• USD 41.3
  • EUR 43.5
  • GBP 52.2
Спецпроєкти

Дресирувальник бойових бурятів. Чим відомий убитий у Сирії генерал Асапов

Кульгавий ихтамнет, яким затикали діри і від якого в результаті нічого не залишилося
Реклама на dsnews.ua

У минулі вихідні В Сирії загинув черговий високопоставлений російський військовий - генерал-лейтенант Сухопутних військ Збройних сил РФ Валерій Асапов. Режиму Башара Асада він допомагав, за твердженнями російських Міноборони і ЗМІ, в якості військового радника.

Персона генерала насправді дуже цікава, оскільки він встиг за півстоліття, а точніше 51 рік, "наслідити" у багатьох гарячих зон, що входять в сферу інтересів Кремля.

Біографія

Асапов отримав освіту спершу в Рязанському військовому училищі, яке закінчив в 1987 році. Його відправили до 76-ї псковської десантно-штурмову дивізію, і вже через 10 років він став командиром батальйону. В цей же час служив у Південній Осетії (в 1992-1993 роках). Тобто потрапив на час південноосетинської війни 1991-1992 років, тобто коли Південна Осетія при активній протидії Тбілісі бажала залишитися під крильцем у росіян після розвалу СРСР. Все проходило за вже обкатаним на сьогоднішній день сценарієм: 19 січня 1992 року, нагадаємо, там пройшов "референдум" про проголошення незалежності та приєднання до РФ. Цього нібито побажали 98% учасників, на що Грузія не рассусоливая, ввела збройні сили в Цхінвалі. Потім були Дагомиські угоди, а після і миротворці з російського, грузинського та осетинського батальйонів. Фінал цих подій був відстрочений аж до 2008 року, коли було російське вторгнення в Грузію.

Асапова ж у 1995 році відправили воювати в Першій чеченській війні. Він під час боїв за Грозний був важко поранений - перебиті обидві гомілкові кістки, і як результат залишився кульгавим на все життя. Але кар'єра його тільки починалася. Тому після перепочинку у Військовій академії імені М. В. Фрунзе Асапов відразу ж, у 2000 році, знову вирушив "кошмарити" Грузію - став заступник командира 345-го окремого парашутно-десантного полку в складі миротворчих сил в Абхазії. Як раз під час переговорного процесу, що тривав з 1999 по 2006 роки.

Примітно, що в другій половині 2001 року виникли труднощі з-за візитів в Абхазію чеченських "бойовиків". Після конфлікту в Кодорській ущелині Асапов на чолі десантної групи в 2002 році прибув у це ущелина, щоб стабілізувати ситуацію. В інтересах Москви, звичайно ж. І вже у 2003 році тодішній глава Грузії Едуард Шеварднадзе був змушений активізувати переговори. Правда, росіянам всю малину зіпсувала "Революція троянд" 2003 року. Однак Асапова нагородили: спочатку він став першим заступником командира 98-ї повітряно-десантної дивізії (Іваново), а через півтора року - начальником штабу.

У цей же період офіцер знадобився Кремля в Чечні, де до того часу закінчилась друга війна, але діяв (до 2009 року) режим контртерористичної операції. Там він перебував до 2004 року, а вже через три його відправили на Курильські острови, де він верховодив 18-ї кулеметно-артилерійської дивізії Далекосхідного військового округу. Туди він прибув якраз до старту програми розвитку островів. До того ж влітку 2007 року задля зниження напруженості секретар кабінету міністрів Японії Ясухиса Сиодзаки і віце-прем'єр РФ Сергій Наришкін домовилися про допомогу Токіо в розвитку далекосхідного регіону (атомна енергетика, оптичні інтернет-кабелі, інфраструктура, туризм, екологія і безпека). Ця угода стала результатом зустрічі Путіна з прем'єром Сіндзо Абе місяцем раніше. Що до Асапова, то вже видно закономірність її появи в спірних регіонах, які вирішував задіяти Кремль.

Реклама на dsnews.ua

У 2011 році Асапов очолив 37-ю окрему мотострілецьку бригаду, яка входить в склад 36-ї загальновійськової армії Східного військового округу в Бурятії. Вже через три роки його підопічних, "бойових бурятів" з 37-ї омсбр, а також 5-ї танкової бригади, бачили на Донбасі. Примітно, що в липні 2013 року 36-я армія пройшла масштабні навчання. Готувалися, мабуть. Сам же Асапов в 2014 році, виконавши своє завдання з підготовки, був знову переведений на Курили, аби провести навчання, в рамках яких, серед іншого, натаскував особовий склад знищувати "ворожі ДРГ".

Не дивно, що після цього Асапов опинився на Донбасі. В березні 2016 року Головне управління розвідки Міноборони України повідомило, що він керував "1 АК (Донецьк)", взявши для прикриття прізвище Примаков. У ОРДЛО він приїхав з Південно-Сахалінська, з посади командувача 68 армійським корпусом Східного військового округу ЗС РФ. А вже у жовтні того року Петро Порошенко "оцінив" зусилля генерала по допомозі терористам і ввів проти нього персональні економічні санкції, продовжені ще на рік 15 травня 2017 року.

Обставини загибелі

Втім, наступного року президентові України вже не буде потреби їх знову продовжувати. Асапов-Примаков, який змінив за наказом командування статус "ихтамнет" на "ихтаместь", загинув у Сирії в результаті розриву мінометного снаряда під Дайр-ез-Зором. За цей район зараз ведуться запеклі бої.

Міноборони РФ особливим красномовством не відзначилася, переклавши відповідальність на бойовиків "Ісламського держави". Журналістам вдалося дізнатися більше деталей. Так, з'ясувалося, що Асапов тоді перебував на передовій, але, за даними радіо "Говорить Москва", не виходив на зв'язок ще з 23 вересня. Як зазначається в ЗМІ, міна точної наводки потрапила в командний пункт, де перебував генерал-лейтенант, в результаті чого його "буквально розірвало, від людини нічого не залишилося". Про це пише "Комерсант" з посиланням на джерело в Міноборони. Асапова вже посмертно представили до державної нагороди - Ордена мужності.

Варто відзначити, заслуги Асапова батьківщина оцінила не дуже високо: з 1994 року, коли орден був заснований, його кавалерами стали понад 100 тис. осіб. Причому не рідкісні випадки масового нагородження - 31 учасника марш-кидка з Сербії в Косово в 1999 році, наприклад. Люблять масово нагороджувати Орденом мужності і посмертно. Приміром, до нього були представлені всі члени екіпажів загиблих підводних човнів "Курськ", К-19 і К-129, всі бійці Липецького Омону, який потрапив в оточення в с. Новолакское (Дагестан), весь екіпаж "Руслана", що розбився під Іркутськом в 1997 році.

Загалом, схоже, вищестояще начальство зробило Асапову останню послугу, забезпечивши сім'ї не особливо щасливого генерала надбавку до пенсії.

    Реклама на dsnews.ua