Асиметричні Євросоюз і Африка. Чому Китай не програє торговельну війну США
Примус до згоди
Причин зростання ризиків три. Перша - боротьба проти Китаю як бенефіціара створеної американськими глобалистами світової торговельної системи була чи не головною фішкою минулої президентської кампанії Трампа. До майбутніх у наступному році виборів необхідно продемонструвати якісь результати на цьому напрямку.
Друга - важливо, щоб при цьому розігрів (аж до перегріву) американської економіки якимось чином тривав, і надування бульбашок в рамках дозволеного можна було видати за успіхи протистояння c КНР. До речі, поки що китайські виробники справляються з тарифними бар'єрами (та й важко уявити, щоб американці могли щось виробляти дешевше).
І третя причина - втрати треба чимось або десь компенсувати, при цьому намагаючись демонстративно вкусити гордовитий Пекін якнайдужче. Втім, на цей другий випадок такі больові точки, можливо, знайдені. Але чи дозволять вони Америці виграти війну або хоча б не втратити обличчя і при цьому вкластися в потрібні Трампу терміни - те ще питання. Сучасний Китай - основний торговельний партнер для ста з гаком країн. Його зростання хоч і очікувано сповільнилося, але все одно становить 6% в рік - удвічі більше середнього.
Через цих факторів нова ескалація в торговельній війні США і Китаю була неминучою, і на початку травня стартував черговий її раунд. Трамп пригрозив Сі Цзіньпіну введенням 25-відсоткового мита на імпорт китайських товарів вартістю $500 млрд, тобто практично на весь китайський імпорт в США. 10 травня вже набрали чинності 10%-ві мита на товари з Китаю сумарною вартістю $200 млрд у рік.
Далі управління митного і прикордонного контролю запровадив 25%-ве мито на імпорт більше 5700 категорій товарів з Китаю в США. Не відкладаючи справи в довгий ящик, 11 травня Трамп дав вказівку почати процес підвищення митних зборів на імпортовані з Китаю товари вартістю ще на $300 млрд. Паралельно Трамп опублікував цілу серію твітів, присвячених цій темі. За словами президента, США "втрачали $500 млрд на рік протягом багатьох років за шаленої торгівлі з Китаєм". Трамп пообіцяв, що це більше не повториться.
На все це Пекін відреагував введенням мит у розмірі 5-25% на імпорт з США вартістю $60 млрд. По ідеї, вони почнуть діяти з 1 червня (навряд чи до того часу Вашингтон і Пекін домовляться - ніхто нікуди не поспішає).
Світові ринки з усією неминучістю відреагували на загострення протистояння двох найбільших економік. Ескалація торгової війни призвела до деякого падіння китайського фондового ринку, курсу юаня, а ціни на нафту на початку травня опускалися нижче $70 за барель.
Згідно з недавнім словами глави МВФ Крістін Лагард через триваючі "торговельних суперечностей" між США і Китаєм світовій економіці може загрожувати спад. "Якщо протиріччя не будуть вирішені - це, безумовно, великий ризик для майбутнього", - заявила вона в ході візиту в Узбекистан. Але Трамп і Лагард бачать майбутнє по-різному.
Проте і він, і його китайські опоненти намагаються врятувати опинилося на межі зриву торговельну угоду. Правда, кожна сторона по-своєму.
Приміром, Трамп вважає, що торгові переговори з Китаєм йдуть "відповідним чином", і уточнив, що поспіх у цьому процесі "абсолютно не потрібна", так як імпортери з КНР вже платять Штатам ввізні мита на загальну суму $250 млрд.
Трамп зазначив, що США планують ввести подібні мита на "решту" категорії імпорту на суму $325 млрд. Він підкреслив, що зараз загальна сума американського експорту в КНР становить близько $100 млрд. Федеральний бюджет отримає ще $100 млрд за рахунок введення нових мит.
Завдяки цьому буде усунутий наявний "великий дисбаланс" у торгівлі між двома країнами. Отримані від нових мит доходи підуть в тому числі на закупівлю "сільгосппродуктів у американських фермерів". Потім, як обіцяє президент, США вишлють ці продукти в якості гуманітарної допомоги "бідним і голодуючим країнам". Трамп додав, що Вашингтон продовжить переговори з КНР "в надії, що вони не будуть знову намагатися переробити угоду".
Китайські власті заявили про "глибоке співчуття" у зв'язку з підвищенням мит на 10 травня. У Пекіні пообіцяли прийняти "необхідні заходи протидії", не уточнивши, втім, про які саме відповідні кроки може йти мова. Як випливає із заяви віце-прем'єра китайського уряду Лю Хе, переговори про укладення нового торгового угоди будуть продовжені, але вже у столиці КНР. Так би мовити, "коли-небудь і як-небудь". Тому в США вирішили застосувати до зарозумілому Китаю щось на зразок стимулюючого економічного голковколювання.
В рамках цих "процедур" китайська Huawei був позбавлений ліцензії "Андроїда" (хоча зараз ситуацію намагаються пом'якшити). Раніше встановлені на його гаджети операційні системи перестануть отримувати оновлення. Це удар. Китайцям, мабуть, під силу створити свою локальну ОС і, ймовірно, навіть її супроводжувати. Але тоді зовнішній ринок буде для них закритий, а внутрішній скоротиться. Американські IT-компанії слідом за Google згортає співпрацю з Huawei. Такі гіганти, як Intel, Qualcomm, Xilinx і Broadcom, заморозили постачання своїх компонентів і ПО.
Цікаво, що китайські користувачі вирішили відповісти на дії США щодо китайських компаній закликом бойкотувати продукцію Apple. У соціальній мережі Weibo користувачі почали масштабну акцію, порівнюючи iPhone і смартфони Huawei і відзначаючи плюси китайського бренду.
Це не перший випадок спроб бойкоту Apple. Ще в грудні деякі китайські компанії погрожували своїм працівникам, які користуються iPhone, звільненнями. У той же час співробітникам, готовим відмовитися від смартфонів американської компанії, роботодавці пропонували вигідні субсидії на придбання смартфонів Huawei в якості альтернативи.
Щоправда, подальше розростання торгової війни США з Китаєм здатне нанести серйозний удар по всій ланцюжку поставок компонентів для смартфонів і за інтересами Apple, чия продукція може подорожчати до 20%. Huawei ж побоюється повторення ситуації з іншою китайською технологічною компанією - ZTE. У 2018 р. вона на кілька місяців втратила можливості закуповувати апаратні компоненти і в американських підрядників ухвалою влади США, які звинуватили ZTE в порушенні режиму санкції проти Ірану і Північної Кореї. Це означало, крім іншого, і неможливість використання ним Android з сервісами Google. ZTE виплатила штраф в $1,4 млрд і виконала ряд інших умов американських властей, щоб виправити ситуацію.
Закриття світового ринку - це майже що відключення від системи платежів. Жити можна, але погано. Як жив Іран під санкціями, живе й тепер, а буде жити ще гірше (правда, про Іран як раз піклуються китайці). Huawei - це не весь Китай, тому вони будуть змушені терпіти.
Тут, втім, треба розуміти, що Трамп і його ближні радники цілком свідомо ведуть світ до кризи, як мінімум в глобальній торгівлі, бо щиро вірять у свою теорію, що всі живуть за рахунок Америки. Війна йде не стільки з Китаєм, скільки з існуючим світопорядком, який Трампа абсолютно не влаштовує.
Але навіть якщо США перекриють Китаю його збройовий експорт і розірвуть багато міжурядові контракти, заборонять покупки китайського обладнання для потреб компаній, що виконують підряди американських урядових установ (що зроблено, наприклад, з продукцією Huawei), це не зруйнує китайську економіку. Адже майже 80% китайського експорту припадає на кінцеву продукцію, призначену для споживання домогосподарствами, малим з середнім приватним бізнесом.
А тому Пекін шукає умовно асиметричні шляху, щоб компенсувати собі втрати на американському ринку. І такі шляхи знаходить. В першу чергу це Європа, у другу - Африка.
Асиметричний вихід
9 квітня в Брюсселі відбулася зустріч лідерів Європейського Союзу і КНР, яку обидві сторони вперше порахували взаємним успіхом. Сталося це на тлі чергового (поки досить формального, але тим не менше) збільшення США мит мало не на всі основні статті європейського імпорту. Раніше ЄС і ряд інших країн світу скористалися проблемами з літаками компанії Boeing, після двох катастроф призупинивши використання моделі 737 МАХ. Зрозуміло, Білий дім у своєму нинішньому стилі не міг не видати це за агресивні дії ("Америку ображають знову!") і пригадав європейцям їх індустріальну стратегію, субсидирующую авіапромисловість.
Однак нинішня історія з Америкою, яка намагається мало не поодинці протистояти всьому світу колективних торгових угод, починає нагадувати трагікомедію з вендетою Великобританії Європі. Примітно, що, поки голова Європейської Ради Дональд Туск, голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер і голова Європарламенту Антоніо Таяні зустрічалися з прем'єр-міністром КНР Лі Кэцяном та іншими офіційними особами Піднебесної, - в Парижі Тереза Мей буквально гналася за двозначно усміхненим Еммануелем Макроном.
А адже ще в кінці березня за підсумками зустрічі в Парижі Макрон, Меркель і Сі Цзіньпін висловили впевненість, що міжнародне співробітництво повинно бути націлене на пошук взаємовигідних рішень. Подібна риторика була явним фронтом американцям, налаштованим на торгові війни з КНР. "Ми хочемо спільно створити новий багатосторонній формат - більш справедливий і збалансований", - підкреслив Макрон після котрі тривали близько години переговорів в Єлисейському палаці. У той же час президент Франції попередив, що Брюссель очікує від китайських партнерів поваги стосовно "єдності ЄС, а також тих цінностей, носієм яких він є".
Послідував незабаром саміт ЄС-Китай, який завершився прийняттям спільної декларації, в якій Брюссель (до свого здивування) зміг домогтися більшості своїх цілей. Для Брюсселя було важливо переконати Пекін відмовитися від державних субсидій китайським промисловим підприємствам, що створює для них переваги перед європейськими компаніями. У декларації ЄС та КНР також погодилися реформувати Світову організацію торгівлі (СОТ) для вирішення "глобальних торговельних викликів".
"Для досягнення цього обидві сторони активізують дискусії з метою посилити міжнародні правила щодо промислових субсидій", - йдеться в комюніке. Саме цю туманну формулювання Туск виділив і назвав проривом. Але можна відзначити, що в декларації торішнього саміту ця тема взагалі не згадувалася. Друге досягнення ЄС - це формальна згода обох сторін на відмову від "примусової передачі технологій". За цією тезою ховається ще одна ключова претензія до Китаю: він змушує іноземні фірми передавати китайським компаніям технології в обмін на доступ на ринок КНР.
Також сторони погодилися усувати "дискримінаційні вимоги і практики" відносно іноземних інвесторів. Для цього ЄС і Китай хочуть укласти всеосяжний інвестиційний договір.
Більш того, учасники саміту навіть домовилися про часових рамках: досягти домовленості до кінця цього року і підписати угоду в 2020-м. Крім того, в нинішньому році ЄС і Китай хочуть завершити переговори щодо угоди про захист назв місця походження товару. При цьому ЄС не зміг домогтися доступу на китайський ринок держзакупівель. Це питання згадується в декларації, але без яких-небудь деталей.
Треба було показати американцям, що на США світло клином не зійшовся. Для європейців розширення співпраці з Китаєм - ласий шматок. Вона потіснила далеко на другий план інтерес до Росії, з якою вже шостий рік виникають етичні проблеми і проблеми безпеки при відсутності економічного зростання. Колишній прем'єр-міністр Італії і колишній голова Єврокомісії Романо Проді в одному з недавніх інтерв'ю зауважив, що зростання економіки Китаю в минулому році був рівний всьому ВВП Росії. Сьогодні Китай для Євросоюзу - другий торговельний партнер, поступається тільки США. ЄС для Китаю - перший. Торговий обмін між ними перевищує 1 млрд євро в день.
Паралельно і швидко триває експансія "Одного поясу, одного шляху", як в Європі, так і в Африці. обсяг торгівлі між КНР та країнами Африки на 2017 р. склав $170 млрд, це чверть від усього торгового обороту між країнами континенту і світом.
У свою чергу США, поки що китайський питання зависло в повітрі, вирішили зайти з іншого боку, між справою "стусонувши" Росію. Америка відкоригувала програму European Recapitalization Incentive Program, в рамках якої країни Центральної Європи можуть купувати американську зброю замість раніше стояв на озброєнні російського з великою знижкою або отримувати його безкоштовно, гарантуючи припинення військово-технічного співробітництва з Москвою. Тепер ця схема поширюється і на Китай.
При цьому удар для Росії буде набагато серйозніше, ніж для КНР: військова продукція в експорті РФ становить 4,3%, а в китайському цей показник ледве дотягує до 0,06%. Втім, подібний метод можна відтворити і стосовно ряду інших експортних програм.
Хоча Китай більш захищений від подібних схем: у форматі "пояси і шляху" він намагається розвивати якусь нову незалежність від американського ринку. Системний підхід китайців дозволяє зробити такий напрям руху успішним. Тим більше в перспективі збереження Трампом свого поста в наступному році. Але багато країн, які просто заважають під ногами у протистоянні США і Китаю, можуть "потрапити під роздачу" - як це вже відбувається з Росією.
