Hello, Vladivostok. Що означає "вторгнення" американського есмінця в російські води

Джон Маккейн не дає спокою Кремлю навіть після своєї смерті. Правда, мова йде скоріше про його батька і діда — адміралів Джонів Маккейнів, молодшого і старшого, в честь яких був названий есмінець, що входить до складу Сьомого флоту ВМС США (порт приписки: Йокосука, Японія).

У вівторок, 24 листопада, російське міноборони заявило, що цей есмінець приблизно о шостій ранку (за київським часом: в сім) на 2 км "вторгся" у територіальні води РФ у затоці Петра Великого, недалеко від Владивостока.

Відзначається, що "Джона Маккейна" зупинив російський великий протичовновий корабель "Адмірал Виноградов".

"Після отриманого попередження і зміни курсу великим протичовновим кораблем ТОФ "Адмірал Виноградов" на есмінець "Джон Маккейн" американський корабель відразу пішов у нейтральні води. Повторних спроб американський есмінець увійти в них не робив", — повідомили в міноборони РФ, зазначивши також, що в даний район оперативно відправили корвет "Досконалий".

Реакція США

Ні, це не черговий російський фейк. Точніше, це безумовний фейк, але лише частково, з огляду на коментар Сьомого флоту.

Звичайно, Сполучені Штати могли б скопіювати методу Кремля і скласти що-небудь на зразок "есмінець просто заблукав", наприклад, через спуфінг його GPS-системи російськими засобами радіоелектронної протидії.

Тим більше що пару років тому ходили чутки, що саме порушення в роботі GPS "Джона Маккейна" у зв'язку з втручанням росіян і стало причиною зіткнення біля берегів Сінгапуру з танкером Alnic MC.

До того ж таке пояснення було б переконливим з огляду на те, що тема спуфінгу, тобто глушіння сигналу навігаційною системою, актуальна сьогодні як ніколи.

Зокрема, в Східному Середземномор'ї і на Близькому Сході, де і Росія, і Туреччина активно беруть участь у різних гібридно-військово-економічних авантюрах.

Однак американські моряки не пішли цим шляхом і максимально прямолінійно, без натяків заявили: ходили і ходити будемо там, де це дозволено міжнародним правом.

У повідомленні пресслужби Сьомого флоту підкреслюється, що "Джон Маккейн" своїм візитом у води поблизу Владивостока захищав право і свободу судноплавства в районі затоки Петра Великого (Японське море) у рамках операції Freedom of navigation ( "Свобода навігації").

Американська сторона посилається на Конвенцію з морського права, прийняту в 1982 р., згідно з нормами якої той район затоки, куди зайшов есмінець, не є нічиїми територіальними водами.

Такими їх вважає Москва. Причому ще з 1984 р., коли Радянський Союз, ігноруючи конвенцію, оголосив 106 морських миль затоки своїми "внутрішніми водами", посилаючись на систему прямих базових ліній вздовж своїх берегів.

Тобто фактично, пояснюють у пресслужбі Сьомого флоту, радянська Москва в односторонньому порядку розширила свої "внутрішні води", анексувавши води нейтральні, а Москва нерадянська від цього підходу не відмовилася.

Сполучені Штати, які вважають свободу судноплавства одним із стовпів світового правопорядку, це рішення не визнають, оскільки спираються саме на Конвенцію про морське право — "літатимуть, ходити і діяти всюди, де це дозволено міжнародним правом, незалежно від локації, на яку заявлені невиправдані морські претензії, і незалежно від поточної ситуації ".

Подарунок Джо

Жорсткий коментар Сьомого флоту, як і дії есмінця "Джон Маккейн", свідчать про те, що не тільки Росія, а й Сполучені Штати повертаються до практики реслінгу часів холодної війни.

У символічній площині візит бойового корабля ВМС США в затоку Петра Великого — це те ж саме, що відправка Москвою бомбардувальників Ту-95 до узбережжя Аляски або повітряна провокація Су-24 біля іншого есмінця — "Дональда Кука".

Більш рішучі дії американців на воді є прямим результатом багаторічної деструктивної діяльності Москви, спрямованої на підрив демократичних засад Заходу.

Так, з одного боку, Росія, завдяки таким інцидентам, виграє, акумулюючи великі дози хайпа, що давно став і зброєю, і валютою. Москва отримує можливість у черговий раз порадувати своєю доблестю власних співгромадян і лояльних іноземців, коли "відганяє" ворогів від своїх кордонів.

З іншого боку, це гра на грані фолу. Будь-який промах, обумовлений технологічною несправністю, невірним аналізом ситуації або простим людським фактором (рівень підготовки кадрів ВМФ РФ деградував так само, як і матеріальна частина) — і Кремль негайно ж стикається з серйозною ескалацією, аж до прямого зіткнення.

Американці вже доводили раніше, зокрема в сирійському Дейр-ез-Зорі, що в разі потреби не посоромляться відкрити вогонь.

Ось у чому мінус поведінкової моделі Кремля як в контексті збройних провокацій, так і втручанні у вибори тих же США: смикати тигра за вуса, нарватися на потужний удар лапою; переконувати глядачів, що це і не удар зовсім, позиціонуючи себе як впливового гравця, здатного справлятися з серйозними проблемами.

Наскільки ефективною така тактика буде після приходу в Білий дім Джо Байдена — дуже цікаве питання.

Поки Байден і американський істеблішмент, у тому числі військовий, демонструють готовність до жорстких дій.

Не можна не звернути увагу на те, що "Джон Маккейн" зайшов у гості до росіян після того, як Байден назвав імена потенційних держсекретаря, радника з нацбезпеки, постпреда при ООН, директора Нацрозвідки, міністра з питань внутрішньої безпеки та спецпредставника з питань клімату.

Паралельно адміністрація Дональда Трампа почала процес передачі влади, надавши демократу доступ до брифінгів і бюджетних коштів, необхідних для завершення переходу Байдена в Білий дім.

Пентагон також підтвердив, що починає співпрацювати з командою Байдена.

І демонстрація Сьомим флотом, і опосередковано Пентагоном, свою принциповість у питаннях дотримання норм морського права лягає в ту ж канву, що і недавнє визнання колишнього американського "зеленого берета" в шпигунстві для ГРУ. І те, і інше — по суті, подарунки Байдену і явний натяк на те, що новий президент жартувати не збирається і готовий прийняти виклик.

Причому як спираючись на можливості своєї країни, так і міжнародних організацій, у першу чергу, що працюють на зміцнення трансатлантичного співробітництва — тобто НАТО.

Важливий момент: також 24 листопада, на наступний день після телефонної розмови генсека Альянсу Єнса Столтенберга з обраним президентом США, було опубліковано інтерв'ю, яке перший дав німецькій медіагрупі Funke, зокрема Westdeutsche Allgemeine Zeitung, New Ruhr або Westfälische Rundschau.

Цікаві в цьому інтерв'ю дві речі:

По-перше, Столтенберг впевнений, що Байден продовжить лінію Трампа щодо НАТО. Тобто обраний президент має намір зшивати трансатлантичне співробітництво, але в той же час буде домагатися від союзників витрат на оборону в розмірі 2% від ВВП. І Столтенберг ці вимоги підтримує.

По-друге, за словами генсека, Європа потребує військової підтримки США, оскільки Євросоюз її захистити не зможе. Що б там не говорив і не планував президент Франції Еммануель Макрон, що закликає працювати на "стратегічну автономію" ЄС.

Якщо додати до цих оцінок Столтенберга недвозначні меседжі ВМС США в затоці Петра Великого, то можна зробити висновок, що при Байдені і Штати, і НАТО будуть куди рішучіше в захисті своїх інтересів у різних точках планети, у тому числі в захисті свободи судноплавства. У тому числі і в Чорному морі, куди 23 листопада як раз зайшов есмінець "Дональд Кук".