Остання зона. Коли почнеться і чим закінчиться нова велика війна в Сирії
На користь настільки невтішних прогнозів говорить не тільки активізація підтримують Башара Асада військ в районі останньої що залишилася в країні зони деескалації, виявом чого стало, наприклад, бомбардування російською авіацією житлових масивів в сирійській провінції Ідліб, про що "ДС" вже писала (за останніми даними західних ЗМІ, жертвами атаки стали 13 мирних жителів). Для триває в Сирії вже сім років громадянської війни такі акції не рідкість.
Але нинішня ситуація супроводжується безпрецедентною інформаційною підготовкою майбутньої спецоперації по зачистці останнього оплоту сирійської арабської опозиції (східні райони країни контролюються курдами, але це окрема велика тема). З російської сторони в ній взяли участь не тільки пропагандисти і генерали, які заявляють, що терористи готують "хімічну провокацію" в Ідлібі, щоб звинуватити Дамаск у використанні отруйних речовин проти мирних громадян. І навіть не тільки російський міністр закордонних Сергій Лавров, який заявив, як вже писала "ДС", що Ідліб використовується "терористами" для атак на позиції сирійської армії і російську авіабазу Хмеймим. Або прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков назвав провінцію "розсадником тероризму".
На цей раз до них присусідився і їх головний начальник, повторив 7 вересня під час тристоронньої зустрічі лідерів Ірану, Росії і Туреччини жорсткі звинувачення своїх пропагандистів на адресу антиасадовских сил. "Залишилися угруповання екстремістів в даний час зосереджені в зоні деескалації в провінції Ідліб. Терористи роблять спроби зірвати режим припинення вогню, більше того, здійснюють і готують різного роду провокації, в тому числі з використанням хімічної зброї", - заявив Володимир Путін в Тегерані.
Неважко помітити, що в цій риториці використані практично всі основні принципи військової пропаганди, викладені британським дипломатом лордом Понсонбі у книзі "Брехня під час війни" ще у 20-х роках минулого століття. Нагадаємо, що перші два з них говорять "Ми не хочемо війни" і "Війна ведеться тільки з вини противника", а російська пропаганда доводить неминучість атаки на Ідліб саме загрозою, що виходить від які сконцентрувалися в цій провінції "терористів". Також зараз активно використовуються принцип військової пропаганди "Ворог використовує заборонену зброю" і навіть вказується, що причетними до провокації з хімічною зброєю будуть учасники організації "Білі каски", вже неодноразово доводили застосування асадовским режимом отруйних речовин проти свого народу. І це незважаючи на те, що попередня спроба звинуватити цю організацію подібної провокації з тріском провалилася: кадри, на яких було відображено нібито створення "Білими касками" постановочного відео про наслідки химатаки, були взяті з пропагандистського сирійського чи то художнього, то псевдокументального фільму, про те, як ця НКО навмисно очорнює сирійський режим.
Крім безпрецедентною інформаційної "артпідготовки", прогнози про початок найближчим часом (деякі ЗМІ пишуть про 10 вересня) масштабної операції по "остаточного вирішення опозиційного питання" на Заході Сирії, підтверджує і збіг найбільш сприятливих у цьому плані для Дамаска і підтримують його Москви і Тегерана обставин.
По-перше, як пише "Радіо Свобода", пізніше проведення подібної операції будуть заважати зимові тумани, які ускладнять застосування російської авіації.
По-друге, Москва, Тегеран і Дамаск побачили практично повне небажання Заходу втручатися під час ліквідації решти трьох "зон деескалації", які були засновані тільки в минулому році. "Прилетіло" асадовцам тільки у відповідь на застосування хімзброї під час ліквідації опозиційного анклаву в Східній Гуті. А сприяла цьому невтручання не в останню чергу наявність серед антиурядових сил і бойовиків ісламістських організацій, у тому числі одіозного "Ісламської держави". І зараз ситуація може повторитися, так як в Ідлібі є не тільки формування помірної сирійської опозиції, але і загони званої сирійським філією "Аль-Каїди" організації "Хуррас ад-Дін" і спадкоємиці "Джебхат ан-Нусри" - "Хайат Тахрір аш-Шам". Саме вони оголошуються Сирією, Росією та Іраном об'єктом атак їх військовослужбовців і ополченців. А те, що з часу втручання РФ у 2015 р. під її ударами авіації загинуло набагато більше поміркованих опозиціонерів і мирних жителів - це "витрати виробництва".
По-третє, для настання асадистов на опозицію зараз досить сприятлива геополітична обстановка. Їм треба поспішити, поки Дональд Трамп виступає масовиком-витівником на мітингах республіканських кандидатів, користуючись видимими успіхами американської економіки. Адже скоро може відбутися черговий скандал, крутіше ніж книга Боба Вудворда або опублікована в "Нью-Йорк Таймс" стаття анонімного високопоставленого чиновника про внутрішньому опорі в Білому домі політиці Трампа. Або навіть з'ясується, що економічні успіхи Трампа - явище тимчасове, на користь чого говорить зростання (а не обіцяне президентом зниження) торгового дефіциту США, що є результатом започаткованих 45-му господарем Овального кабінету торгових воєн. А в таких обставинах у американських президентів прийнято (доведено синім сукнею Моніки Левінські) відволікати увагу публіки за допомогою авіаційних або ракетних ударів по "ворогів Америки" (Кім Чен Ин, видно, "запах смаженого" вже відчув і знизив днями градус напруженості, пообіцявши денуклеализироваться якраз до можливої кампанії з переобрання Трампа, чим ще більше розгорнув напрямок відволікаючого удару в бік Сирії).
Так що в інтересах проасадовскіх сил не упустити цей момент. Особливо це стосується РФ, яка зараз може не тільки виставити свою підтримку Асада як предмет торгу в світлі наближення санкцій за "справи Скрипалів" (докладно "ДС" про це вже писала). Але і повністю відбомбитися по Идлибу в рамках своїх обіцянок Дамаску і Тегерану, а коли Захід почне ворушитися, сказати, що тумани не дозволяють її авіації працювати. І надати сирійським і іранським силу самостійно зачищати житлові квартали Ідліб. Заодно надавши їх в повне розпорядження західних (і можливо турецьких, але про це нижче) збройних сил, чия авіація може виявитися більш пристосованої до роботи в умовах осінньо-зимових сирійських туманів. На користь такого сценарію поведінки Росії говорять і скарги російських військових на те, що Асад настільки сильно "зазвездел", що кремлівські зірки йому вже байдуже, а значить, було б непогано трошки провчити і його, і все більше контролюючих його іранців.
Тим більше, що подібний сценарій найменш небезпечний і для відносин Росії з Туреччиною, чий президент марно намагався умовити соратників по астанинскому процесу з Росії та Ірану відкласти ліквідацію зони деескалації в Ідлібі. Зрозуміло, що Ердоган, закликаючи лідерів Ірану і Росії піти на припинення вогню, більше думав про ті труднощі, яких зазнає і так хвора турецька економіка, коли до вже наявних у його країні трьом мільйонам сирійських біженців приєднається ще приблизно стільки ж жителів Ідліб, ніж у Астані обіцянки безпеки тим антиасадовцам, які погодяться переміститися в зони деескалації. Однак те, як Путін і Рухани відмахнулися від його пропозицій почекати з атакою (читай: дати Туреччини хоча б можливість краще підготуватися), навряд чи посприяє бажанням турків чимось допомагати швидкого завершення операції в Ідлібі. Швидше навпаки, Анкара буде зацікавлена в наданні орієнтуються на неї антиасадовским помірним опозиціонерам додаткових коштів для знищення дислокуються в регіоні ісламістів. Ну а те, що ці кошти опозиціонерами будуть використані для затримки просування асадитов, що посприяє Туреччині краще підготувати і свої кордони, і свої війська на зайнятих нею північних сирійських провінціях, це вже "ми не винні".
Так що у Москви дуже серйозні резони спровокувати Дамаск і Тегеран на наступ, а самої "відстрілятися і змитися" не піддаючи свої літаки небезпеки випробування на собі можливостей західних і турецьких ППО (про "ніж у спину" у вигляді збитого турками в 2015 р. штурмовика в Москві пам'ятають). Тим більше що при всій неоднозначності ситуації для Туреччини, ця країна може спробувати витягти з неї вигоду. Наприклад, пояснивши сформованими обставинами різкий розворот у бік США, що дуже допоможе в плані згладжування розбіжностей з ними. Адже зростаюча конфронтація у відносинах Вашингтона і Анкари шкодить насамперед останньої.
Ну а що не встигли евакуюватися з Ідліб сирійцям залишиться тільки поспівчувати.
