Пора, пора мені бути розумнішою. Як Пушкін Небензе в ООН свиню підклав
Якщо вірити російським ЗМІ, то головною сенсацією вчорашнього засідання Радбезу ООН у тій частині, яка стосувалася України, стало те, що постпред РФ Василь Небензя не забув шкільних уроків літератури. Чи це похвала вчителям, колись зумів пробитися через пубертатную стихію і вбити в нелысую тоді ще голову юного Васі ліричні рядки, то це самого його вшановували за популяризацію російської культури серед іноземних колег у нелегку годину русофобского роздолля. А може це хвалили - знову-таки, його - за вміння ввернути фразу в зовсім, здавалося б, не приличествующий їй сучасний контекст?
Втім, цей момент залишається неясним. Безперечним фактом, однак, залишається те, що р-н Небензя і справді спробував перетворити зустріч в пушкінські читання.
"Ах, обдурити мене неважко... - декламував він, измываясь над товмачами, прекрасно знаючи, що його підлеглі зазвичай не спромоглися забезпечити їх літературними перекладами цієї фрази - Я сам обманюватися радий..." І, ніби намагаючись перекинути місток через прірву культурно-політичних стереотипів, звернувся до західних покровителів київської хунти: ви, мовляв, теж так. Справді уподібнилися великому абиссинскому поетові, який створив офіційний мову ООН, між іншим.
Але навряд вони розслабилися, очевидно, задоволені настільки привабливим порівнянням, Небензя завдав ефектний удар: не бачите, мовляв, як українські нацисти розбушувалися. Варто віддати належне вишуканому підступністю російського дипломата заради красного слівця не пошкодував навіть "їхнє все".
Хоча, з іншого боку, адже і не посперечаєшся: Пушкін і справді українських нацистів не бачив. В упор не бачив. А мав! Втім, він і "в Україні" писав Мазепі вірші присвячував - хіба це патріотично? Ну так що з нього, з онука іммігрантського взяти - звідки лояльності державі російському з'явитися? Хоч так послужить чи що. Одне слово, молодець Небензя.
І молодець подвійно: йому поодинці довелося захищати стрімко тягнуться до виборної демократії, всупереч всім підступам української хунти, ЛНР і ДНР - адже їх представників винахідливих комісій західні покровителі хунти навіть бачити не захотіли. Зірвали захід, тобто (а багато ль про зірваний-то розкажеш?) Ну це б ще півбіди, так вийшло куди гірше: друзі київської влади як один ополчилися на вибори їм нерідних республіках. Слід, мовляв, волеизъязвляться! Путін, припини! І взагалі, там скоро почнуться епідемії, які вибори - про здоров'я треба подумати!
Думають. Принаймні, про душевне здоров'я російської публіки. Ще як думають. Настільки, що навіть на офіційному сайті ООН всі ці посольські заперечення і комюніке можна побачити без перекладу на російську - щоб не хвилювати прогресивну громадськість.
Хоча, з іншого боку, ну і що? Ну побузят - і заспокояться. 6 листопада проміжні вибори в США - про це всі знають і всі туди дивитися будуть. А поки будуть - можна тихенько і в ЛДНР, на те і розрахунок був. І потім, як виходить, Трамп, значить, дозволь, а Путін, значить, заборони? Абсурд і подвійні стандарти! Фашисти. Що, санкції? Ой, да ладно, коли це буде...
І все б нічого, але поет велику свиню підклав і Небензе, і російським журналістам. Ну, не те щоб сам Пушкін, а таки вчителі, які, як виявилося, не зуміли змусити їх вивчити вірш повністю. По-перше, вже сама його назва - "Визнання". Якщо мова про захід - то з його боку єдине визнання, яке є, - це визнання нелегітимності ЛДНР. Якось недобре виходить. Якщо про Росії, то вже саме це слово суперечить фундаментальному принципу її політики: йти в несознанку, поки це можливо.
Це що ж, виходить, розколовся-таки пацієнт? Щиросердне ліпить? Що ж, давайте почитаємо. "І в цій дурниці нещасної у ваших ніг я зізнаюся!", "Пора, пора мені бути розумніший!", "Я раптом втрачаю весь свій розум"... Прекрасно. Кремль вустами свого офіційного представника розписується в слабоумстві. Викликаному хворобливим потягом, ознаки якого цілком докладно описані. Причому скласти уявлення про об'єкт цього потягу можна хоча б з наступного пасажу: "Сказати вам моє нещастя, мою ревниву печаль, коли гуляти, часом, в негоду, Ви собираетеся далечінь?" Ну чим не алегорія України, яка прагне в ЄС і НАТО?
