Посилення групи Ротенбергів. Чи отримає Пєсков нову посаду

Схоже, що Кремль знову опинився напередодні масштабних кадрових ротацій. Російські ЗМІ та канали, які довгий час контролювалися так званим "головним редактором всієї Росії" — першим заступником керівника Адміністрації президента РФ Олексієм Громовим, можуть кардинально переглянути систему впливу та розподілу фінансових потоків на пропаганду. З подій останніх тижнів можна зробити висновок, що відбувається посилення групи Ротенбергів, які, ймовірно, вже отримали схвалення Путіна на розширення свого впливу в транспортній та медіа-сферах.

Посилення групи Ротенбергів: роль Савельєва та Старовойта

Елітна група Ротенбергів з початку 2024 зміцнює своє становище через перерозподіл повноважень у транспортному секторі, після передачі великої кількості транспортних активів під керівництво віце-прем’єра Віталія Савельєва. Раніше той відповідав за авіаційну галузь та, за оцінками кремлівських інсайдерів, зміг доволі ефективно (з позиції російської влади) тримати галузь на плаву в умовах санкцій.

При цьому Міністерство транспорту формально залишається в орбіті групи Ротенбергів: новим міністром було призначено екс-губернатора Курської області та колишнього керівника Росавтодору Романа Старовойта. Отже, якщо раніше група Ротенбергів асоціювалася переважно з фінансово-будівельними проектами, за останній рік її сфера інтересів розширилася і на транспортно-логістичний блок.

Зміни в медіа-блоці: ротація Громова та Пєскова

Ключова інтрига у Кремлі сьогодні — доля Олексія Громова. Він відомий як основний куратор російських медіа, що впливав на всю пропагандистську складову, починаючи від федеральних телеканалів і закінчуючи роботою урядових ЗМІ. Громову 31 травня виповниться 65 років, що є граничним віком для держслужби. Повноваження можна продовжити указом президента, але, за даними російських джерел, Путін не планує підписувати такий указ, а в Кремлі вже готують Громову "м’яку посадку" у новому кріслі — ймовірно, у якійсь великій державній корпорації.

Паралельно загострюється питання щодо прес-секретаря Путіна Дмитра Пєскова. Кажуть, що в найближчі місяці він може залишити свій пост, аби замінити Громова в Адміністрації президента. Утім, не виключений і інший сценарій, де Пєскова чекає переведення в іншу структуру, а посаду прес-секретаря займе "тіньовий прес-секретар" Путіна, Дмитро Ковальов. Він є сином близького друга Ротенбергів і, за наявною інформацією, вже зараз фактично виконує функції основного медіа-посередника Путіна з дружніми Кремлю журналістами.

Це свідчить про потенційне чергове посилення ролі групи Ротенбергів у державних бізнес-проектах (інфраструктура, транспорт, фінансування ключових об’єктів). Маючи свою людину так близько до верхівки, як тільки можливо — група отримає додаткові важелі впливу і можливість активніше просувати свої інтереси.

Конфлікт інтересів у Кремлі: Пєсков проти Громова

Останніми роками роль Громова у контрольованих державою ЗМІ слабшала. Натомість Пєсков почав формувати паралельні структури безпосередньо в Адміністрації президента. Йдеться, зокрема, про Управління громадських зв’язків та комунікацій АП, яке очолює Олександр Смирнов — родич Пєскова (обидва були одружені на сестрах Солоцинських). Ця мережа отримала доступ до величезних пропагандистських бюджетів, розподіл яких здійснювався на потреби державних ЗМІ й інформаційні кампанії (Росмолодь, Россотруднічество тощо). Частина цих коштів осідає в кишенях близького оточення Пєскова і Смирнова.

Ще одним промовистим штрихом до картини внутрішніх інтриг є історія з колишньою кремлівською журналісткою Оленою Глушаковою. Вона, за інформацією джерел, перебуває у відносинах зі Смирновим та має від нього дитину. Нещодавно її призначили заступницею головного редактора інформагентства ІТАР-ТАСС із зарплатнею в один мільйон рублів. Це лише додатково підтверджує, що Пєсков і його соратники продовжують розширювати свої впливи і за рахунок посад, і за рахунок фінансів, далі послаблюючи Громова.

З української точки зору, це свідчить про те, що російська владна верхівка надалі концентрується на створенні максимально контрольованого медіапростору, не відходячи від консервативних політичних технологій. Особливо на фоні війни та санкцій, коли доступ до об’єктивної інформації на території РФ дедалі більше ускладнений, будь-яка свіжа кров у кремлівському агітпропі — це спроба посилити мобілізаційні настрої, особливо якщо врахувати, що західні обмеження позбавляють РФ значної частини технологічних ресурсів.

Загалом, ротації в оточенні Путіна варто розглядати як ознаку переформатування еліт на тлі зовнішньополітичного тиску. Посилення групи Ротенбергів і "заміна варти" в медіа-блоці можуть бути частиною масштабнішої гри, спрямованої на збереження контролю над ключовими сферами та подальшого усунення від центру ухвалення рішень тих, хто не впорався або втратив "близькість до тіла". Усе це може свідчити про бажання Путіна розставити нові акценти у пропагандистській машині, одночасно посилюючи свої позиції за рахунок лояльних фінансово-політичних груп.

Проте, як показує досвід, будь-які чистки й перестановки у Кремлі не змінюють сутності режиму, а лише перезавантажують його кадровий склад, аби зберегти контроль над ситуацією та посилити ефективність пропаганди. Тим не менш, навіть у такій закритій системі можливі непередбачені наслідки через конкуренцію кланів. І саме ці процеси варто моніторити, адже вони часто стають провісниками більших зсувів усередині російської політичної верхівки.