, ні та кремлівська вежа, яка контролює російську частку грошових потоків від цих схем, нічого міняти не хочуть. І "врегулювати" вони теж нічого не хочуть. Вони хочуть законсервувати ситуацію і доїти придністровську корову якнайдовше. Перший крок до такої консервації було зроблено ще у 2006 році, коли відразу після встановлення тіньових економічних правил у спільному бізнесі за участю ПМР було проведено референдум про майбутнє приєднання до Росії. Це заякорило усі переговори щодо повернення до Молдови. Але все ж таки не намертво, оскільки референдум був консультативний.
Але є й інша вежа Кремля, яка керує війною проти України. І от вона якраз зовсім не проти зіграти зараз на загострення. Тож хоч і ГУР України, і посольство України в Кишиневі в один голос заявляють, що визнання ПМР частиною Росії малоймовірне, з ними можна не погодитися.
Звернення до Путіна з таким проханням від імені з'їзду 28 лютого є більш ніж можливим. Якщо його не буде, незрозуміло, про що буде з'їзд взагалі. А на 29 лютого Путін анонсував останнє звернення до ДД РФ за його нинішньої каденції на посаді президента. Далі вибори.
Приєднати чогось до Росії перед виборами – гарний хід із погляду піарників Путіна. Звичайно, буде згадано і те, що в Придністров'ї проживають "200 тисяч наших громадян", які якраз і попросили його приєднати, і що Одеса – російське місто, і що Росія обов'язково проб'є до Придністров'я сухопутний коридор. Всі ці грані теми приєднання ПМР вже полірують і розігрівають російські топ-пропагандисти.
На перший погляд, з погляду подальших перспектив Придністров'я такий поворот здається для нього чистою підставою. І він справді був би підставою, якби Молдова хотіла прикрити придністровський проект. Але Молдова цього не хоче. Якби Молдова цього хотіла, то можливості схопити Придністров'я за півроку мали, починаючи, як мінімум, з 2014 року. Але Молдова, повторюю, хоче прямо протилежного – вона хоче зберегти Придністров'я як привабливу для себе кримінально-економічну зону. І Тираспіль, щоб там його "політики" не говорили на публіку, теж хоче зберегти саме таких стосунків із Молдовою. Ну а Кремль хоче перед виборами зіграти Придністров'ям, піднявши млявий рейтинг Путіна. Чи можна поєднати всі ці бажання? Так запросто! Їхня сума складається у просту і навіть витончену комбінацію.
З'їзд звертається до Путіна із закликом прийняти Придністров'я до складу Росії. Путін, під кінець своєї каденції, виходить наступного дня з цією пропозицією до ДД РФ, оскільки формально рішення приймає саме вона. ДД РФ приймає пропозицію до вивчення, оскільки її не можна прийняти автоматично — потрібний саме думський документ. Принагідно постає питання і про те, що всі жителі ПМР з російськими паспортами, у тому числі з простроченими, мають отримати можливість проголосувати на виборах. Але завезти бланки паспортів та бюлетені неможливо, Молдова їх не пропускає.
І ДД починає вирішувати проблеми. Вона оперативно приймає рішення автоматично продовжити всі прострочені російські паспорти — можливо, не лише у Придністров'ї, а в усіх "русофобських" країнах, де виникають труднощі з їхньою заміною, а й у Придністров'ї вже принаймні. Вона також дає дозвіл надрукувати бюлетені у самому Придністров'ї. Бінго та піар на весь світ.
Молдова у відповідь висловлює обурення, ЄС глибоке занепокоєння, але Путіну начхати, він піариться перед виборами. Що у відповідь зробить Молдова? Чи зробить невиїзними з ПМР десяток придністровських чиновників? Можливо, але це максимум, на що можуть піти у Кишиневі. І не факт, що там підуть навіть на це. Молдові, повторюю, не потрібне загострення. Молдові потрібно зберегти Придністров'я у його нинішньому вигляді за будь-яку ціну.
Наступний крок, вже перед виборами – ДД РФ, вивчивши питання, приймає ПМР до складу Росії. Молдова, природно, цього не визнає та продовжує митне оформлення експорту та імпорту молдавських підприємств, розташованих у ПМР, яка є частиною Молдови. Тобто бізнес крутиться, лаве каламутяться — все йде як раніше. Рішення ДД РФ Молдова просто ігнорує як незаконне. Але воно є – і на його підставі Тираспіль каже "ми – Росія". Як наслідок, всі переговори про будь-яке "врегулювання" і вся ситуація в цілому надійно заморожуються до загального задоволення.
Після цього Молдові буде неможливо дорікнути, що вона саботує повернення Придністров'я, розвиваючи з ним економічні відносини, незважаючи на відсутність прогресу в політичних питаннях. Молдова заявить, що вона економічно підтримує своїх громадян, які опинилися на анексованій Росією території, але принципово відкидає будь-які силові рішення! А всі звичні схеми виявляться в повній безпеці і поза зоною будь-якої критики. Просто шикарна комбінація.