Під загальним прапором. Навіщо корейці симулюють єдність на Олімпіаді
"Спорт є невичерпною причиною ворожнечі". З цими словами Джорджа Оруелла намагається посперечатися зимова Олімпіада-2018 в південнокорейському Пхенчхані. Її вже прозвали "мирної", а заголовки газет рясніють фразами: "Вони крокують разом, це дарує надію на мир". Мова про Північної і Південної Кореї, які раптово опустили щити і потиснули один одному руки, ніби втілюючи в життя мрію Кубертена з його "О спорт, ти — світ".
Міра миротворчості
Ще за кілька місяців до Олімпіади-2018 лідер КНДР Кім Чен Ин погрожував втопити Японію і перетворити Америку в "попіл", проводячи випробування ядерного вибухового пристрою і балістичної ракети "Хвасонг-15", здатну долетіти до континентальної частини США. У відповідь від американців і ООН слідували нові санкції, а натяки Трампа породжували в західній пресі розмови про майбутню ядерної війни. Південна Корея як союзник Штатів була під прицілом. А разом з нею перебувала в небезпеці, і Олімпіада, яка проводиться в менш ніж 100 км від кордону держав.
Пристрасті вляглися несподівано швидко. У січні КНДР вирішила відправити на Олімпійські ігри своїх атлетів. На церемонії відкриття Ігор вони пройшли з південнокорейськими спортсменами під біло-синім прапором єдиної Кореї. На Олімпіаді навіть виступає об'єднана жіноча збірна з хокею, за яку, зокрема, хворіють 230 північнокорейських співаючих дівчат, які прибули від Кіма.
З Пхеньяну в Пхенчхан прилетіла делегація чиновників із формальним главою КНДР Кім Йон Намом, встигли потиснути руку президенту Південної Кореї Мун Чже Іну на вечері напередодні церемонії відкриття змагань. А сестра лідера КНДР Кім Чен Ина — Кім Е Чжон — і зовсім передала чолі Південної Кореї лист від свого брата з запрошенням до Пхеньяну, що стало топ-новиною останніх днів. Заради всього цього Сеулу довелося домовитися про ослаблення санкцій, адже в іншому випадку ніяка делегація з Півночі на Південь не поїхала б.
"Мир, дружбу, жуйку" трохи зіпсував віце-президент США Майк Пенс, який по приїзду в Пхенчхан і не став обмінюватися люб'язностями з делегацією КНДР, а потім і зовсім заявив, що Південна Корея підтримує ідею США про введення нових санкцій відносно Північної Кореї з-за ядерної програми: "...Вони будуть дуже жорсткими". Пізніше, однак, додав, що діалог можливий.
Але навіть без Пенсу, дивлячись на події, створювалося враження дежавю. Все це вже було. У 1991 р. на чемпіонаті світу з настільного тенісу виступила об'єднана команда КНДР і Південної Кореї. І це після того, як у 1987-му, перед літніми Іграми-1988 в Сеулі, північнокорейські спецслужби підірвали Боїнг "Корейських авіаліній", убивши 115 людей лише з метою зірвати Олімпіаду. Дев'ять разів до Пхенчхана на церемоніях відкриття змагань атлети КНДР і Південної Кореї ходили під біло-синім прапором єдності. Включаючи літні Олімпіади в Сіднеї та Афінах 2000 і 2004 рр. відповідно, а також зимнию 2006 р. в Турині. Але ніколи цей символізм не ставав запорукою цього світу.
Після туринський Ігор КНДР провела перше випробування ядерної зброї, отримавши чергову порцію санкцій. На Азіатських іграх-2007 атлети знову йшли під прапором єдності, після чого в 2010-му військові КНДР затонув південнокорейський корвет "Чхонан". У 2014 р. були літні Азіатські ігри, і спортсмени також вийшли на церемонію з біло-синім прапором єдиної Кореї. У жовтні того ж року сталася стрілянина на кордоні між північно - та південнокорейськими військовими. Здавалося б, для кого весь цей цирк в Пхенчхані? Адже ми знаємо, чим все це закінчиться.
Але мирна історія на Олімпіаді вигідна абсолютно всім. Південна Корея витратила $12,6 млрд на підготовку до Олімпійських та Паралімпійських ігор. І щоб хоч частково компенсувати витрати, на змагання потрібно привезти якомога більше туристів. Ядерна програма КНДР з ракетними випробуваннями і погрозами Кім Чен Ина в 2017 р. підвищила градус напруженості на Корейському півострові, зменшивши турпотік в Південну Корею на чверть.
До 1 листопада, за 100 днів до початку Ігор, було продано лише 30% із запланованих 1,1 млн квитків — це найнижчі темпи в історії сучасних Ігор, писала WSJ. Тому мирна обстановка змагань, яким нічого не загрожує, що зародилася ще в січні, дуже потрібна Сеулу. Для цього Південна Корея, як пише The Atlantic, покриває витрати північнокорейської делегації і відмовилася від можливості пройти на церемонії відкриття домашньої Олімпіади під прапором власної країни і всіляко демонструє гостинність.
"Мирна" Олімпіада вигідна і Міжнародного олімпійського комітету на тлі корупційного розслідування, яке не так давно почав мін'юст США. Після допінгового скандалу з Росією президенту МОК, володарю російського ордена Пошани Томасу Баху важливо продемонструвати, як змагання стають майданчиком для діалогу та вирішення глобального міжнародного конфлікту. Що зараз візуально дуже навіть виходить.
Грається в миротворця і Кім Чен Ин. Незважаючи на неафишированный їм військовий парад у Пхеньяні за день до старту Олімпіади, риторика лідера КНДР у новому році суттєво покращилась. Запрошення Мун Чже Іна в гості повинно підтвердити його бажання припинити ворожнечу і зруйнувати "стіну" між Кореями. Але чи хтось у це повірить?
Китай в частці
Точно не Майк Пенс, анонсував нові санкції, які зупинять ядерну програму Пхеньяну. Повернувшись з Пхенчхана в Штати, віце-президент США розповів Washington Post про готовність Вашингтона до діалогу з Північною Кореєю. Мовляв, КНДР не роблять кроків до денуклеаризації, і кампанія з максимальним тиском на Пхеньян у вигляді санкцій буде посилюватися. Але якщо Кім Чен Ин захоче поговорити — розмова буде. Це вже виглядає вікном можливостей для КНДР, адже раніше Білий дім ставив питання руба: діалог можливий тільки після того, як КНДР зробить кроки щодо згортання своєї ядерної програми. За розмову у Вашингтоні стабільно виступав лише держсекретар Рекс Тіллерсон.
Можливі переговори Кім Чен Ина з президентом Південної Кореї і навіть Трамом навряд чи завадять новим санкціям, як не зупинять і дію вже існуючих. Також нікуди не подінуться прийняті Радою безпеки ООН Резолюції 2371 і 2375, що забороняють експорт з Північної Кореї вугілля, заліза, морепродуктів і імпорт з держав — членів ООН нафти і палива. Сеул в теорії може використовуватися Пхеньяном в якості посередника для діалогу з Вашингтоном. І самій Південній Кореї це може бути навіть вигідно з іміджевої боку. Але страшні Кім Чен Ину санкції в умовах безроздільної влади, відсутності опозиції і покірності бідного народу — питання риторичне. Швидше за все, жест Кіма більше розрахований на Китай — головного торгового партнера КНДР.
В Америці розуміють, що вплинути на Пхеньян можна тільки домовившись з Китаєм про спільне тиску. Цього зовсім не заважає доктрина нацбезпеки, в якій Китай традиційно названий загрозою Штатів, втім, як і Росія з КНДР.
8-9 лютого в США із візитом побував член Держради КНР Ян Цзечі, де він провів переговори з президентом Дональдом Трампом і держсекретарем Рексом Тиллерсоном. За результатами зустрічі Пекін заявив, що дотримується позиції про необхідність повної денуклеаризації Корейського півострова, а також виступає за мир і стабільність, які можна досягти шляхом діалогу між Сеулом і Пхеньяном. Їх відносини адже нещодавно стали теплішими. При цьому Пекін і Вашингтон нібито повинні посилити взаємодію в цьому питанні. Ні, це не означає, що Китай готовий кинути Кім Чен Ина. Такий варіант сьогодні неможливий в принципі. Стабільність північнокорейського режиму забезпечує буфер між Китаєм і орієнтованої на Захід Південною Кореєю з базуються там американськими морпіхами. І хоча Пекін раніше підтримав санкционную резолюцію ООН, його викрили у продажу Пхеньяну нафти в обхід санкцій, як і Росію. Навіть Трамп відкрито в "Твіттері" про це писав, але в Піднебесній все спростовували.
При цьому зв'язки КНР c КНДР надзвичайно тісні. Council on Foreign Relations писав, що Китай надає Північної Кореї більшу частину її продовольчих і енергетичних ресурсів. 90% від загального обсягу торгівлі КНДР належать саме Пекіну. Тут є невеликі зрушення. У перші три квартали 2017 р. китайський імпорт з Північної Кореї впав на 16,7%, хоча експорт зріс на 20,9%. Незважаючи на санкції, в Китаї все ще працюють північнокорейські підприємства, а двостороння торгівля перевищила позначку в $6 млрд в 2012 р. І з тих пір нижче цієї цифри вона не падала.
Для Китаю стабільність режиму Кім Чен Ина не тільки буфер від прямого дотику із Заходом. Це і захист від мільйонів північнокорейських біженців, які можуть хлинути до кордонів Китаю у випадку її краху. Пекін 2017-го, на тлі поглиблення кризи на півострові, анонсував будівництво таборів для біженців вздовж свого кордону. Адже з Північної Кореї більшість людей спочатку побіжить в Китай, а потім вже вони спробують потрапити в Південну Корею та інші азіатські країни.
При цьому КНДР без ядерної програми Пекіну більш вигідна, ніж Захід, оскільки фактично зводить Пхеньян до положення його сателіта. Логічно, що такий розвиток подій не влаштовує Кім Чен Ина, адже присутність в ядерному клубі дає йому єдину можливість лякати світ і залишатися в грі.
Китаю прямий діалог Сеула і Пхеньяна потрібен в якості відводу очей і відмазки перед Заходом. Мовляв, розмовляють — вже добре, подивимося, що з цього буде. І лише потім про нові санкції подумаємо (можливий діалог КНДР з Білим домом, до речі, з тієї ж історії). Але відмовлятися від підтримки режиму Кіма в Пекіні ніхто не стане. А північнокорейський лідер вміло підіграє китайцям, прикидаючись миротворцем.
На круги своя
У Південній Кореї і зовсім втілюється в життя описана 73 роки тому Джорджем Оруеллом в "Спортивному дусі" ситуація, коли візит московського футбольного клубу "Динамо" в Британію, затіяний для зміцнення союзницької дружби, обернувся вибухом націоналізму в країні.
"Спорт є невичерпною причиною ворожнечі, і якщо цей візит і вплинув яким-небудь чином на англо-радянські відносини, то тільки в бік їх погіршення. Великий спорт сам, здається, лише ще один наслідок причин, які породили націоналізм", — писав він.
Не відбудеться і зближення Південної Кореї з КНДР.
Спортсменки і тренери з південнокорейською жіночої хокейної збірної перед стартом Олімпіади були засмучені тим, що в їх склад насильно включили дівчат з КНДР. Адже через це довелося відчепити кілька своїх спортсменів.
Консерватори активно критикували ідею єдиного прапора і спільного маршу на церемонії відкриття Ігор — мовляв, перша зимова Олімпіада будинку, а ми втрачаємо свого прапора заради КНДР. Активісти навіть спалили прапор єдності разом з північнокорейським і портретом Кім Чен Ина. А недавній соцопитування, проведене Realmeter, показав, що лише 40% південнокорейців позитивно сприйняли ідею маршу атлетів під біло-синім прапором, а 60% виступили проти. У 2002-му ідею підтримали 76% опитаних.
Довгограюча історія єднання Корей на Олімпіадах і розмови про світ чіпляють лише романтиків, переважно перебувають поза Корейського півострова. У Південній Кореї невдоволення в масах лише зросла. А в геополітиці не зміниться зовсім нічого. У північнокорейського режиму є лише один інструмент для виживання, який символізує ядерна кнопка Кіма. І тільки питання часу, коли він знову проведе випробування чергової ракети. Все, що може протиставити демократія ядерної держави — нові санкції і компроміс з Китаєм. Він можливий лише в теорії і лише навколо північнокорейської ядерної програми. Ніякого військового конфлікту, незважаючи на страшилки західної преси, не буде. Роль Сеула в цій історії швидше декоративна, як головного спортивного змагання року з МОК. Про цю казці забудуть незабаром після завершення Олімпіади. Знову.