Приїхав до Унгвара, а поїхав з Ужгорода. Про що свідчить візит Сійярто до України

Зустріч угорської та української делегації в Ужгороді, яка ще нещодавно, наприклад, у грудні здавалася неможливою через позицію Будапешту, все ж відбулася 29 січня. "Злам", так би мовити, можна зафіксувати через заяву керівника апарату прем’єр-міністра Угорщини Гергея Гуяша про "прагнення до хороших відносин" з Україною. І вже в понеділок, 29 січня, до Ужгороду прибула делегація з Угорщини на чолі з міністром закордонних справ Петером Сійярто. Україну на перемовинах представляли очільник МЗС України Дмитро Кулеба та керівник Офісу президента Андрій Єрмак.

Цілком раціонально було не очікувати якогось шаленого прориву від першої зустрічі, але все ж можна відзначити певний прогрес в головному для уряду Віктора Орбана питанні, яким він активно спекулює, а саме в питанні прав національних меншин.

Власне, Петер Сійярто протягом візиту до України наполегливо, зокрема у Facebook (три рази за день) і вже на спільній пресконференції "качав" тему "повернення прав угорської меншини на рівень до 2015 р.", а також підкреслював цінність співпраці з головою Закарпатської ОВА Віктором Микитою.

Свої пропозиції чи прохання про роз’яснення, наприклад, про середню освіту, атестати угорською мовою, використання її у сфері культури та вищої освіти угорська сторона виклала в 11 пунктах, що було передано українським посадовцям. І з метою обговорення цих пунктів буде створено спеціальну комісію, яка, за словами, Кулеби за 10 днів представить "конкретне розуміння" щодо цього переліку.

Іншими словами, сторони домовилися далі домовлятися, але, начебто, на більш фаховому рівні. 

Проте найважливіший момент цих перемовин: офіційно уряд Орбана також вітає і визнає, що ухвалений Радою закон про нацменшини, "зупинив спіраль" конфлікту, хоча попереду ще "довгий шлях".

Плюс, варто завважити, і те, що Сійярто погодився принаймні поговорити про українську формулу миру, теж є значною поступкою з боку угорського уряду, який постійно закликає до миру якнайшвидше. Формула миру ж, нагадаємо, чітко декларує шлях до миру через виведення російських окупаційних військ з українських територій.

І ще одне свідчення ймовірного поліпшення у відносинах є повідомлення Єрмака про прагнення провести зустріч між Віктором Орбаном і Володимиром Зеленським.

Обмін ІПсО

До зустрічі в Ужгороде Україна, Угорщина, а також і Євросоюз підходили на тлі помітно значного інформаційного протистояння.

Так, афілійована з очільником угорського уряду газета Magyar Nemzet 28 січня опублікувала колонку без автора з жорсткою критикою на адресу українських влади та ЗМІ.

Зокрема автор-анонім критикував "Медіацентр Україна" за поради щодо роботи, за вимогу вимовляти назви міст українською мовою, а українські ЗМІ – за те, що ті "на кошти Сороса" пишуть компліментарні для влади матеріали і "антиугорські" статті. Матеріал орбанівської газети, вочевидь, мав підсилити перемовні позиції угорської делегації і створити відповідне медійне тло для візиту.

Іншими словами маємо таку собі угорську ІПсО. Втім і щодо уряду Орбана, схоже на те, що було реалізовано ІПсО. І що цікаво – зі сторінок британської газети Financial Times. І теж 28 січня.

Журналісти FT з посиланням на план, розроблений європейськими посадовцями, повідомили про готовність Брюсселю, нібито, повністю зупинити фінансування Угорщини, що підірвало б її економіку, в разі блокування Орбаном на саміті ЄС 1 лютого виділення Україні фінансової допомоги у розмірі 50 млрд євро.

В Будапешті на цю публікацію відреагували відповідно – звинуватили ЄС у тиску і шантажі через Україну. І хоча пізніше інше британське видання – Sky News – опублікувало заперечення неназваного високопосадовця з ЄС щодо наміру впроваджувати економічні санкції проти Угорщини, але інакше і не могло бути, насправді. Адже звісно в Брюсселі, який прагне дотримуватися виваженого підходу через страх перед дестабілізацією ЄС, ніхто б не визнав, принаймні зараз, що він готовий наважитися покарати одного з членів Євросоюзу. Але також офіційно цього наразі і не заперечили. Тому публікація FT все одно лишається меседжем для Орбана – своєрідною порадою відмовитися нарешті від деструктивної позиції і ухвалити правильне рішення 1 лютого. Як до цього й інсайди про розмороження коштів для Угорщини чи позбавлення права голосу.

Гарна міна

З таким от багажем до Ужгороду і приїхав міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто та інші високопосадовці. І його перемовини відбувалися в умовах зміни політичної кон’юнктури не на користь уряду Орбана, що вимагає, відповідно, і корегування зовнішньополітичного курсу Будапешту. Про що свідчить заява радника прем’єра Балажа Орбана, який 29 січня заявив про готовність Угорщини до компромісу щодо вищезгаданої фіндопомоги Україні на 50 млрд євро.

 До Ужгороду ж, або Унгвару, як вперто його називає Будапешт, делегації на чолі з Сійярто прибули заради гарної міни за поганої гри. Чого вони можуть досягти лишень завдяки питанню національної меншини. Саме відповідна риторика, спрямована на внутрішню аудиторію, дозволить зберегти підтримку ядерного електорату Орбана і "Фідес". особливо в рік виборів до Європарламенту, коли очікується певне посилення позицій ультраправих, серед яких Орбан намагається виглядати найефектнішим.

Звідси і наратив Сійярто про "повернення прав нацменшин", якими вони були до 2015 р. Дійсно, наш попередній закон про освіту надав уряду Орбана переконливі аргументи, але новий закон згідно рекомендацій Венеціанської комісії вже ухвалено.

З іншого боку, варто зазначити наступне: якщо ми беремо за основу європейське законодавство, спираючись також і на Рамкову конвенцію про захист національних меншин, то національні меншини в Україні можуть отримати навіть більше прав, аніж того вимагає уряд Орбана. І тим більше український закон вже кращий за відповідне законодавство в Угорщині.

Втім, це не означає, що в Орбана різко відмовляться від теми нацменшин, оскільки за відсутності економічних успіхів, показова боротьба за права угорців в інших країнах залишається єдиним механізмом збереження влади.

Тому коридор можливостей для уряду Віктора Орбана є досить вузьким. Проте і в нас теж, адже ті певні зрушення, які відбулися в Ужгороді, не гарантують подальшої ефективної взаємодії, а отже і прогресу. Тож маємо привід для стриманого оптимізму щодо процесу досягнення обопільної згоди в контексті євроатлантичних прагнень України.