Пожинає плоди своєї політики. Як Китай втратив Австралію

Журналісти Politico Europe Зоя Шефталович і Стюарт Лау аналізують політичні зміни в Індо-Тихоокеанському регіоні після рішення Канберри, Вашингтона і Лондона створити оборонний альянс на противагу Китаю.

Майже 10 років тому Австралія вважала, що знаходиться на порозі зародження дружби з Китаєм: вона відкривала свою економіку Пекіну, хотіла вводити китайську мову в школах і запросила президента Китаю виступити перед парламентом.

Але все скінчено.

Сьогодні Австралія купує атомні підводні човни, щоб протистояти Пекіну; закриває доступ країні до своїх ключових ринків і гостро реагує на спроби Китаю тиснути на австралійських політиків і ЗМІ.

Почасти настільки кардинальний розворот є відображенням зростаючої в усьому світі напруги щодо все більш агресивної поведінки Китаю.

Але для президента Китаю Сі Цзіньпіна це також чудовий приклад того, як його постійні спроби контролювати економічний і культурний клімат за кордоном можуть дуже скоро повернутися до нього бумерангом навіть у країні, яка проявляє інтерес до пропозицій Пекіна. Тактика Сі "воїна-вовка", замість того щоб "дістати" Австралію, для Пекін потенційно цінного партнера в регіоні, навпаки, повернула Австралію до її традиційного військового співробітництва з США і Великобританією.

І ось як усе так швидко змінилося.

2012: Австралія пророкує "століття Азії"

Коли в 2012 р. Сі взяв під контроль Комуністичну партію Китаю, уряд Австралії знаходилося в процесі геостратегічного повороту.

У своїй Білій книзі "Австралія в століття Азії" в 2012 р. Канберра сформулювала національні цілі, які включали вивчення азіатських мов, таких як китайська, в школах, зміцнення торговельних відносин з Пекіном і відкриття своєї економіки для Азії.

Біла книга стала елементом плавної відмови Австралії від її колоніальних коренів у Співдружності і положення заступника шерифа Америки в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні — до закріплення в статусі самостійної регіональної держави.

Канберра, звичайно ж, звернулася до Пекіна, найбільшого гравця в регіоні (а потім, як і нині, свого головного торговельного партнера) з пропозицією укласти угоду про вільну торгівлю і перезавантажити відносини.

Австралія і Китай завершили переговори щодо торговельної угоди в листопаді 2014 р., і Сі запросили виступити на спільному засіданні австралійського парламенту. Зазвичай цієї честі удостоюються головнокомандувачі США.

"Ми повинні зміцнювати взаєморозуміння і бути щирими і надійними партнерами", — сказав Сі парламенту, додавши, що Китай і Австралія "не обтяжені історичними проблемами між нами... У нас є всі підстави вийти за рамки комерційного партнерства, щоб стати стратегічними партнерами, які мають спільне бачення, і переслідувати спільні цілі".

Дехто вирішив, що це початок нової ери у відносинах між двома країнами. Спойлер: це не так.

2013: Сі хоче "домінувати"

Поки Австралія розверталася у бік Китаю, Пекін здійснював власний поворот: Сі перед виступом в австралійському парламенті звернувся до своїх співвітчизників із зовсім іншим зверненням.

У січні 2013 р., незабаром після того, як він став головою Комуністичної партії, і всього за кілька місяців до того, як стати президентом Китаю, Сі виклав план щодо перетворення Китаю за допомогою економічної і технологічної могутності в глобальну наддержаву.

"Ми повинні сконцентрувати наші зусилля на поліпшенні нашого становища, постійно зміцнюючи нашу всеосяжну національну міць", — сказав Сі своїм товаришам по Комуністичній партії. Основна увага приділялася "будівництву соціалізму, який перевершує капіталізм, і створенню основи для майбутнього, в якому ми отримаємо ініціативу і будемо займати домінуюче становище".

А це означає: мета — західний альянс. Причому Австралія була найслабшою ланкою. Отже, публічно говорячи про щирість і довіру, Сі таємно прагнув "підім'яти" острівну державу.

Спочатку були кібератаки, коли афілійовані з державою китайські хакери атакували парламент Австралії, Бюро метеорології, Австралійський національний університет та багато інших об'єктів.

Потім пішли напади на китайськомовні ЗМІ Австралії за допомогою примусу, переслідування і залякування будь-якого засобу масової інформації, який наважився відійти від лінії Комуністичної партії.

Надходили повідомлення про те, що Китай глибоко проник в австралійський політичний істеблішмент, прагнучи проводити політику на свою користь. Компанії, пов'язані з Пекіном, були найбільшими донорами серед зарубіжних структур, а гроші йшли всім політичним гравцям Австралії.

Фінансова експансія негативно позначилися на австралійській політиці. У 2017 р. сенатор від Лейбористської партії Австралії Сем Дастьярі був змушений піти у відставку через свої зв'язки з донорами, пов'язаними з Комуністичною партією Китаю.

Пекін також явно прагнув контролювати і впливати.

Пізніше, в 2017 р., глава служби безпеки Китаю попередив керівництво Лейбористської партії про те, що вона ризикує втратити підтримку китайської діаспори Австралії, якщо не підтримає договір про екстрадицію, якого домагався Пекін.

За останні 18 місяців Китай ввів щодо Австралії ряд торговельних обмежень і мит у відповідь на заклик Канберри провести незалежне розслідування причин пандемії коронавірусу, яка почалася з китайського міста Ухань.

Паралельно Китай нарощував свою військову міць в регіоні, все активніше освоював Південно-Китайське море і тиснув на Гонконг і Тайвань, просуваючись на південь у напрямку Австралії.

Основою стала стратегія "вовк — воїн", названа так на честь популярного китайського бойовика.

Що призвело в підсумку до неприємних наслідків.

2021: Розрив оформлений

Австралія, яка колись простягнула Пекіну руку дружби, тепер знову в обіймах своїх давніх соратників.

Раніше, у вересні, Канберра оголосила про широкомасштабне партнерство у сфері безпеки з США і Великобританією. Союз, який отримав назву AUKUS, був укладений на тлі прагнення Австралії відокремити економіку від впливу Китаю.

"Сила китайського економічного тиску і кібершпигунства проти Австралії колись була колосальною, тому наші спецслужби навчилися прораховувати найгірші варіанти", — сказав Рорі Медкалф, глава Коледжу національної безпеки при Австралійському національному університеті й автор книги "Індо-Тихоокеанська імперія".

За його словами, AUKUS "є союзом, який створив Пекін".

В рамках нового англо-американського альянсу США, Великобританія і Австралія домовилися обмінюватися передовими технологіями один з одним, включаючи штучний інтелект, кібербезпеку, квантові обчислення, підводні системи і можливості нанесення ударів на великих відстанях. Австралія також відмовилася від угоди з Францією про купівлю підводних човнів на суму понад 50 млрд євро, щоб замість цього придбати американські атомні субмарини.

"Причинами тому стали крах австралійсько-китайських відносин і різке погіршення ситуації з безпекою Австралії", — сказав Майкл Шубрідж, директор впливового аналітичного центру "Австралійський інститут стратегічної політики" (ASPI).

Сі Цзіньпін, за його словами, "спровокував ці зміни", які ще 10 років тому були б немислимі: зміна в австралійській політиці, в результаті якої ядерні технології в 2016 р. визнали дуже дорогими, і нова зміна в політиці США і Великобританії, яка до недавнього часу дозволяла двом країнам ділитися один з одним ядерними технологіями.

"Це досить радикальний, помітний зсув у політиці трьох країн всього за п'ять з гаком років", — додав Шубрідж.

Дійсно, зрушення спостерігалися в 2016 р., коли Канберра відхилила заявки двох китайських компаній на купівлю розподільника електроенергії Ausgrid, пославшись на міркування національної безпеки. Два роки по тому Австралія повністю заборонила китайському технологічному гіганту Huawei доступ до своєї мережі 5G.

Тепер уряд розглядає питання про позбавлення китайської компанії Landbridge права на оренду стратегічно важливого порту Дарвін терміном на 99 років — всього через шість років після того, як регіональний уряд дав згоду, шокувавши тодішнього президента США Барака Обаму.

Морські піхотинці США регулярно проходять через Дарвін для участі в навчаннях, а міністр оборони Австралії Пітер Даттон на початку цього року запропонував збільшити їх чисельність і сформувати спільну тренувальну бригаду.

Даттон попередив, що Канберра повинна бути готова до всього, що криється "на горизонті або за ним" на тлі зростаючої напруженості у відносинах з Китаєм.

Де ж ЄС?

Коли Австралія розірвала угоду про підводні човни з Францією, президент Емманюель Макрон відразу ж виступив зі звинуваченнями на адресу Канберри і Вашингтона.

Але ні Макрон, ні керівництво ЄС не згадали про економічну загрозу і загрозу безпеці, якою Китай є для Австралії.

Справа не в тому, що чиновники ЄС не звертали уваги на тактику примусу Пекіна щодо Канберри. Міністр торгівлі Австралії Ден Теха, який відвідав Брюссель на початку цього року, в той час, коли торгові переговори ще тривали, визнав, що Канберра прагне тісніших торговельних зв'язків з ЄС, стикаючись з інтенсивним економічним тиском з боку Пекіна.

"Що я можу сказати, з точки зору Австралії, те, що ми зробили, — це дотримуватися наших принципів, — говорив Теха в коментарі Politico у квітні. — Якщо це викличе наслідки, тобто у нас можуть виникнути суперечки з певними країнами, тоді... тоді ми спершу захистимо свій суверенітет".

Франція тепер погрожує заблокувати торгові переговори між ЄС і Австралією, звинувачуючи Канберру в тому, що вона є ненадійним партнером після формування AUKUS.

"Повна відсутність інформації про те, чи була в повній мірі оцінена серйозність стурбованості з приводу безпеки Австралії у французьких колах, — це симптом головної європейської недуги", — сказав Алессіо Паталано, професор в Королівському коледжі Лондона.

Це недогляд кидається в очі аналітикам, які давно стежать за розвитком подій.

"Системний виклик з боку Китаю значно переважує труднощі у взаєминах між Францією і Австралією", — додав Шубрідж.

То чи переміг Сі?

Той факт, що багато європейських лідерів швидко відвернулися від Австралії і США після оголошення про створення AUKUS, змушує замислитися про те, чи переміг Сі у кінцевому підсумку, незважаючи на втрату Австралії.

За словами Шубріджа, це занадто спрощений підхід. На його думку, як тільки пил уляжеться, ЄС, включаючи Францію, повернеться за трансатлантичний стіл.

"Я не думаю, що все це занадто вже буде вигідне Китаю, — сказав Шубрідж. — Те, що змусить [Захід] триматися разом, — це дії Китаю під владою Сі".

Шубрідж також зазначив, що є дослідження, результати якого показують погіршення ставлення до Китаю в усьому світі.

"І тепер Сі доведеться мати справу з Австралією, яка нарощує військовий потенціал, включаючи атомні підводні човни, що стало результатом того, в якому напрямку рухається він сам", — сказав він.