Позаздрив Зеленському. Чому Путін дарує паспорта РФ жителям ОРДЛО
Володимир Путін, як і анонсувалося, підписав указ "Про визначення в гуманітарних цілях категорій осіб, які мають право звернутися із заявами про прийом до громадянства Російської Федерації у спрощеному порядку". Незважаючи на пафосну назву, начебто передбачає, що паспорт з двоголовим орлом можуть отримати хоч сирійські езіди з мьянманскімі рохінджа, насправді документ має жорстку географічну прив'язку. Мова про "територіях окремих районів Донецької та Луганської областей України". Тут відразу звертає на себе увагу відсилання до офіційної української термінології - ніяких тобі "народних республік", що більш ніж красномовно свідчить про суто інструментальної їх ролі у російської політики на українському напрямку. Так що це, в деякому сенсі, червона кнопка в "новоросійському проекті" в цілому: гра на імітацію суб'єктності, очевидно, відкладена, якщо не остаточно припинена. І тут є цікава колізія: з одного боку, формулювання про ОРДЛО виглядає фактичним визнанням того, що Росія, аннексируя громадян України, є стороною конфлікту на Донбасі. З іншого - згадка ЛНР і ДНР в документі такого роду виглядало б одночасно і визнанням їх статусу, і явним наміром поглинути "союзні" республіки. Так що в Кремлі лише вибрали більш зручну для себе опцію.
І, звісно, час. Каденція президента Петра Порошенка завершується, Володимир Зеленський лише готується до вступу на посаду, цей процес супроводжується неабияким зростанням напруги в українському суспільстві (згадати хоч про баталії 25% проти 75% у соцмережах). Указ Путіна неминуче піділлє масла в цей вогонь. Цілком ймовірно, найближчим часом у нашому інформпросторі з'являться заклики повністю "випиляти" ОРДЛО з України, обрубавши всі контакти з окупованими територіями і спростивши процедуру позбавлення українського паспорта. З іншого боку, настільки ж ймовірно, піде і "відповідь" (насправді немає) вкидання про необхідність все-таки розібратися з подвійним громадянством. Що б не почав в цій ситуації робити президент Порошенко, завершувати - або закінчувати - належить його наступнику. Таким чином, Москва, очевидно, ставить президент-електа в явно слабку позицію. Зеленський виявляється в буквальному сенсі на шпагаті: або у спробі уникнути посилення конфронтації з Москвою він мириться з цим недружнім поглинанням, або на конфронтацію таки йде - і обрушує свій електоральний рейтинг за рахунок підтримав його виборця умовного Юрія Бойка.
Але це, так би мовити, "план на зараз". Що ж до подальшого розвитку подій, то Києву на роздуми дається три місяці. Саме такий час відводиться в путінському указі на розгляд заяв про спрощений громадянство, і з цієї точки зору можна розглядати як свого роду ультиматум. Адже у випадку, якщо Кремль обере опцію масової роздачі російських паспортів, після закінчення тримісячного строку у ОРДЛО буде достатня кількість громадян РФ, які кинуться захищати сили Південного військового округу, якщо українські війська почнуть проявляти "небажану ініціативу" в зоні ООС. Іншими словами, тут проглядається той же шаблон, по якому Росія діяла стосовно Грузії в 2008 р. - а Москва тяжіє до перевіреними схемами. Хоча, як показує попередній досвід, приводи для вторгнення можуть изобретаться на ходу і в міру необхідності, і якщо Путін не виявляв інтересу до "офіційного" захоплення території материкової України раніше, то робити це тепер ще менше підстав. Так що, цілком можливо, має місце чергова спроба "взяти фраєра на понт".
Тут варто зазначити, що путінський указ з'явився після масованої підготовчої кампанії в російських ЗМІ, в ході якої, зокрема, були озвучені і погляди Москви на подальшу долю Нормандського формату. Зокрема, екс-міністр закордонних справ Ігор Іванов запропонував фактично вивести українську сторону з переговорів. Логіка очевидна: якщо впихнути в мінський процес представників ОРДЛО не вдалося і раз вже не вийшло представити конфлікт як громадянську війну, то можна більше не лицедействовать і вдавлювати "народні республіки" в Україну, вже не особливо церемонячись. Власне, і заяву Володимира Путіна про те, що указ підписаний виключно з гуманних міркувань і по суті абсолютно дублюючий його спіч Дмитра Суркова на це вказують: права жителів територій (знову без згадки про "народних республіках") безжально топче київська влада влаштувала економічну блокаду, загрозлива і не дає голосувати. Загалом, привіт, "Мінськ", на російських умовах і за боснійському сценарієм.
До речі, вельми примітний сам факт практично одночасного коментування рішення і Путіним, і його помічником. В наявності прагнення досягти зробити подію максимально медійним. І це відкриває ще одну її грань. Враховуючи, що рейтинги Путіна сиплються, а на Зеленського покладають великі надії і самі росіяни, і жителі ОРДЛО, і різного роду русофіли в Україні, це загрожує зниженням лояльності населення "народних республік" Кремлю, аж до повної її втрати в перспективі і зростання проукраїнських настроїв. А це саме по собі загрожує. Не те щоб Путін заздрив популярності Зеленського, але він вступив з ним у конфронтацію в цій площині, проявивши турботу і людяність".
Втім, велика ймовірність, що ініціативу - а разом з нею і путінський рейтинг - зарубає, як це зазвичай трапляється в Росії, її реалізація. У відсутність прямого президентського контролю над процесом роздача паспортів буде віддана на відкуп - у всіх сенсах - чиновників відповідних відомств. А це за замовчуванням, і схеми, і хабарі, і затягування строків - так що російська корупція у відомому сенсі є важливим чинником безпеки України.
У той же час, раптова публічність Суркова може вказувати, що він знову призначений головним "рішалою" по Донбасу, а медведчуківські вояжі до Москви і Мінська мають допоміжну функцію. Втім, конкуренція кремлівських веж щодо зовнішньополітичного питання не припиняється ніколи, і ОРДЛО - не виняток.
Очевидно, що нинішній путінський указ спрямований і на рішення проблем людських ресурсів. Мобілізаційних - по-перше, шляхом одночасно і призову проживають в ОРДЛО нових "російських громадян", і відрізання можливостей від нього відкосити. По-друге, з придністровського і осетинському зразкам прискорюючи процес "коренізації" російської військової присутності за рахунок місцевих контрактників.
У разі масової роздачі громадянства також можна говорити і про відбір трудових ресурсів і генетичних. Кількість іммігрантів в РФ і емігрантів з неї в 2018 р. майже зрівнялася, причому в 60 регіонах і в цілому по країні тепер вже офіційно фіксується спад населення. Приплив свіжої крові в Сибір, на Алтай і Далекий Схід - це проблема не тільки демографічної, але і оборонної безпеки держави, враховуючи тиху експансію Китаю. Зрозуміло, ресурсів окупованих областей Донбасу для цього не вистачить, але такий відбір населення, тим більше європеоїдного і культурно близького, краще, ніж нічого. Однак це, в свою чергу, неминуче поставить ОРДЛО в положення тієї ж ПМР: зважаючи відтоку працездатного і продуктивного населення "молоді республіки" будуть старіти і вимирати - причому в тому числі і в економічному сенсі - перетворюючись на дотаційне ярмо, яке Москва намагатиметься знову-таки сплавити Україні хоч тушкою, хоч опудалом - але так, щоб не втратити фактичний контроль над ними. Природно, процес може затягнутися на десятиліття без шансів на успіх. При цьому тамтешні пенсіонери, годуючись з російського бюджету, будуть поповнювати "легіони Путіна" (чи хто там буде після нього), виконуючи тим самим функцію сарафанного радіо пропаганди і проектуючи вплив на суміжні території.
... Заяву на ФБ-сторінці команди Зеленського про те, що сьогоднішній указ Путіна "не наближає світ", враховуючи описане вище, явно недостатньо. До речі, Путін не користується соцмережами.
