Президент-шахрай? Чи згадає Трамп про Бостонське чаювання

Президент США Дональд Трамп ймовірно протягом 10 з 15 останніх років не платив федеральний податок на прибуток. І навіть якщо платив, то сума була в 16 разів нижчою за ту, яку в 2017 р. сплатив середньостатистичний американський платник податків.

Така інформація з'явилася у статті The New York Times 27 вересня. Зауважимо, на тлі судового процесу у федеральному апеляційному суді, де адвокати Трампа намагаються заблокувати надання доступу нью-йоркській прокуратурі до податкових декларацій президента.

Остаточного рішення поки що немає і справа може знову повернутися до Верховного Суду.

В цьому разі у Трампа є високі шанси залишитися єдиним президентом Сполучених Штатів, який не оприлюднив свої податкові декларації, оскільки зараз його адміністрація за сприяння республіканської більшості в Сенаті активно просуває призначення до ВС свого судді — Емі Коні Барретт. Чому намагаються завадити представники Демократичної партії.

Втім, навіть якщо декларації Трампа збережуть у секреті, то завдяки публікації NYT це буде секрет Полішинеля.

Принаймні, в якості медійної складової виборчої кампанії демократа Джо Байдена. Що підкріплено великою кількістю цифр. І це важливо.

Так, газета пише, що в перші два роки своєї каденції Трамп завдяки різним викрутам, серед яких податкові пільги для бізнесу і гри з відстроченням подачі декларацій до IRS (Податкової служби), заплатив лише десь $750 податку на прибуток, який йде на фінансування оборонних та інших федеральних програм.

Водночас, за даними IRS, у 2017 р середньостатистичний американський платник податків заплатив близько $12,2 тис. Сьогодні більшість таких платників податків через коронакризу переживають не найкращі часи. Це перший момент не на користь Трампа.

Другий полягає в тому, що під ударом опинилося реноме президента, особисто ним створене, як успішного бізнесмена. Бо, виходячи з податкової документації, з якою ознайомилися журналісти, у Трампа на сьогоднішній день налічується $421 млн боргів і позик, які він має повернути у наступні чотири роки.

Окрім того, Дональд Трамп більш скидається на афериста, ніж на бізнесмена. Підсилює ж такий образ і позов, поданий проти нього, його племінницею Мері Трамп, дочкою його старшого брата Фреда.

У позові вона стверджує, що сам Дональд Трамп, його сестра Маріен і брат Роберт десятки років назад вступили в змову, щоб позбавити її спадщини її діда — теж Фреда Трампа.

Посил гранично ясний: якщо президент США готовий власну племінницю залишити без копійки, то що він здатний провернути з грошима чужих йому людей і структур — платників податків США або банків?

Природно, і сам президент, і його юристи все спростовують. Як і під час всього його президентства.

Адвокат Trump Organization Алан Гален у коментарі NYT зазначив, що "велика частина, якщо не всі" їхні дані з податкових декларацій президента "невірні". І попросив показати йому документи, на які газета посилалася, проте журналісти в цьому проханні йому відмовили, аргументувавши це прагненням захистити свої джерела.

Що, в принципі, логічно. У пам'яті ще свіже цькування, щоТрамп і його соратники влаштували whistleblower, який подав скаргу у зв'язку зі спробами президента США домогтися від українського колеги Володимира Зеленського допомоги в боротьбі з Байденом.

І, до речі, якщо досі Зеленський всіляко наслідував Трампа, про що сам говорив під час розсекреченої телефонної бесіди, то сьогодні вже, як видається, вже черга американського президента використовувати "напрацювання" свого колеги-популіста.

Слід зазначити, що тема несплати податків актуалізувалася напередодні дебатів Трампа і Байдена, що відбудуться 29 вересня. Дуже ймовірно, що під час їх словесної баталії податкові махінації господаря Овального кабінету, про які повідомляють ЗМІ, стануть сильним аргументом для його візаві.

І як Трамп намагається зрівняти шанси? Вірно, вирішує влаштувати циркову виставу — зокрема, закликав Байдена пройти тест на наркотики, вкидаючи до інформпростору конспірологічну думку про те, що "старий" Байден (йому 77, Трампу 74) без допінгу нездатний нормально дебатувати.

Президент навіть готовий скласти компанію опонентові і здати аналізи разом із ним.

І в один момен згадуються торішні вибори президента України, коли штаб Зеленського влаштував аналогічне шоу з тестами на наркотики і алкоголь.

Політтехнологія демократів

Втім, і тема з несплатою Трампом податків в першу чергу покликана зібрати щонайбільше глядачів перед дебатами і виборами загалом.

Це, перш за все, політтехнологія. І дуже грамотна.

Протести проти насильства з боку поліції, якщо оцінювати їх з медійної точки зору, вже не дієві.

На їх місце приходять: а) політична боротьба за місце покійної Рут Гінзбург у Верховному суді до виборів; б) "темне" податкове минуле (та й сьогодення) президента США.

До речі друга тема перегукується з наслідками пандемії Covid-19 для економіки країни і американців, які втратили роботу або бізнес, і водночас справно платили податки, коли президент, чиє реагування на кризу важко назвати ефективним, цього не робив.

До бізнесменів у Сполучених Штатах, звичайно, зовсім інше ставлення, ніж в Україні, де успіх осуджується. Однак на сьогоднішній день в США через коронакризу і протести вельми відчутні лівацькі настрої. Ну, і Трамп більше скидається на українського олігарха і не вписується в образ американського бізнесмена.

Тому ця політтехнологія працездатна і дозволить демократам відʼїсти у кандидата Республіканської партії ще кілька процентних пунктів під час боротьби партій за решту голосів тих, хто вагається.

З іншого боку, схоже, що демократи не все до кінця прорахували, коли почали розвивати тему з податковими деклараціями Дональда Трампа. Швидше цю політтехнологію вкинуто, так би мовити, на рух кампанії, адже до голосування залишилося всього нічого, а отже дозволити собі зменшувати темп демократи просто не можуть.

Безумовно серед тих виборців, за голоси яких б'ються "слони" і "осли", знайдуться, так би мовити, і політичні маргінали, які згадають про передумови і ключовий месидж Бостонського чаювання — "Ні оподаткуванню без представництва".

Чаювання ж і почалося з вимоги жителів північноамериканських колоній до Лондону реалізувати їх право на присутність свого представника в парламенті. Інакше навіщо їм платити податки державі, яка не враховує їх інтереси?

У разі Трампа саме це може стати його відповіддю на претензії з боку демократів. Але не публічною, звичайно. Президент не може дозволити собі не асоціювати себе із державою. Але тези, швидше за все, будуть розганятися в соцмережах, наприклад, прихильниками теорії змови QAnon з тим змістом, що президент Дональд Трамп є прикладом для усіх.

І тут дуже цікаво, якою буде реакція жителів столиці — 700-тисячного Вашингтона — які роками використовують гасло "Ні оподаткуванню без представництва" (або ще варіант: "Платимо податки, але в Конгресі не представлені"), оскільки федеральна влада вперто відмовляє їм у праві мати повноцінного представника в Капітолії. Інтереси міста відстоює свій конгресмен (зараз конгресвумен — Елеанор Нортон), але у неї немає права голосу. Що спонукає жителів округу домагатися визнання його штатом.

Цей процес зрушився з мертвої точки за Барака Обами — в останній рік його каденції, коли відбувся референдум про зміну адміністративного статусу округу. За результатам голосування, 80% виборців виступили за створення нового штату.

Трамп, правда, результати референдуму ігнорував всі ці роки, а республіканці відкрито виступали проти.

Але тепер йому доведеться якось відреагувати, тому що конгресвумен Нортон внесла до Палати представників законопроект HR51 про надання округу статусу штату. Він отримав підтримку демократів. Тепер його має розглянути Сенат, де його було зареєстровано 8 вересня.

Отже, що маємо…Якщо президент знову піде всупереч правам жителів округу, які платять податки, але не мають належної кількості своїх представників у Конгресі з повним обсягом всіх обов'язків і прав, то виставить себе лицеміром.

Хоча на його позиціях у Вашингтоні це ніяк не відіб'ється. Столиця — традиційно і більшістю голосів — підтримує Демпартію. Але вимоги округу Колумбія додадуть медійної ваги конфронтації між Байденом і Трампом в контексті історії з несплатою останнім податків.

Дональд Трамп — далеко не перший бізнесмен, який прагне платити менше. Однак, по-перше, несплата податків — тяжкий проступок у США (Аль Капоне не дасть збрехати). По-друге, політичний контекст у Штатах нині дещо інший — найпотужніша поляризація американського суспільства і явна загроза серйозної деформації всієї державної системи на довгі роки.