Подалі від Путіна. Чому євродепутатам не варто обурюватися запрошенням для Лукашенка
13 та 14 травня в Брюсселі відбудуться заходи, серед яких конференція та урочистий обід з нагоди 10-ї річниці "Східного партнерства". Високопоставлений представник ЄС повідомив "Укрінформу" 8 травня, що, оскільки інавгурація Володимира Зеленського ще не відбулася, то запрошення були вислані чинного керівництва країни - президента Петру Порошенку, а також міністра закордонних справ Павлу Клімкіну. Так, у Києві все частіше говорять, що даний проект Євросоюзу вже не відповідає сьогоднішнім реаліям, але це не скасовує можливості отримувати вигоду як з його існування в цілому, так і з такого роду подій для обговорення та вирішення нагальних питань. Причому не тільки для України, Вірменії, Азербайджану, Грузії, Молдови, але і для Білорусі, щодо якої ЄС все ще зберігає в дію ряд санкцій, і контакти з якої, у той же час, важливі для блоку в контексті рівня взаємин між Мінськом і Москвою.
Президенту Білорусі Олександру Лукашенко теж направили запрошення. Поки достеменно невідомо, чи вирушить він в Брюссель. Можливо і ні. Принаймні, про це повідомили порталу TUT.by у прес-службі білоруського зовнішньополітичного відомства. Видання 4 травня писало, що замість Лукашенка у заходах "Східного партнерства" візьме участь голова Мзс Володимир Макей. З іншого боку, чиновники на умовах анонімності повідомили 7 травня кореспонденту "Радіо Свобода" у Брюсселі Рікарду Йозвяку, що президент Білорусі поки не дав відповіді на запрошення. Можливо, Лукашенко і з'явиться в Брюсселі. Дивлячись, що переважить. На одній шальці терезів - посилення позицій Мінська в діалозі з Москвою після тривалого тиску Росії на Білорусь. Що могло б спонукати Лукашенко ще подражнити Кремль заради певних преференцій. На іншій - критика з боку ЄС.
У тому ж матеріалі Йозвяка наводяться цитати з листа п'ятірки європарламентарів на чолі з Джулі Уорд з Великобританії, в якому вони зажадали від верховного представника Європейського союзу із закордонних справ і політики безпеки Федерики Могерини пояснень запрошення президента Білорусі. "Режим Лукашенка підтримував низький рівень дотримання прав людини, придушував інакомислення і нападав на свободу слова. Європейські та білоруські громадяни повинні отримати достовірне пояснення запрошення, яке ризикує створити враження про підтримку режиму. Природа режиму є образою цінностей, які підтримуються Європейським союзом, який заснований на засадах демократії і поваги до прав людини", - йдеться в листі.
Що ж, пані Уорд і її колеги, безумовно, праві. Їх позиція і обурення зрозумілі. Тим більше що Джулі Уорд - з числа тих європейських політиків, які послідовно виступають проти наступу автократами (будь це Білорусь, або Росія) на права і свободи людини. Британський депутат відома своєю підтримкою України, яка виразилася в її співавторами резолюції Європарламенту від 16 березня 2017 року про українських в'язнів в Росії і ситуації в Криму (2017/2596 (RSP); а також вимоги до Росії звільнити українського режисера Олега Сенцова і інших в'язнів Кремля.
Але є, як кажуть, кілька "але".
Перше "але". Сам по собі Європейський союз, прогинаючись під ходою правопопулистов-євроскептиків, на сьогоднішній день не повною мірою співвідноситься з декларованим набором демократичних цінностей. Простіше кажучи, в Європі сьогодні вистачає своїх займають високі посади чиновників, які проводять сумнівну політику, що суперечить або навіть порушує європейські норми і цінності. Чим викликає не менше обурення в Брюсселі, ніж той же Лукашенко.
Конкретні приклади: угорський прем'єр Віктор Орбан, чия позиція щодо мігрантів і війна з Джорджем Соросом призвели до підтримки все тим же Європарламентом введення санкцій проти Будапешта. Або взяти хоча б представників правопопулистского уряду Італії - главу МВС Маттео Сальвини і прем'єра Джузеппе Конте, лояльних до Кремля, підтримують скасування санкцій і регулярно загрожують підірвати єдність ЄС. Ще можна згадати колегу Сальвини з Австрії - Герберта Кикля з підписала пакт про співпрацю з "Єдиною Росією" Партії Свободи, потрапив у скандал з обшуками у співробітників Федерального відомства із захисту конституції і боротьбі з тероризмом (BVT). ЗМІ, зокрема, писали, що частина вилучених документів могла потрапити на стіл до Путіна". І раз вже згадали Путіна і Кикля, то не можна не згадати ще одного члена Партії Свободи - главу Мзс Австрії Карін Кнайсль, поставила на вуха Європу своїм танцем з президентом РФ. Порушником спокою в Європі також є правляча польська партія "Право і Справедливість" Ярослава Качиньського. Просунута нею судова реформа змусила Брюссель почати процедуру введення санкцій відносно Польщі, що в підсумку змусило Варшави піти на поступки.
Так що, повертаючись до критики на адресу Лукашенка, варто зауважити, що в деякій мірі лицемірна, враховуючи, що з дотриманням прав людини не все гладко і в самій Європі. До того ж, і це "але" №2, білоруський лідер все-таки не Путін, тобто його образ диктатора меркне в порівнянні з образом диктатора Путіна. Безумовно, це жодною мірою не служить виправданням для Лукашенка, однак, виходячи з цього у главу кута Європа могла б поставити геополітичний прагматизм. І це третє "але". Зараз обставини складається таким чином, що органам влади ЄС, включаючи Європарламент, навпаки слід було б інтенсифікувати діалог з Мінськом. Як писала "ДС", після інциденту з хлором нафти, що надійшла в трубопровід "Дружба", Росія втратила фактично важелів тиску на Мінськ. Плюс до цього - заміна на вимогу Лукашенко посла РФ і розтин антилукашенковского змови з російським душком. Саме час для ЄС спробувати, якщо не висмикнути Лукашенко з-під впливу Москви, то хоча б "відсунути" його подалі від Путіна, збільшити розкол з перспективою на подальше зближення Білорусі з Заходом.
