Поки світ готується до гіршого. Як Росія вичавлює всі соки з глобального потепління

Журналіст The New York Times Ендрю Крамер на прикладі депресивного містечка на півночі Росії описує поточну меркантильну кліматичну політику Кремля.

Відновлений порт. Нова електростанція. Відремонтовані дороги. Залишилися гроші ще й на ремонт бібліотеки та будівництво нової еспланади на березі Північного Льодовитого океану.

У глобальному масштабі потепління клімату — це катастрофа, що насувається на нас і загрожує благополуччю людей повенями, пожежами і посухою, і потребує величезних ресурсів для боротьби з нею.

Але в Певеку, невеликому портовому містечку в Північному Льодовитому океані на крайній півночі Росії, становище якого покращало завдяки буму судноплавства в Арктиці, потепління вважають чи не манною небесною.

"Я назвала б це відродженням, — сказала Валентина Христофорова, куратор краєзнавчого музею. — Ми живемо в нову епоху".

У той час як уряди по всьому світу поспішають запобігти потенційно катастрофічним наслідкам зміни клімату, в Росії формується інша економічна ситуація.

Орних земель все більше, фермери садять кукурудзу в тих районах Сибіру, де вона ніколи раніше не росла. Рахунки за опалення взимку все менше, а російські рибалки почали ловити минтай в талих водах Північного Льодовитого океану неподалік Аляски.

На Крайній Півночі Росії перспективи райдужні. Швидко зростаючі температури дають багато нових можливостей на кшталт гірничодобувних та енергетичних проєктів. Але, мабуть, найважливішим із них є цілорічне (вже з наступного року) арктичне судноплавство з використанням спеціально спроєктованих контейнеровозів льодового класу, що стане альтернативою Суецькому каналу.

Політика Кремля щодо зміни клімату є досить суперечливою. Для внутрішньої політики воно особливо не має значення. Але президент Володимир Путін, який завжди дбає про глобальний імідж Росії, нещодавно вперше пообіцяв, що Росія, яка має четверте у світі місце за викидами і є великим видобувачем викопного палива, до 2060 р. стане вуглецево-нейтральною.

На щастя для Певека та інших форпостів Крайньої Півночі, на практиці російський підхід, схоже, зводиться до наступного: хоча зміна клімату може становити величезну загрозу в майбутньому, чому б не скористатися комерційними можливостями, які з'являються зараз?

Консорціум компаній за підтримки держави знаходиться сьогодні на пів дорозі до реалізації плану інвестування 735 млрд рублів (близько $10 млрд) протягом п'яти років у розвиток Північно-Східного проходу — морського шляху між Тихим і Атлантичним океанами, який росіяни називають Північним морським шляхом. Вони планують розвинути морські перевезення між Азією та Європою, які зараз здійснюються через Суецький канал, а також створити можливості для гірничодобувної промисловості, видобутку природного газу та туризму.

І чим далі відступає крига, тим більше резону в таких бізнес-ідеях. Як заявили минулого року вчені з Національного центру даних зі снігу та льоду в Колорадо, мінімальний обсяг крижаного покриву в Північному Льодовитому океані влітку вже приблизно на третину менше, ніж у середньому в 1980-х рр., коли розпочався моніторинг даних. Океан втратив майже мільйон квадратних миль льоду, і очікується, що до середини століття він буде повністю вільний від льоду влітку, і навіть на Північному полюсі.

Певек – ключовий порт на східній околиці такого талого моря. Ще до того, як усі почали приділяти увагу масовому таненню снігу і економічним можливостям, що відкриваються, там була скута льодом затока. Це був один із безлічі вмираючих форпостів радянської імперії, які поступово перетворювалися на міста-примари.

Він був заснований у 1940-х роках як табір ГУЛАГу, в'язні якого видобували олово та уран і де вмирало багато ув'язнених. "Певек, здавалося, весь складався з сторожових вишок", — згадував колишній в'язень Олександр Тюмін у збірці спогадів про арктичні сибірські табори.

Покинуті гелікоптери, машини та старі бочки з гарячим за межами міста, у тундрі, заносить снігом, оскільки сміття вивозити дуже дорого.

У страшних, покинутих будівлях ГУЛАГу, розкиданих поблизу, розбиті вікна порожніми очницями дивляться на замерзлу пустку.

Взимку сонце на місяці йде за обрій. Порив вітру досягає 90 миль на годину. У такі дні батьки не випускають своїх дітей надвір, щоб їх не забрало вітром.

Бізнес-проєкти Певека, що відбувалися в минулому, були провальними. Так, за словами кореспондента міської газети "Північна зірка" Раїси Тимошенко, наприклад, не склалося зі спробами продавати оленину до Фінляндії, оскільки фінські інспектори забракували продукцію.

І ще кілька років тому місто та його поселення-супутники були в основному занедбані. Населення скоротилося з 25 тис. за часів СРСР до 3 тис. "Ходили чутки, що місто закриють", — розповів місцевий житель Павло Рожков.

Однак глобальне потепління розгорнуло колесо удачі, і населення вже зросло приблизно на 1,5 тис. осіб. Це стало свідченням того, що принаймні в одному маленькому містечку виконується стратегія Кремля щодо адаптації до нових часів — витрачати кошти там, де необхідно, та отримувати прибуток, де можливо.

Є й критики такої політики. "Росія нахвалює свій адаптаційний підхід, тому що хоче повністю реалізувати комерційний потенціал своїх копалин паливних ресурсів", — зазначила Марісоль Меддокс, арктичний аналітик Міжнародного центру вчених Вудро Вільсона у Вашингтоні.

Загалом, за її словами, для Росії "дані свідчать про те, що ризики набагато переважують вигоди, незалежно від того, наскільки оптимістичні заяви російського уряду".

Кремль не ігнорує проблеми глобального потепління, визнаючи в указі 2020 р. "уразливість населення, економіки та природних ресурсів Росії перед наслідками зміни клімату".

У стратегії зазначається, що глобальне потепління вимагатиме досить дорогих адаптивних змін. Владі доведеться робити протипожежні смуги в лісах, які стали вразливими для пожеж; зміцнити греблі для захисту від повеней, відновити житлові будинки, пошкоджені внаслідок танення вічної мерзлоти, та підготуватися до можливого зниження світового попиту на нафту та природний газ.

Компанія "Росатом", яка координує інвестиції в судноплавний коридор, стверджує, що ця ініціатива виграє від зміни клімату, а також допоможе боротися з ним, скоротивши викиди від суден, що курсують між Європою та Азією, на 23% порівняно з проходженням набагато більшим тривалим Суецьким маршрутом.

Наприклад, шлях з Пусана (Південна Корея) до Амстердама Північним морським шляхом на 13 днів коротше — це дозволяє заощадити паливо і час.

Минулого року судноплавство в російській Арктиці зросло приблизно на 50%, хоча, як і раніше, це можна порівняти з 3% перевезень через Суецький канал. Проте пробний рейс, який відбувся у лютому минулого року, спеціально укріпленого комерційного судна показав, що перехід узимку можливий. Тому, казав віцепрем'єр Юрій Трутнєв, ймовірно рух цим маршрутом стане інтенсивнішим.

"Потроху будемо забирати транспорт із Суецького каналу, — говорив Трутнєв. — Друга така можливість людству точно не завадить".

На арктичні проєкти рікою течуть гроші. У липні "Росатом" підписав угоду з DP World, портовою та логістичною компанією з Дубая, про будівництво портів та флоту контейнеровозів льодового класу зі спеціально посиленими корпусами для проходження крижаними морями.

Найбільш прибутковими танення океану зробило і проєкти з видобутку нафти, природного газу та гірничодобувної промисловості завдяки скороченню витрат на транспортування продукції. Спільне підприємство російської компанії "Новатек", французької Total, китайської CNPC та інших інвесторів вартістю кілька мільярдів доларів в даний час експортує близько 5% всього зрідженого природного газу, що надходить на світовий ринок через Північний Льодовитий океан, що тане.

Загалом, на думку аналітиків, від глобального потепління виграють принаймні пів дюжини великих російських компаній у сфері енергетики, судноплавства та гірничодобувної промисловості.

Однією з переваг, яку жителі Певека не відчули, — це відчуття, що клімат справді стає теплішим. Їм, як і раніше, погода здається настільки ж суворою і жахливою, незважаючи на те, що середня температура сьогодні вища на 2,1 градуса за Фаренгейтом (16 за Цельсієм), ніж 20 років тому.

За словами бібліотекара Ольги Платонової, глобальне потепління з економічної точки зору це "плюс". Тим не менш, вона та інші жителі вважають, що з урахуванням масштабних та небезпечних змін по всьому світу вони не мають підстав святкувати.

За словами більшості, навіть тут важко зрозуміти, яким буде вплив на довкілля. Вони розповідають про тривогу, що викликає в них поява в останні роки зграй галасливих ворон, яких раніше там не бачили.

"Шкода, що наші онуки та правнуки не побачать замерзлу північ, якою бачили її ми", — додала Платонова.