Приниження та істерика: що означає візит Путіна до Ірану

Візит Путіна в Іран це:

1. Приниження. Вперше за останні роки Путін їхав на переговори без явної переваги. Він їхав прохачем.

2. Нічого нового він не добився і не отримав. Судячи з усього, його єдиний козир — вплив у Сирії, йому довелося розміняти на міфічні обіцянки допомогти з технологічним ембарго (ну нема в нього електроніки). Поки це лише обіцянки

3. Його головна гра — нафта і газ, якими він шантажуватиме Європу. Поки Європа тримається. Друга головна гра Путіна — криза біженців через продовольчі проблеми поки знаходиться в стадії переговорів (можливо, імітації переговорів). Путін навряд чи робитиме жест доброї волі з вивезенням українського зерна, якщо не отримає за це щось взамін. Поки ми не розуміємо, що він може отримати взамін.

4. Іран — це не лише приниження. Це ще й істерика. Те, що синхронно Путін, Слуцький та Ушаков заговорили про переговори означає лише одне — Путін усвідомив глибину проблеми та істерить. Йому потрібно прискорювати процеси по закінченню війни.

І останнє. Повторю те, що я писав і говорив багато раз — ніякої ядерної зброї для закінчення війни він не буде застосовувати. По-перше, він боягуз, а, по-друге, це остаточно забере його в ізоляцію.

Більше західної зброї — і все в нас буде добре.