Польський шатун в Україні. Навіщо ФСБ дзвонили президенту Дуді
Україна і Польща увійшли в круте піке складних взаємин, якого не сталося б при наявності скоріше навіть не чіткого розуміння, а бажання згладити гострі кути. Поки у Варшаві вибудовували агресивні идиологемы під оплески і при активному сприянні українського сусіда, в Києві металися між захистом свого ідеологічного базису і дружбою з європейським "адвокатом".
Відомий факт - больовий точкою відносин є обопільно націоналістичний підхід до минулого і деструктивна історична міфологія, яка стала фактом повсякденності. Це те осине гніздо, яке при бажанні неважко розворушити. Націоналістичний дискурс давно став звичним політичним козирем по обидві сторони кордону. Але після початку російської агресії проти України в гру активно включилася третя сила. Чисто тактично її участь може бути вигідно гравцям "традиційним", що дозволяє витягнути їх порядок денний політичний мейнстрім і надаючи ресурси. Але в довгостроковій перспективі банк зазвичай зриває саме цей третій.
Апогеєм напруги, поступово возраставшего протягом останніх років, стали підозріло синхронні події в двох областях, які є осередком загальних історичних болячок.
На Львівщині це були "шатуни" (відсилання не до недоспавшему ведмедю, а до горезвісного плану розгойдування ситуації в Україні імені Суркова-Медведчука).
"Ні геноциду поляків", "Поляки хочуть миру", "Руки геть від пам'ятників" і т. д. - основні гасла на дбайливо заготовлених плакатах, які можна було прочитати 29 березня на ділянці дороги біля Рава-Руської. За свідченнями правоохоронців, очевидців і преси, акція носила явно рукотворний характер: всі діяли організовано, причому відбувається фіксувалося на різні цифрові носії, включаючи камеру квадрокоптера. Невідомо тільки (поки що?), хто забезпечив велика кількість техніки для фото - та відеофіксації.
Спецслужби пізніше заявили, що організаторами були уродженець Луганщини і мешканка Львова, яка перебуває на обліку в психдиспансері. СБУ також повідомила, розцінки: наприклад, постояти з плакатом перед машинами - 200 грн. Правда, поліція називає менші суми - 50-100 грн. Але не суть. Знайшлися і різні підтвердження, що мова йде про чергову інформаційної операції. Причому серед найнятих "шатунів" були і неповнолітні, і навіть бездомні, а об'єднувало їх те, що більшість не говорили польською. Польськомовних "унікумів" відправляли давати коментарі на відео.
Картинка, загалом, вийшла кумедна. Робили її для наочної демонстрації розколу між двома країнами на ґрунті українського націоналізму, але, по всій видимості, левову частину виділених на неї фондів організатори розпиляли між собою. Хто стояв за акціями, буде встановлювати слідство зі слів 80 затриманих. Але це могли бути як корисні ідіоти", так і "професіонали", а скоріше, симбіоз обох груп. В Україні, на жаль, з підбором масовки для таких шоу проблем немає.
Працюють в країні і конкретні люди з конкретним завданням - заводити російські шаблони через західний кордон. Взяти, приміром, проект Polonews.in.ua, ланцюжок від якого, як з'ясували журналісти Zaxid.net, тягнеться до Польсько-Українському Медіа Фонду. Він був створений в 2013 р. в польському Радомі. А сполучними ланками є Моніка Каца (Білоножко) та Євген Білоножко, по всій видимості, брат і сестра. Останній виявився доцентом кафедри філософії Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана, а також віце-президентом фонду та заступником головного редактора цього проекту. Білоножко світиться на політичних шоу в Росії, співпрацює з русофілом Матеушем Піскорським (лідер партії "Zmiana") і взагалі наповнює нібито польський ресурс для українців кремлівською пропагандою.
І таких людей чимало не тільки в Україні, але і по той бік кордону - це відверто проросійські сили, так і ультраправі маргінали. Правляча у Польщі партія "Право і Справедливість" Ярослава Качиньського, зі свого боку, посіяла і зараз вирощує конфронтацію з Києвом заради власної політичної вигоди. Але є речі, які партія, що має більшість у парламенті і свого президента, не може собі дозволити, навіть якщо і багато її члени згодні з цим. Для цього є радикали-эврифаги.
Важливе місце в антиукраїнській діяльності радикалів займає прикордонне Перемишль, який називають "українською столицею" у Польщі. Саме під час торішнього "Маршу перемишльських і львівських орлят" там під Українським домом кричали "Смерть украинцам". І крім груп Перемишль знайомий українцям завдяки його мерові Роберту Хомі. Його вигнали з "Піс" 10 років тому, і зараз він намагається будувати політичну кар'єру з різким ухилом вправо.
Там же діє місцевий бізнесмен Мирослав Майковский - ще один клієнт російських ЗМІ, оскільки є лідером неформальної групи "Патріотичний Перемишль", куди входять представники всіх верств населення і сфер діяльності. Він і Хома так чи інакше контактують з іншими прокремлівськими силами.
До таких, наприклад, належить "Самооборона Республіки Польща" (Samoobrona Rzeczypospolitej Polskiej). Створена вона 1992 р., а її лідером є Лех Куропатвиньский. У свій час була партнером "Піс" в парламенті, але зараз скотилася на маргінес і на мандати може поки не розраховувати. Нарешті, згадана вже партія "Zmiana" ("Зміна") колишнього члена "Самооборони" Піскорського, створена в 2015 р., є відверто проросійською і підтримує ЛДНР.
Далі. "Національно-радикальний табір" (Obóz Narodowo-Radykalny, ONR) - неонацистська організація, яка назвала себе на честь однойменної партії, що діяла до Другої світової. ONR - нечисленна група, яка вчасно з'являється там, де потрібно з'явитися. "Всепольська молодь" (Mlodziez Wszechpolska) - ще одна ультраправа і ксенофобська організація, яка протестує як проти мігрантів-мусульман, так і українців. "Табір великої Польщі" (Obóz Wielkiej Polski) - націоналістичний рух, який було засновано в 1993 р. і продовжує справу Романа Дмовського, засновника профашистського "Табору великої Польщі" 1934 р. Нечисленне, але так само "корисне" об'єднання. А ще є Клуб "Газети польської" - місцевий аналог "Антимайдана", який збирається за покликом "Піс". Зараз, зазначимо, "Піс" і пов'язані з нею сили вже не підтримують перемогу українського Евромайдана.
Загалом, як бачимо, в Польщі теж є кому громити українські пам'ятники, кричати "Смерть українцям" і нападати на них. За такі провокації по обидві сторони кордону маргінали, як писала раніше "ДС", отримують гроші з Росії. Апогеєм же на сьогоднішній день бачиться нічний обстріл польського генконсульства на вулиці Дубнівській, 22-б, у Луцьку з гранатомета РПГ-26. Ніхто, на щастя, не постраждав, якщо не рахувати польсько-українських відносин.
Київ оперативно і багаторазово заявив, що це провокація "третьої сторони", зрозуміло який. З великою ймовірністю так і є, але полякам насправді такі пояснення вже не потрібні. Навіть тим, хто налаштований гранично лояльно по відношенню до України.
Наприклад, журналістка Polityka Ягенка Вільчак точно не впевнена, чи це була провокація, або чийсь дурний жарт. Вона відразу ж згадує про величезну кількість нелегальної зброї в Україні, яке могли б отримати "місцеві дурні". На її думку, це найсерйозніший інцидент у відносинах двох країн за останні 20 років. "Виконавець знав, що такий удар отримає набагато більш широкий контекст, може бути використаний проти польсько-українських відносин. Проти спільних інтересів обох країн", - уклала Вільчак.
Насправді, павутина вже давно виткана, а напруга як ніколи високо в польському та українському суспільствах. Отже, для організаторів провокацій настав час вплинути на особистий контакт лідерів, адже лідери, як відомо, змушені бути спокійніше.
Особистий конфлікт може стати настільки необхідним епілогом. Тому-то, до речі, на тлі обстрілу і блокади траси відбулася спроба телефонного пранка з боку росіян. Польському президенту Анджею Дуді зателефонував нібито Петро Порошенко. Цілком ймовірно, що "український президент" сказав би Дуді щось не те. Але росіяни облажались: до того моменту розмова між Дудою та цим Порошенко вже відбувся. Підставити Банкову пранкерам, яких, як відомо, останнім часом опікується ФСБ, не вдалося.
Однак і без того очевидно, що відносини зіпсувалися. У сусідів чітко видно "польський світ" з непомітними, але настирливими "мігрантами" з РФ. "Піс" просуває свій націоналізм, українські влади - свою лайт-версію, точніше не просувають, а відбиваються мокрою ганчіркою.
Час для діалогу втрачено. Зараз потрібні конкретні дії, які б стали прикладом-заохоченням для Варшави і поляків в цілому. Це міг бути, наприклад, швидкий арешт "луцького стрілка", а не заїжджена платівка про провокації Москви. Зрештою, це секрет полішинеля, відомий полякам не менш, ніж українцям.
Сусідам потрібно доказ серйозності наших намірів. Але замість цього СБУ оголошує про нагороду в 25 тис. грн за інформацію про того, хто стріляв. Причому дивує не сам оголошення (це вірний підхід), але сміхотворна сума. Стосунки Польщі та України коштують куди дорожче. Тому, як би те ні було, але зараз важливий швидкий результат.
І вже на цій хвилі представникам обох сторін потрібно зібратися, розчистити авгієві стайні історичних претензій, а також, і це дуже важливо, зрозуміти, як і яку вакцину використовувати. Як вірно помітив у Варшаві професор Вільяр Веебель з Академії військового мистецтва Естонії, говорячи про інформаційну війну, "коли на тебе нападають, ти включаєшся і переходиш в наступ".
