Підтанцьовка у шовіністів. Чому російські ліберали стають путінськими агітаторами
Це прямо суперечить вигадкам про те, що прохід українських кораблів з Чорного в Азовське море був провокацією, про що не перестає товкмачити Кремль. Документ говорить однозначно, що милитаризуя Крим, Чорне і Азовське моря, Росія порушує міжнародне право. А саме IV Женевську конвенцію, визначальну призов в армію країни-окупанта, переміщення населення, впровадження свого законодавства на окупованій території як військові злочини. А також III Женевську конвенцію, яка чітко визначає статус військовополоненого і умови його утримання.
У відповідь голова комітету ради федерації Костянтин Косачов повідомив, що прийнятий документ не матиме для Росії жодних юридичних наслідків. А ось військово-політичні цілком можливі. Косачов побоюється, що даний документ "розв'яже руки Києву" і будуть зроблені якісь "божевільні" військово-політичні кроки.
Є, звичайно ж в Росії ті, хто вірно ятрить акценти. Але вони чи мертві, як Нємцов, або змушені залишити країну, як жменька інтелектуалів, які намагаються представляти опозиційну частину росіян на всіляких закордонних форумах. Є ще дозволені російські "незгодні". Але вони чудово вжилися роль підтанцьовки у шовіністів і вже традиційно звинувачують у всіх бідах Захід, жертв російської агресії і, звичайно ж, російську владу. Ось тільки вони критикують не за імперські цілі, а за варварські методи їх досягнення. Кращий приклад тут - Олексій Навальний з його "Крим не бутерброд" і Ксенія Собчак з її вітальними постом в дні захоплення Криму. Вони неодноразово говорили, що не підтримують війну на Донбасі. Але ось що стосується "безкровної анексії", то тут обидва були завжди "за" і навіть пропонували узаконити подію на "законному референдумі під егідою ООН". Основний посил - адже Росія вже захопила, так не віддавати ж назад. Є ж права приїжджих громадян. Треба домовлятися.
Ще більше імперська сутність Навального виявилася в день проведення в Києві об'єднавчого собору. Тоді цей поборник нової Росії примудрився одночасно звинуватити Кремль в розколі православ'я і ні слова не сказати про те, що Україна як самостійна країна має право на свою самостійну церкву. Або Олексій Венедиктов, вперто повторює у всіх ефірах брехня про неканонічність УПЦ КП. І це незважаючи на рішення Константинополя, яке чолі ліберального "Ехо Москви" чудово відомо. Вкидати антиукраїнські тези в антипутінські мови - це адже теж кремлівська пропаганда. Головне, щоб брехливі російські меседжі вбудовувалися в них так, ніби вони є доведеним фактом.
Примітно, що серед українських політиків та експертів нерідко можна почути цілком російські слогани. А головне - російські методи їх донесення до мас. Так, після нападу російських військових на українські кораблі в нейтральних водах Чорного моря більшість "скептиків" і "шукачів правди" звинувачували саме українську владу в провокаціях. Також, як це робив Володимир Путін. Також, як ситуацію коментували такі відомі російські ліберали Юлія Латиніна і Олександр Невзоров. Юлія Тимошенко пообіцяла, що в разі обрання її на посаду президента вона буде домагатися арешту тих, хто відправив українські кораблі через Керченську протоку. Ви думаєте всіх цих людей переконає резолюція ООН? Звичайно ж, немає. Вони і раніше не сильно звертали увагу на факти. Справа не тільки в тому, що політик, який прагне зайняти пост головнокомандуючого, звинувачує свою країну в провокації агресора. Але і в тому, що величезна частина українських виборців згодні з цим твердженням.
Українці сміються над матьорою антиукраїнською пропагандою. Але поради "хороших російських" вони продовжують вслухатися. "Чому пішли морем, чому не стріляли, як це співвідноситься з майбутніми виборів"? Такі питання можна почути не тільки на ефірах ток-шоу, але і на вулицях, в транспорті і в соцмережах. Майбутні виборці, які ще недавно критикували владу за те, що вона "стримує" українських військових від настання, впадають в істеричні припадки, коли чують про те, що винен завжди агресор, а не жертва.
Відбувається непомітне зараження проукраїнської аудиторії тим особливою зневагою до України та її боротьби, яка відрізняє російського імперця від справжніх супротивників хижацької російської політики. З тих, хто критично ставиться до боротьби української держави за свою територіальну цілісність і незалежність, формується новий підвид "одного народу". Чим довше тривати російсько-українська війна, тим частіше з лав російських лібералів лунають поради саме до українського керівництва: "Почати прямі переговори з російськими маріонетками, піти переможним наступом на Донецьк і Луганськ, інтенсивніше захищати Україну на міжнародній арені та активніше залучати Захід у визволення українських військовополонених".
З усіх цих розмов можна зробити висновок, що саме Україна недостатньо намагається, відстоюючи українські інтереси. Але головне, вони створюють стійке думка, що інтелектуал повинен залишатися над сутичкою, в яку втягнута його країна. Що люди, які формують громадську думку і політичні смисли, повинні бути вільні від морального вибору. Часто одні й ті самі спікери примудряються поперемінно закидати примирливі і войовничі гасла. Аби переконати аудиторію в тому, що "влада нічого не робить". Неканоничная українська церква, "корупція в Україні", "чому моряки не відстрілювалися", "хіба не було зрозуміло, що Росія не пропустить військові кораблі" - все це російські пропагандистські мислеформи. Їх мета полягає у формуванні в ліберальному антипутінському сегменті уявлення про те, що будь-які спроби України відстоювати свої національні інтереси - це провокація війни.
Хотілося б, щоб документ, проголосований на засіданні Генасамблеї ООН мав для Росії, для російських пропагандистських смислів, інформаційно-диверсійних компаній передбачені главою комітету Ради Федерацій військово-політичні наслідки. Але для цього необхідно, щоб насаджуване Росією переконання, що жертва може бути винна в агресії, відкидалося українцями так само, як це відбувається з казками про "розп'ятому хлопчика" і "бандерівців в Криму". Необхідно, щоб українці навчилися довіряти фактам і правових оцінок ситуації. Резолюції приймаються як раз для того, щоб не дати шансу пропагандистам спотворювати реальність.
