Подарунок Путіну під ялинку. Чому Захарова влаштувала істерику
У четвер, 28 грудня, пройшов брифінг глашатая російського Мзс Марії Захарової. На перший погляд, в плані риторики він нічим особливо не відрізнявся від стандартного набору уїдливих і "великоруських" тез. Але це тільки на перший погляд. Поточний стан американо-російських відносин визначає контекст. І з урахуванням цього Захарова насправді наговорила чимало цікавого, причому деколи з безглуздими, відверто слабкими логічними ланцюжками і аргументами.
Бджола Марія
Говорячи про США і Україні, а також про кооперацію США і України, речник зовнішньополітичного відомства РФ, як цербер, правда миршавий і навіть місцями жалюгідний, вчепилася в держсекретаря Рекса Тіллерсона та його підлеглого - спецпредставника по Україні Курта Волкера. Захарову особливо зачепила стаття глави Держдепу для The New York Times з критикою на адресу Москви. "Я не знаю, чим була викликана ця публікація, - каже Захарова, яка вся була багата великою кількістю дивацтв. Можливо, якимсь переляком посилення впливу Москви і Пекіна на міжнародній арені. Такий страх вже проявився в нещодавно оновленої Стратегії національної безпеки США, яка фактично визнала скорочення американського домінування у світі і поставила нову задачу - його повернути".
США бояться... Дуже цікаво. Так, Вашингтон, безумовно, стривожений поведінкою Росії, але не підтискає хвіст, а навпаки - то ракетний щит на Алясці зміцнює, то в бюджет закладає "антиросійські" витрати, то Україні летальна зброю погоджується передати. Тут більше схоже, що страх - прерогатива саме Кремля. Що до Китаю. Таке відчуття, що в МЗС спробували сховатися під крило кого сильніше. З друзями не склалося, так і з просто знайомими. Так хоча б задіяти приятеля з Піднебесної. Біда тільки в тому, що налаштувати Пекін проти Вашингтона не так легко, як хотілося б. Трамп замість русофіла і китаефоба під час президентської кампанії здебільшого виявився русофобом і китаефилом зараз.
В такому випадку тільки й залишається сховатися у своєму "замку" і звідти загрожувати світу, у всіх проблемах звинувачуючи Штати. Що, власне, Захарова і зробила, заявивши, що криза в білатеральних відносинах стався з вини американців і тільки американців. "Звичайно, business as usual з США дійсно неможливий, поки вони не переглянуть свою агресивну лінію, в тому числі не повернуть вкрадені у Російської Федерації дипломатичну власність на території США". От не можуть у Лаврова забути про дачах у Нью-Йорку та Меріленді. Але, звичайно, про крадіжку Криму ніхто не заїкається.
Ну і Захарова, природно, хорохорилась щодо ефективності економічного тиску на Росію. За її словами, санкціями нічого добитися не вдасться. Варто зазначити, що російські балакучі голови частенько про це говорять, а інші спікери з РФ говорять протилежне. Приміром, віце-прем'єр Аркадій Дворкович у вересневому інтерв'ю CNBC визнав, що санкції вплинули на російську економіку, викликавши погіршення ринкових умов. Потужність нібито здатної вистояти перед санкціями економіки Росії, як фінансова, так і військова, - не більш ніж діорама на сьогоднішній день. Так що Захарова просто хизується допомогою мокрої ганчірки.
Волкер... Рупор МЗС РФ жалила, як бджола (а всі знають, що відбувається з цим комахам після того, як воно когось вжалить), його за інтерв'ю газеті La Stampa - відомому виданню Італії. "Робота" з цією країною для росіян є одним з пріоритетних напрямів. В першу чергу через місцевих русофілів з "Ліги Півночі" і екс-прем'єра Сільвіо Берлусконі, які однією тусовкою йдуть на парламентські вибори. А тут Волкер матеріалізувався і на очах у італійців надавав потиличників Кремлю. Можна образитися. Захарова спробувала розбити в пух і прах заклик спецпредставника зберегти антиросійські санкції. І цілком ймовірно, впевнена, що їй це вдалося. Але є одне "але"... Не переконала ні крапельки. Вона, зокрема, спробувала звести в ранг абсурду слова Волкера про те, що ситуація на Донбасі погіршується і необхідно зберігати санкційне тиск. Мовляв, якщо всі тільки гірше, то в санкції немає сенсу. Тільки ось це "гірше" - якщо не конвульсії, то принаймні відчайдушні спроби РФ переломити хід подій. І в цілому розгорнуту відповідь на інтерв'ю Волкера був насичений непереконливими випадами на адресу США.
Why
Чому і навіщо потрібні ці дифамации Захарової про Тиллерсоне і Волкере? Що вони означають? Скринька просто відкривається. Вся справа у підготовленому Мінфіном США так званому "кремлівському доповіді". МЗС РФ, до речі, правильно зробив, що на брифінг Захарової перед журналістами поставив людину в костюмі Діда Мороза. Пакет санкцій, який формує з подачі Трампа, і є "подарунком" для Путіна під передвиборну ялинку.
Новий чорний список США лякає російську еліту ще до його остаточного створення, запланованого в кінці січня. Вашингтон заздалегідь почав продукувати фобії в оточенні Путіна. Так, 28 листопада "Независимой газете", що має зв'язки з Кремлем, старший науковий співробітник Atlantic Council Андерс Аслунд, один з авторів цих санкцій, "злив" деталі про "точкових ударів" по путінським боярам. Аслунд також озвучив сім категорій майбутніх жертв: великі бізнесмени, "запачкавшиеся" на Донбасі і ті, які заробляють завдяки Кремлю, найближче оточення президента РФ, діти бонз, особисті друзі Путіна, керівники держпідприємств і їх компанії.
Путін став небажаним маркером російської дійсності для еліти. У деякому роді президент РФ - трошки прокажений. Про що свідчить публікація Reuters від 30 листопада, в якій наводяться висловлювання шести осіб з бізнес-кіл та оточення Кремля. "Люди на грані. Якщо вони класифікують вас як наближеного до Путіна, спробуйте довести, що це не так", - говорив один. Інший поскаржився: "Керівництво країни не вважає, що санкції будуть прийняті за жорстким сценарієм. Вони живуть у паралельній реальності. Ніхто не хоче прислухатися до бізнесу". А ряд олігархів, як пише агентство, вже корелюють свої графіки так, щоб поменше перебувати в суспільстві президента. Дискреційний Путін, грубо кажучи, дістав вже і "своїх".
Не заспокоює їх і рішення Медведєва звільнити держкомпанії від обов'язку розкривати постачальників і підрядників. Ця міра з точки зору уряду РФ покликана захистити олігархів, але самі бізнесмени в це не вірять. Все тому, що "Кремлівський доповідь" викликав ефект вибуху бомби. "Гаманцям" Путіна дали зрозуміти, що пора забути про гедонізм, попереду темні часи.
До речі, підлив масла ще один співробітник Atlantic Council - Деніел Фрід. Його інтерв'ю "Комерсанту" - знущання на вищому рівні. Чого тільки вартий пасаж про те, що список може бути як публічною, так і секретним, а тому "фігуранти цього переліку не відразу зіткнуться з практичними наслідками - наприклад фінансовим". Посил очевидний: мучтеся, бідолахи, від параної, чекаючи, коли ж все вдарить грім. Чи, може, буря обійде стороною. Вашингтон розгойдує російське судно, пасажири якого намагаються збагнути, де б розжитися рятувальною шлюпкою. Чого чекати? Куди податися? Кому вірити?
Хитромудрий Реджеп
Кільце стискається. Ось і Туреччина, з якою начебто дружимо і газопровід будуємо, веде себе більш ніж дивно останнім часом. З одного боку, росіяни з турками по Сирії домовилися, дбають про власні інтереси і співпрацюють. Анкара навіть про Башарі Асаді на деякий час забула. А з іншого боку, президент Реджеп Тайіп Ердоган в Тунісі на прес-конференції обзиває сирійського фантоша терористом, вбили мільйон своїх співгромадян, і з яким Туреччині не по шляху до мирного врегулювання конфлікту в Сирії. Захарова, до речі, не пройшла повз: "Що стосується того, що президент Туреччини назвав президента Сирії Башара Асада терористом, то представники уряду Сирії знаходяться в ООН і представляють сирійський уряд РБ ООН, тому саме це, навіть без додаткових оцінок і аргументів, не має під собою ніякої правої бази".
Читайте також: Путін, посунься. Навіщо Ердоган "працює ліктями" в Африці
Розмотує клубок. 28 грудня Держдеп заявляє про зняття візових обмежень для Туреччини, які діяли з 9 жовтня, а Анкара відповідає взаємністю. На наступний день державне інформагентство Anadolu повідомляє про телефонній розмові міністра закордонних справ Мевлюта Чавушоглу з Тиллерсоном. Але не повідомляє ніяких подробиць. Взагалі. Що обговорювали, до чого прийшли - невідомо. Хоча в нинішній ситуації мовчання на вагу золота. Воно змушує Путіна і прісних нервувати, бо як Ердоган хлопець ненадійний і володіє відмінним чуттям. Знає, куди вітер дме і завчасно готується до того. Наприклад, до величезної токсичності багатьох високопоставлених чиновників і бізнесменів з Росії.
