Приколи протоколу. Сімейна сварка Нетаньяху і при чому тут коровай

Автор жодного разу не сексист, однак проти правди не попреш: скривджена жінка небезпечна не тільки для суспільства, але і для міжнародних відносин. Що ефектно і продемонструвала Сара Нетаньяху в перші ж хвилини свого перебування в Києві, вельми своєрідно відмовившись прийняти шматочок хліба з сіллю з рук чоловіка.

Простіше кажучи, вона його — шматочок, не чоловіка — кинула. Хоча могла б і чоловіка, звичайно. І це було б куди більш феєрично, хоч і не так зухвало в контексті культурно-дипломатичному. А так — передбачаю гнів не в ту степ патріотичної громадськості: на святе, мовляв, зазіхнула, жидівка! І їй ще вистачило нахабства, шпурнувши хліб, поїхати вшановувати пам'ять жертв Голодомору!

Власне, такі настрої почали зустрічатися в соцмережах незабаром після того, як ролик з цим "перформансом" потрапив у Мережу. І я не здивуюся, якщо за віртуалом буде якесь реальне продовження у виконанні недалеких, але дуже пасіонарних і легко навіюваних борців за честь вітчизни від підступних зазіхань меншин. І не сумніваюся, що подібні інциденти, коли такі будуть, отримають і розголосу, і оцінку, повністю відповідні настанови з методичок по інформаційній війні.

Але справа-то в тому, що відносини з Україною — останнє, про що думала пані Нетаньяху під час своєї витівки. Вона просто карала чоловіка. Схоже, подружжя сварилася ще перед польотом, і Сара була напружена, вже зійшовши на борт лайнера компанії "Ель-Аль", і відігралася на пілотах за недостатньо шанобливе привітання (про що пишуть ізраїльські ЗМІ). Що було далі, думаю, зрозуміє кожен, хто перебував у скільки-небудь тривалих відносинах. Дві години в замкнутому просторі поруч з людиною, якого ось прямо зараз хочеться прибити, дурня такого, воскресити і знову прибити. Так не можна, тому що повно охорони та інших різних.

Знову ж таки, натерпілася за 28 років шлюбу — і інтриги, скандали. Останній по часу для прем'єра — корупційний — навряд завершився, до речі. А їй в червні ледве вдалося зіскочити з прокурорського гачка: в обмін на зняття звинувачень у шахрайстві довелося визнати провину в збагаченні за рахунок нецільового використання грошей платників податків і повернути в казну 55 тис. шекелів із сум, отриманих на кейтерингу.

Загалом, суцільний стрес. Ну і темперамент, вік, клімакс, ось це ось все. Ледве долетіли, на нервах, в загальному, а тут біля трапа ця сволота ще крихтами в рот тицяє! Немитими Руками! Фі, як некошерно!

Коротше кажучи, для мене абсолютно очевидно, що ми зі своїми звичаями потрапили під роздачу точно так само, як і пілоти ізраїльської авіакомпанії. Нічого особистого — ну, тобто, тут все надто особисте. І можна скільки завгодно говорити, що як би не був важкуватий і скандальний характер, етикет порушувати не можна. І це безумовно буде справедливо.

У той же час Сара Нетаньяху предметно і наочно продемонструвала, що мешканці високих кабінетів (а також кухонь та спалень) теж цілком собі звичайні люди. Зі своїми бзиками, побутовим хамством, нервовими зривами і образами. І якщо це її не виправдовує, то тим, хто голосував за Зеленського і Ко, бажаючи бачити у владі тих самих "звичайних людей", настав час визнати свою катастрофічну помилку.

Втім, не суть. Витівка пані Нетаньяху — прекрасний привід задатися питанням: а чи потрібен нам цей формалізований, повний офіціозу і донезмоги вихолощений каравайный звичай державного значення? Не пора викреслити з президентського указу "Про Державний протокол та Церемоніал України" в редакціях 2003-2010 рр. безглуздого пасажу: "дівчата в національних вбраннях вручають главі іноземної держави хліб-сіль, а в разі участі в державному візиті дружини глави іноземної держави хлопці в національних костюмах вручають їй квіти"?

До чого це взагалі? В епоху екстремального політичного прагматизму і жорсткого таймінгу настільки архаїчне пафосна демонстрація гостинності, миролюбності і сексуальної привабливості виглядає, м'яко кажучи, недоречно. А враховуючи автентичні китайські плахти і вишиванки в блискітках — ще й безглуздо. Змішання фольклорного фестивалю з дипломатією не йде на користь ні першого, ні другого, перетворюючи їх у коктейль з фікції з імітацією.

І, до речі, як бути, якщо іноземна особа прибуде в компанії чоловіка своєї статі, — кому квіти, а кому коровай? А якщо ця особа на, скажімо, безглютенової дієті сидить — це враховується при виготовленні частування? А якщо обмеження релігійні - по частині гігієни хоча б?

Загалом, пора закінчувати з цими безглуздо-манірними виставами за радянськими лекалами. А якщо раптом хочеться свіжого трешу — наводка для Офісу президента: прістройте Алана Бадоєва хореографом в службу протоколу.

І, до речі, ідейка наостанок. Пам'ятається, коли Rammstein приїжджав в Україну, анекдот про Тилле Линдеманне, нюхнувшем солі з короваю і заявив, що його ТАК ніде ще не зустрічали, нікого не образив. Так, може, поєднати очікуване з реальним? Такі приколи протоколу — ситуативно, звичайно, можуть виявитися куди більш перспективним з точки зору державних інтересів.