Придністровський приклад для ОРДЛО. Навіщо Тирасполю сварка з Кишиневом

У четвер так зване "міністерство закордонних справ Придністров'я" заявило, що придністровська сторона "володіє відомостями про плановані молдавською стороною провокаційні акції в зоні безпеки, спрямовані, зокрема, проти військовослужбовців спільних миротворчих сил, що загрожує серйозною дестабілізацією обстановки і може призвести до непередбачуваних наслідків". Назвати цю заяву сенсаційною складно. Класичний хід на випередження, який, враховуючи стабільні провали комунікаційної політики Кишинева, напевно, буде успішним. Тим більше, що тижнем раніше "верховна рада" Придністров'я зробила схожу по тональності заяву, в якій "застерігає молдовську сторону від продовження провокаційноїриторики й дій по нагнітанню напруженості".

Примітно також, що за день до гучної заяви зовнішньополітичного відомства придністровських сепаратистів був заарештований Геннадій Чорба, людина, яку вважають організатором мітингу, що відбувся 2 липня в Рибниці. Тепер йому загрожує дуже великий штраф, або строк до п'яти років. За екстремізм.

Що пов'язує обидві ці події?

Почнемо з того, що в березні Придністров'я, як і всі, ввело обмеження, покликані зменшити поширення COVID-19, і, зокрема, закрило так звану "межу" між регіоном і Молдовою. У результаті багато громадян Молдови, які жили на лівобережжі Дністра або в Бендерах, а працювали, наприклад, в Кишиневі, виявилися відрізаними від місця роботи. Молдова при цьому обмежень на пересування з лівого берега не вводила.

Першими на собі відчули наслідки дій тираспольської влади медики. Ще до епідемії деякі медичні працівники з придністровських районів звільнилися з-за низьких зарплат і перейшли працювати в молдавські установи. З-за введених обмежень на пересування вони не змогли потрапити на роботу. На звернення Молдови до ОБСЄ з проханням втрутитися і допомогти із забезпеченням доступу лікарів у всі населені пункти Зони безпеки в період епідемії представник тираспольської адміністрації заявив, що в умовах надзвичайного стану медикам не може бути надана можливість вільного перетину кордону і вояжування з країни в країну.

Пропозиція Кишинева до всіх учасників переговорного процесу з урегулювання придністровського конфлікту у форматі "5+2" провести термінове засідання також успіху не мала із-за відмови придністровської сторони.

В середині червня "верховна рада" Придністров'я ухвалила закон, що дає право голові придністровської адміністрації ("президенту" ПМР) тимчасово обмежувати виїзд місцевих жителів регіону через карантин або "особливий правовий режим", а також обмежувати в'їзд на територію регіону іноземцям та особам без громадянства (до них відносяться всі, у кого немає придністровського громадянства). Це можна зробити "в інтересах державної безпеки, громадського порядку, здоров'я населення". Формально поправки діють до 30 вересня, але ніхто не дає гарантії, що вони не будуть продовжені.

В цілому, коронавірус став чудовим приводом не тільки посилити і без того не дуже-то м'який режим у Придністров'ї, але і перетворити в заручників десятки тисяч громадян Молдови, які живуть на лівому березі. Тепер, при виникненні непорозумінь між Тирасполем і Кишиневом, можна на цілком "законних" підставах заборонити в'їзд і виїзд з Придністров'я. Попереду - вибори президента Молдови, на яких нинішньому главі держави Ігорю Додону, враховуючи останні дані опитувань, цілком згодилися б голоси придністровських молдаван. "Парламентські" вибори в Придністров'ї, до речі, майже тоді ж.

Але... Як виявилося, навіть у випадку з лояльними жителями Придністров'я заходи місцевої влади здалися надмірними. І стався бунт. Не нещадний, але безглуздий. Явище для регіону давно не бачене.

Все почалося з того, що опівночі 2 липня в Придністров'ї анулювали всі раніше видані перепустки для виїзду з регіону, які видавалися працюючим на правому березі Дністра, і тим, кому потрібно було виїхати на лікування або похорон. Мотив був таким самим, як і у випадку з медиками - у Молдові зростає захворюваність коронавірусом, ті, хто працюють на правому березі, приносять хворобу в Придністровʼя.

Згідно з рішенням Оперативного штабу тепер придністровцям дозволяється виїжджати за попереднім погодженням на строк не більше 12 годин для отримання держпослуг (технічного огляду транспортного засобу, оформлення документів, отримання інших державних послуг, оплати комунальних платежів тощо). Тільки при виїзді на такий строк місцеві жителі по поверненню не повинні будуть дотримуватися 14-денного карантину. ОБСЄ з цього приводу, як правило, висловила "серйозну стурбованість".

Але вранці 2 липня в Рибниці з придністровської сторони кілька десятків осіб заблокували рух по мосту між лівим і правим берегом Дністра. Поспілкуватися з мітингувальниками прибув "міністр внутрішніх справ" і начальник Оперштабу Руслан Мова. Від імені мітингувальників у переговорах брав участь Геннадій Чорба, лідер руху "Придністров'я - наш спільний дім". Судячи з його слів, аргументи "міністра" оригінальністю не вирізнялися: "1. Якщо ви працюєте в Молдові, то живіть там або після кожної поїздки за міст на карантин на два тижні. 2. На аргументи, що в Придністров'ї роботи немає і що сім'ї голодують, "міністр" запропонував усім іти працювати в центри санітарками. 3. Якщо не хочете і не можете прогодувати сім'ю – це ваші проблеми".

На мітингувальників обрушилася хвиля нападок в місцевих ЗМІ з класичними звинуваченнями в підривній діяльності і роботі на Молдову. Цілком лояльний до Придністров'я Чорба отримав спочатку адміністративний арешт, а тепер йому загрожує кримінальне покарання. Судячи з усього, тираспольська адміністрація не має наміру брати в розрахунок соціальне становище мешканців регіону і, тим більше, потурати акціям протесту.

Правда, незрозуміло, чого конкретно боїться керівник придністровської адміністрації Вадим Красносельський. Холдинг "Шериф", який він представляє, контролює усі гілки влади, опозиція, така, яка може бути у Придністров'ї, пригнічена, лідер придністровських комуністів Олег Хоржан сидить у в'язниці всупереч протестам Геннадія Зюганова та інших комуністичних лідерів, всі протестні настрої зводяться до несміливих суперечок у соціальних мережах на тему, як влада не дає людям жити і чому в Молдові зарплати вище, ніж на лівобережжі. Але щось все ж, мабуть, незримо присутнє в політичній атмосфері Придністров'я. І Красносельський це відчуває.

Втім, тираспольська влада не тільки пригнічує боязкі бунти своїх "співгромадян". Під шумок боротьби з коронавірусом Придністров'я виставило в Зоні безпеки 37 мобільних карантинно-санітарних постів. Ясна річ, не погодивши ці дії з Молдовою. Що викликало хоч і запізнілу, але все ж реакцію з боку Кишинева. Бо, незважаючи на офіційну назву постів і обіцянку Тирасполя прибрати їх після закінчення карантину, вони дають придністровським силовикам можливість контролювати пересування в Зоні безпеки.

Ігор Додон в кінці червня зробив примирливу заяву – мовляв, проблема вирішується – і висловив надію на швидку зустріч з Красносельським. Але цього виявилося недостатньо для партнерів соціалістів по правлячій коаліції. Депутати від Демократичної партії Молдови вимагають скликати Раду безпеки, щоб обговорити ситуацію з постами. Судячи з усього, у демократів свої розрахунки і їм необхідно показати заклопотаність національними інтересами.

Навряд чи ця історія закінчиться якимось гучним конфліктом або зіткненням. Але для України все, що відбувається між Кишиневом і Тирасполем, - яскрава ілюстрація того, що її чекає в разі визнання сепаратистів стороною переговорів.