З думками про Парижі. Чому Зеленський не хоче бачити президента Грузії
Президент Володимир Зеленський під час візиту до Варшави 1 вересня зустрівся і домовився про обмін візитами з Саломе Зурабішвілі, головою Грузії - країни, з якою Україна в тандемі крокує в напрямку НАТО і Євросоюзу. Так що підтримувати контакти на високому рівні - вкрай важливо для координації та опрацювання спільної позиції.
Однак у четвер, 28 листопада, з'ясувалося, що запланований на цей місяць візит президента Грузії в Київ відкладається на наступний рік. І, як повідомляється на сайті адміністрації Зурабішвілі, таке рішення прийнято "з-за поточних процесів в Україні, на прохання української сторони". До того ж у Тбілісі спростовують чутки про те, що Зеленський, прямує в Баку 16 грудня, мав намір заїхати і в Грузії, але передумав за нової хвилі протестів.
Хоча очевидно, що зустрітися обом лідерам було б не зайвим з метою підтримки постійного контакту між країнами з настільки схожою долею - стали жертвами дій Росії. В Україні з "невеликим відставанням" зараз відбувається те, що сталося в Грузії більше десяти років тому. Спершу окупація та анексія територій. Потім - після "світової", якщо Зеленський і Ко підпишуть її на умовах Кремля, то можна очікувати такого ж, як у Цхінвальському районі, повзучого настання і на Донбасі. Аналогічно будуть откусываться поступово села і селища на користь фейкових республік, які ймовірно отримають автономію в складі України.
У поточних реаліях обговорити Зеленському і Зурабішвілі є що. Наприклад, підсумки засідання Північноатлантичної ради, яке проходило у Києві 30 та 31 жовтня за участю генсека НАТО Йенса Столтенберга. Минуле захід набуває нові смисли після того, як союзники досягли угоди про скорочення внеску США в бюджет Альянсу з 22% до 16% - до одного рівня з Німеччиною, про що під час прес-конференції з президентом Франції Емманюель Макроном поінформував 28 листопада Столтенберг. Це важливо не тільки в контексті майбутнього НАТО, його програм і стратегії в цілому, але і з тієї причини, що безпосередньо Україна і Грузія можуть виграти від зменшення впливу Штатів на Організацію Північноатлантичного договору. Справа в тому, що, за даними CNN, частина зекономлених коштів може бути спрямована на підтримку саме Грузії та України. А це хай і не підтверджена офіційно, але суттєве підкріплення планів Вашингтона щодо зміцнення Чорноморського регіону в особі України, Грузії, Болгарії, Румунії і, можливо, Туреччини в піку Росії.
З урахуванням вищезазначеного було б логічно очікувати й від Банкової інтенсифікації діалогу з потенційними союзниками. З іншого боку, Зеленський, судячи з усього, цим і намагається займатися. Принаймні, граючи на публіку, яка проживає на схід від українського кордону. Інакше як сприймати заяву президента України в Талліні про бажання Києва приєднатися до Ініціативи трьох морів ("Триморью") - однієї з моделей посилення східного флангу Європи з метою стримування російської агресії.
І все ж для колеги з Грузії Зеленський не зміг викроїти день "з-за поточних процесів в Україні".
Що це за такі процеси? Листопад для українського президента та його оточення дійсно був насиченим і напруженим. Не тільки з-за низки "зашкваров" представників президентської партії, скільки з-за приїзду місії МВФ, яка здійснила в Вашингтон без підписання угод; візиту глави МЗС Німеччини Хайко Маасом і в цілому підготовки до саміту в "нормандському форматі" у Парижі 9 грудня, який, судячи з усього, в ОПУ сприймають наріжним майбутніх процесів на Донбасі.
Таким, в принципі, він може виявитися. Але потрібно пам'ятати, що Москва, наприклад, у список вимог записала відмова від міжнародних газових суперечок, а Банкова змусити населення проковтнути цю форму капітуляції поки не може. Тому більшою мірою на саміті сторони будуть придивлятися один до одного, українська сторона буде грати обережно, без високих ставок і надмірного блефу, намагаючись не виходити з тіні західних союзників. Візити Зеленського в Естонію та Литву, в країни, активно підтримують Україну, є зміцненням переговорних позицій перед самітом.
А от щодо Грузії Банкова з більшою часткою ймовірності вирішила зайняти нейтральну позицію. Враховуючи якраз поточну ситуацію в Тбілісі, де з одного боку, росіяни намагаються збільшити свою присутність і, отже, вплив на політичні процеси за допомогою відновлення авіаперельотів і відкриття в середині грудня Центру російської мови і культури, які як відомо більшою мірою виконують функції центрів пропаганди і маніпуляцій. З іншого боку, є натяк на об'єднання опозиційних сил, які вийшли на вулицю з-за відмови парламенту переходити до повністю пропорційної виборчої системи. Додатковим стимулом виступити єдиним фронтом є різке падіння рейтингів як Зурабішвілі (23%), так і "Грузинської мрії" Бідзіни Іванішвілі. Крім того, соціологія показує, що за останні півроку підтримка євроатлантичного курсу зросла до 71-80% (перша цифра - членство в НАТО, друга - інтеграція в ЄС).
Ці фактори не можна не враховувати, оскільки в сукупності вони можуть стати базисом для перезавантаження влади в Грузії. Звідси, ймовірно, і вичікувальна позиція, яку зайняли на Банковій.
