Прецедент для Росії. Які наслідки у резолюції ГА ООН щодо геноциду у Сребрениці

Документ містить пропозицію встановити 11 липня офіційним Міжнародним днем пам'яті жертв геноциду в Сребрениці і на додачу – засудити будь-яке заперечення цього злочину, скоєного військами Республіки Сербської під проводом Ратка Младича за співучасті воєнізованого формування "Скорпіони" і під контролем Міністерства внутрішніх справ Сербії під час війні у Боснії. Вона тривала з 1991 по 1995 рр. і попри втручання легко озброєної місії ООН, яка, зрештою, виявилася неспроможною зупинити війська Младича на шляху до взяття міста Сребрениця, а потім і різанину у місті, що почалася з 11 липня 1995 р. і в результаті якої було вбито понад 8 тис. босняків.

Слідчі встановили і довели у судах, що різанина була спланована і втілена методично. Младича Міжнародний кримінальний трибунал для колишньої Югославії ще у 1995 р. звинуватив у скоєнні воєнних злочинів. Генерал накивав п’ятами і 15 років переховувався у Сербії, аж допоки його все ж не видали слідству у 2011 р. (це було однією з умов для майбутнього вступу до Європейського Союзу) з передачою до МКС.

Геноцидом дії армії РС у Сребрениці теж було визнано у вироках трибуналу щодо інших підслідних – Радислава Кристича, Відоє Благоєвича, Драгана Йокича, Любіша Беєра, Вуядина Поповича.

Тож відповідне рішення ГА ООН не є чимось екстраординарним. Але на його ухвалення пішло на диво багато часу.

У кожному разі відповідна резолюція є, і її ухвалено. Це, звісно, вкрай негативно сприйняли як в Сараєво і Белграді, так і у низці країн, зокрема авторитарних, з яких 19 проголосували проти резолюції. Важливий момент: документ підтримали всі балканські країни окрім Сербії, а проти були Росія, Білорусь, Китай, Куба, Угорщина і кілька держав Глобального Півдня. Водночас, вельми цікаво, що резолюцію підтримав союзник РФ та Китаю – Іран.

Теж варто зазначити ту увагу, яку Москва приділяла цьому кейсу, що ілюструє, наприклад, мітинг у столиці Чорногорії з прапорами Сербії та Росії проти наміру уряду підтримати цю резолюцію. Втім, на рішення Подґоріци щодо визнання різанини у Сребрениці геноцидом це все ж не вплинуло.

Проте думку Чорногорії не поділяють, для прикладу, у Греції, посол якої в ООН Евангелос Секеріс вважає, що резолюція може бути "неправильно витлумачена" і завадити співпраці Балканських країн. Аналогічну оцінку дала і Угорщина, що, втім, геть не дивує, враховуючи близькі відносини уряду Віктора Орбана з Белградом, Москвою і Пекіном.

Але вони певним чином мають рацію щодо наслідків, най і з хибним визначенням відповідальності за ймовірне погіршення політичного клімату на Балканах. Адже річ не в голосуванні ГА ООН, а в сторонах, зацікавлених у використанні цієї резолюції в спробах спровокувати кардинальні регіональні і європейські зміни. 

Так, представник Республіки Сербської у Президії Боснії і Герцеговини Милорад Додік, який вже тривалий час руйнує фундамент Дейтонських угод і самого існування БіГ, ще до голосування знов активізувався з погрозами про вихід РС зі складу БіГ. Після голосування ж цей вірний "друг" Кремля заявив про підготовку протягом 30 днів угоди про мирне розмежування, тобто про вихід Республіки Сербської зі складу Боснії і Герцеговини. А це цілком може призвести до різкої ескалації на Балканах і ще більше підірвати безпеку всієї Європи на тлі війни, розв’язаної Росією проти України.

Далі. Резолюція ГА ООН – це, в принципі, відчутний удар по великосербському шовінізму і реваншизму. Звідси і не менш різка реакція президента Сербії Александра Вучича.

З одного боку, він стверджує, що резолюція "відкриє скриньку Пандори", і прогнозує у майбутньому конвеєр звинувачень у геноциді, що заважатиме примиренню в регіоні.

З іншого, Вучич завзято позиціонує голосування в ГА ООН взагалі як перемогу сербів через те, що, мовляв, низка країн не підтримала резолюцію: "З тих, хто був у залі, 87 не проголосували за резолюцію. Дві третини жителів планети були на нашому боці". Це, як бачимо, свідома маніпуляція. Тобто за кількістю країн, представлених в ГА ООН, голоси розділилися майже порівну, але Вучич вирішив закценувати увагу на чисельності населення Китаю, якому він "дуже вдячний" за підтримку.

Наратив про "перемогу" сербів в ООН активно ретранслює і сербська преса. На це звернув увагу "Балканський оглядач", який навів кілька передовиць газет.

Кремль, який з неабияким пієтетом ставиться до того ж Младича, тим часом підспівує і посилює інформаційний вектор у бік розколу в ООН, що, нібито, демонструє голосування в ООН. І насамперед до "розкольників" Васілій Нєбєнзя та інші російські дипломати записують країни Глобального Півдня, за вплив на який Москва і Пекін зараз змагаються із США та Європою.

Що цікаво, реагуючи на ухвалення рішення, ані росіяни, ані серби навіть не спробували хоч якось завуалювати свою скоординовану політику: що Вучич, що Нєбєнзя заявили про "скриньку Пандори". А російський дипломат ще й не втримався, аби не звинуватити в усьому Німеччину – ініціатора резолюції і країну, "яка розв’язала дві світові війни на початку XX століття".

Втім, реакція Москви обумовлена не лишень опікуванням інтересами нечисельних союзників, але й тим, що резолюція є прецедентом безпосередньо для Росії через війну проти України, під час якої окупанти теж чинять воєнні злочини, аналогічні зафіксованим у Сребрениці — ґвалтування жінок, розстріл осіб призовного віку і підлітків, тощо.

Кейс війни у Боснії не може не бентежити російський режим. По-перше, щодо нього є цілком конкретні рішення міжнародних судів про геноцид. По-друге, ще триває розслідування міжнародної місії ООН воєнних злочинів росіян в Україні. І хоча у вересні 2023 р. голова комісії Ерік Мьосе казав, що поки слідчі не назбирали достатньо доказів для визначення дій ЗС РФ як геноциду українського народу відповідно до Конвенції про геноцид, процес триває і не можна виключати, що в ООН, зрештою, все ж дійдуть відповідного висновку. А це значно підсилить вже інший важливий процес – створення дієвого механізму покарання Росії за воєнні злочини в Україні.

Звісно ж, Кремль намагається цьому завадити, використовуючи в тому числі паралізовану РБ ООН, і паралельно просуватиме тему розколу світової спільноти як один з механізмів впливу під час вже розгляду справ щодо російського військово-політичного керівництва.