За державу прикро. Як Пристайко напортачив в ефірі ВВС і чому це не означає відмови від вступу до НАТО

Невдале висловлювання українського топ-дипломата про можливість Києва передумати щодо членства в НАТО викликало інформаційний шквал у ЗМІ України, Заходу та, природно, Росії.

Колишній міністр закордонних справ України, а нині посол у Великій Британії Вадим Пристайко дав інтерв'ю BBC Radio 5. Загалом непогане, з правильними та ясними посилками як союзникам, так і Росії щодо її агресії проти України, яка за без вісім років забрала майже 17 тис. життів.

Загалом хороше інтерв'ю. За винятком одного меседжу, який уже багато хто інтерпретував як кардинальний зовнішньополітичний розворот України на користь Москви.

Ведучий BBC Стівен Нолан поцікавився у Вадима Пристайка, чи може Київ розглянути/обдумати варіант з відмовою від вступу до Організації Північноатлантичного договору.

Український дипломат цілком резонно зауважив, що така поступка Кремлю гіпотетично могла б сприяти деескалації на даний момент, проте відмова від членства в НАТО означає те, що Україна залишилася б без захисту, і таке рішення не може бути гарантією утримання Росії від продовження агресії у майбутньому. Іншими словами, Москва після такої поступки, швидше за все, вже незабаром побажала відхопити і лікоть.

Однак саме ця думка, висловлена Пристайком, фактично залишилася поза увагою, оскільки на питання про "подумати" він відповів Нолану: "Ми могли б". Заради зниження градуса напруги та з метою не допустити нової інтервенції росіян.

Британський журналіст "зачепився" за цю відповідь через його цілком виправдану скандальність, але щоб уникнути різночитань слів українського посла поставив уточнююче питання, чи справді пан Пристайко мав на увазі можливу відмову України від інтеграції до НАТО.

"Так, ви маєте рацію, — відповідав Вадим Пристайко, — це те, що записано в нашій Конституції. Я зараз частково йду проти нашого головного документа. Кажу (і маю це на увазі), що ми гнучкі, намагаючись знайти найкращий вихід. Якщо нам доведеться пройти через якісь серйозні поступки, це те, що ми можемо зробити. Безперечно.

Результат: ВВС отримали сенсацію, а Київ – головний біль.

На Банковій через прес-секретаря Володимира Зеленського Сергія Никифорова відразу ж зажадали від Пристайка порозумітися, нагадавши про те, що євроатлантичний курс України закріплений у Конституції.

Реагуючи на шум, що піднявся, Пристайко досить оперативно дав своє пояснення в коментарі Reuters. Зокрема, він уже заявив, що Київ готовий піти на багато поступок, щоб уникнути ескалації війни, але від НАТО ніхто не збирається відмовлятися.

Намагалися трохи збити інформаційне полум'я і на Михайлівській площі.

Спікер МЗС Олег Ніколаєнко у коментарі Liga.net заявив, що, мовляв, слова Вадима Пристайка вирвані з контексту і Київ справді готовий розглядати "будь-які формати діалогів", але не згортання курсу на вступ до Північноатлантичного Альянсу.

Складнощі перекладу

Насправді ж дуже складно назвати повідомлення у ЗМІ про висловлювання Прістайка вирваними з контексту. Досить просто уважно прослухати інтерв'ю (за посиланням вище), щоб переконатися: Прістайко сказав те, що сказав. Причому двічі.

І зараз на українського дипломата з усіх сиплються звинувачення у підігріванні країні-агресору та мало не артикуляції якихось таємних планів Офісу президента.

Втім, джерела "ДС" у МЗС наголосили, що не слід шукати в словах посла ознак змови у вищих ешелонах влади або опрацювання сценаріїв, які передбачають серйозні поступки перед режимом Путіна, ні. За їхніми словами, висловлювання Пристайка — це просто помилка, зумовлена радше не труднощами перекладу, а труднощами розуміння. Іншими словами, є "явна лажа, а не таємна ложа".

Насправді недостатньо просто знати англійську при спілкуванні з іноземними журналістами, особливо з британськими. Щоб розуміти британця, потрібно щось більше – розуміння, власне, контексту та контенту, яке не зводиться до ємних відповідей на прямі запитання – без урахування невербальних меседжів та загальної картинки того, що відбувається.

А контент такий: загроза продовження російської агресії аж до повномасштабного нового вторгнення РФ в Україну – це нині топ-тема на передовицях західних ЗМІ. Та і не тільки. Обговорюють це питання дуже активно і, скажімо, на європейських кухнях.

Звідси питання Стівена Нолана, який хотів з'ясувати, чи збирається Київ щось робити, і якщо так, то що саме. Яким чином українська влада, крім закликів не панікувати, планує домогтися деескалації.

Щодо тонкощів спілкування з британськими журналістами. Нолан, торкнувшись теми членства України в НАТО, запитав: чи розмірковують/роздумують/розглядають (contemplate) у Києві сценарій відмови від інтеграції до Альянсу.

Прістайко ж у своїй відповіді відійшов від contemplate і використав більш конкретну форму, а саме: might (могли б). Україна "могла б" відмовитись, а не "обмірковує" такий варіант. Ідеальним виходом у цій ситуації — якщо, звичайно, виходити з неочевидної небажаності жорсткої відповіді — обмежитися стандартною для європейської дипломатії фразою "всі опції на столі".

Ось чому слова українського дипломата викликали такий ажіотаж у британській, а згодом українській, європейській та російській пресі. Хоча, як зазначалося вище, Вадим Пристайко не мав на увазі саме намір Києва звернути з шляху євроатлантичної інтеграції.

Про що це каже? Про те, що незважаючи на високий професіоналізм та активність українського дипкорпусу, щодо зчитування всіх деталей контенту/контексту та спілкування із західними ЗМІ є ще що покращувати. Наприклад, навички комунікації зі ЗМІ, які давно являють собою засоби масової маніпуляції.

Особливо корисно це в нинішній ситуації, коли фактично всі в Європі та Північній Америці ходять лезом бритви у протистоянні з режимом Володимира Путіна. Ескалації на Заході ніхто не хоче, та й у Росії теж.

Тому зараз відбувається жвава дискусія про сценарій фінляндизації України як можливість уникнути прямого конфлікту.

Проблема лише в тому, що європейські спікери та лідери громадської думки, які говорять про фінляндизацію, кривлять душею, оскільки так званий фінський сценарій передбачав збереження суверенітету Фінляндії, нехай ціною втрати територій та виплатою контрибуцій.

Україні ж пропонують імітацію фінляндизації. Не лише тому, що Москва вже незаконно окупувала українські території без офіційного оголошення війни, а й тому, що Кремль має на меті повний контроль над Україною.

Якщо партнери та союзники Києва всерйоз розглядають такий сценарій і пропонують Україні заплатити цю ціну за свою угоду з Кремлем, то вони про це і повинні сказати – прямо і без шулерського вивужування потрібних Заходу заяв українських дипломатів, які потім можна інтерпретувати як готовність та ініціативу української сторони піти на поступки перед Росією

А з Пристайка в цій ситуації якраз і витягли такий коментар завдяки вищезгаданим проблемам зі зчитуванням контексту.

Як наслідок, міністр оборони Великобританії Джеймс Хіпі, коментуючи в ефірі Sky News слова українського посла, запевнив Київ у підтримці британським урядом суверенітету України, але також додав, що рішення відмовлятися від членства в НАТО – це рішення влади України, і Лондон підтримає його, якщо його буде прийнято.

Це не означає, що Сполучене Королівство раптово змінило свою позицію щодо допомоги та співпраці з Україною після того, як надіслало рекордні партії протитанкової зброї. Проте слід розуміти, що будь-яка держава насамперед захищає власні інтереси. І деескалація в Європі Британії потрібна так само, як будь-якій іншій країні. Якщо Україна готова її забезпечити за власний рахунок... Що ж, це її вибір, і Європа його прийме.

Такими є наслідки однієї необережної репліки в умовах жорсткої війни в медіапросторі. На жаль, Київ знову програв інформаційний бій. Причому, що прикро, у дружньому британському середовищі.