Підводні каміння американських пропозицій. Чому Москва відкине відповідь США на її ультиматум

Іспанська газета El Pais вранці 2 лютого опублікувала ймовірно тексти відповідей Сполучених Штатів та Організації Північноатлантичного договору (НАТО), погоджених з Європою та Україною, на російські вимоги щодо гарантій безпеки для РФ, зокрема щодо нерозширення Альянсу на Схід.

Варто зазначити, що, як писала ще 22 січня The Washington Post з посиланням на джерело в Держдепі, представники федерального уряду США під час переговорів з росіянами як у Женеві, так і під час особистих зустрічей та телефонних розмов повідомили Москву про те, що публічно на ультиматум Володимира Путіна Вашингтон не відповідатиме.

Але письмові пропозиції, які хотів отримати російський автократ і чого неодноразово вимагав, зокрема, голова МЗС РФ Сергій Лавров для фіксації переговорного процесу в цьому напрямку (адже Кремль свої вимоги аргументує усними обіцянками, даними Михайлу Горбачову, але не прописаними на папері ), американці та НАТО надати обіцяли.

Втім, для Кремля значення мали не так відповіді, як сам факт того, що на їхні ультиматуми відповіли. І насамперед – їх зміст мав стати надбанням громадськості. Лавров заздалегідь прямо про це і говорив: було б "правильно" опублікувати відповідь американської сторони.

Оскільки це означало б, що Сполучені Штати ухвалили російські правила гри, які полягають у виключенні союзників Вашингтона з переговорів щодо поділу сфер впливу у світі. Як у старі "добрі" радянські часи. І цим де-факто визнали б правомірність претензій Росії, "змушеної захищатися" .

Зайшли здалеку

Адже формально російська влада прохання "американських партнерів" врахувала. Документи були оприлюднені ні МЗС, ні афілійованими з Кремлем медійними ресурсами; а потрапили до інформаційного простору в далекій від Москви Іспанії – зі сторінок лівоцентристської газети El Pais.

Що нібито має послужити для широкого загалу переконливим доказом того, що росіяни не мають до витоку жодного стосунку. У що міг би повірити лише дуже наївний політик чи оглядач. Особливо з огляду на наявність в Іспанії, так би мовити, великої російської "мафіозної діаспори", представники якої періодично стають фігурантами масштабних розслідувань іспанської поліції у справах про відмивання грошей у вигляді вкладень у місцеву нерухомість.

До того ж джерело WP у Держдепі одразу припустилося ймовірності того, що прохання США Кремль проігнорує. Тобто жодних ілюзій в окрузі Колумбія щодо цього ні в кого не було. І в принципі відповіді Штатів та Альянсу на ультиматум Путіна складено таким чином, що репутаційних втрат їхні автори не зазнають.

Україна нападе

Документи самі по собі росіян не задовольнили. Відповідь на відповідь Москва ще не відправила, але вже ясно, що в ній будуть нові старі вимоги з посиланнями на міжнародні угоди, виконання яких Росією настільки ж вибіркове, як і її ставлення до історії.

Що, власне, на брифінгу чітко проартикулював Лавров, пообіцявши добиватися від США дотримання "домовленостей". А також і особисто Володимир Путін, який у вівторок вранці звинуватив Штати та їхніх союзників у ігноруванні вимог Москви у сфері безпеки, а й підтвердив готовність продовжувати переговори.

При цьому російський лідер додав до звинувачень на адресу США деякі свої фантасмагоричні вигадки про "втягнуту" в НАТО Україну, "націоналісти" якої, отримавши "наступальне озброєння", атакують Крим і Донбас, "втягуючи" Росію у військовий конфлікт.

Таким чином, концепт "зони впливу" трансформувався в концепт "Україна нападе на Росію".

Звучить абсурдно. Недарма спікер Білого дому Джен Псакі того ж дня на брифінгу висміяла заяви Путіна, порівнявши його з "лисою", яка "кричить з даху курника, що вона боїться курчат".

Проте для внутрішнього споживача аргументи Путіна звучать правдоподібно, а для суперників – це нехай і абсурдний, але зрозумілий меседж: Москву відповідь США не задовольнила і вона продовжить вибивати поступки без підводного каміння. А вони, якщо публікація El Pais достовірна, у відповіді Штатів є.

"Томагавк" — не ховрах

По-перше, Вашингтон намертво прив'язав двосторонні кроки у сфері контролю над озброєннями до російсько-українського конфлікту: контроль над озброєннями в обмін на виведення Росією військ не лише з Криму, а й з Придністров'я, Південної Осетії та Абхазії.

По-друге, адміністрація Байдена також готова обговорити взаємні зобов'язання щодо обмеження розгортання наступальних ракетних систем та сил в Україні.

Дуже цікаве формулювання, яке, схоже, свідчить про те, що американська сторона все ж таки розглядає можливість передачі Україні не лише оборонних, а й наступальних озброєнь на випадок подальшої ескалації ситуації з боку Росії.

Але при цьому, і це по-третє, США також запропонували Росії провести інспекції один одного на військових об'єктах. Зокрема, Вашингтон готовий погодитися допустити росіян на бази НАТО в Румунії та оглянути системи ПРО, які, як стверджує Москва, можуть бути швидко перепрограмовані для ударів.

За даними Bloomberg, адміністрація Байдена запропонувала Кремлю переконатися в тому, що на базах НАТО в Румунії, а також у Польщі немає крилатих ракет "Томагавк".

З одного боку, це крок назустріч Кремлю, котрий постійно вимагав організувати такі інспекції.

З іншого боку, з великою ймовірністю Москва знайде якусь причину для того, щоб відмовитись від пропозиції Білого дому. Наприклад, як відмовки використавши небажання допускати "противника" на бази РФ, бо "немає віри супостату".

За фактом пропозиція Білого дому є обеззброювальною, адже росіяни гіпотетично могли б переконатися в тому, що з боку НАТО ніхто їм не загрожує, а це веде до втрати досить важливого для кремлівської пропаганди міфу і приводу "накачувати" виборця та висувати нові претензії Заходу.

Втім, це не єдиний хитромудрий дипломатичний трюк, розіграний Вашингтоном. Сюди також можна зарахувати явні кроки адміністрації Байдена повернути за стіл переговорів європейців, зведених Росією до статусу спостерігачів у процесі геополітичного дерибану між Вашингтоном та Москвою.

Так, речник Держдепу Нед Прайс на брифінгу повідомив, що держсекретар Ентоні Блінкен під час телефонної розмови з Лавровим просував включення до переговорного процесу НАТО, ЄС та ОБСЄ. І після спілкування з російським колегою, за словами Прайса, одразу ж зателефонував генсеку Альянсу Єнсу Столтенбергу, голові ОБСЄ Збігневу Рау та голові європейської дипломатії Жозепу Боррелю. Тим самим Блінкен вже де-факто повернув їх в "дію", принаймні в медійному полі.

І на всі ці дипломатичні маневри у Кремля, судячи з заяв Лаврова та Путіна, такої ж ефективної відповіді немає. Проти режиму Путіна використали ініційовану ним же дестабілізацію ситуації і максимально звузили коридор можливостей: або пан, або пропав.