Шкідливий утримання. Чому Росія вирішила не карати вояк-ґвалтівників
Рада Безпеки ООН у вівторок, 23 квітня, взяв подану головуючої зараз Німеччиною резолюцію №2467 щодо запобігання сексуального насильства в ході збройних конфліктів. Голосування приурочено до 10-ї річниці іншої резолюції - 1888, якою було введено посаду спецпредставника генсека ООН з проблеми сексуального насильства у збройних конфліктах. Внесений Німеччиною документ підтримали 13 членів РБ - всі тимчасові і три постійних. Решта двоє постійних членів органу - Росія і Китай - вирішили утриматися.
На момент написання матеріалу текст резолюції на сайті ООН, судячи з усього, з технічних причин (ведуться якісь планові техроботи) поки недоступний, хоча в списку прийнятих документів вона вже значиться. Однак на підставі слів спікерів і вчорашніх повідомлень з цитатами з тексту резолюції можна скласти уявлення про документі, не знайшов підтримки в Москві та Пекіні.
По-перше, Рада Безпеки "закликає сторони конфлікту забезпечувати включення в угоду про припинення вогню і мирні угоди положень, в яких сексуальне насильство в конфліктних і постконфліктних ситуаціях кваліфікувалося б як заборонений акт, а також забезпечували присутність і конструктивну участь жінок у політичних процесах". По-друге, РБ ООН наполягає на "виключення злочинів, пов'язаних із сексуальним насильством, зі сфери дії положень про амністію".
Далі. Перед голосуванням виступили ряд високопоставлених чиновників Організації, в тому числі генсек ООН Антоніу Гутерріш, констатував, що "сексуальне насильство продовжує залишатися жахливої рисою конфліктів по всьому світу". Серед заходів по боротьбі з цим явищем колишній португальський прем'єр, наприклад, назвав роботу з владою проблемних регіонів, а саме: збільшення підтримки з реформування місцевого законодавства, посилення їх здатності розслідувати подібні злочини, захист жертв, які готові свідчити в суді, від остракізму і репресій. Гутерріш також рекомендував більше допомагати - медпослугами, компенсацією і т. п. - жертв насильства та їх сім'ям.
Які регіони тут в першу чергу розглядаються ООН як проблемні? Відповідь міститься в заяві спецпредставника генсека ООН по сексуальному насильству в умовах конфліктів Прамилы Паттен, яка легкими штрихами, але яскраво змалювала ситуацію в країнах, які відвідувала або вона, або представники Організації: Судан, Лівія, Ірак, М'янма. В Судані, що пережив за короткий час два перевороту і прихід російських найманців, за словами Паттен, її вразила "неприхована жорстокість сексуального насильства, здійсненого за етнічною ознакою щодо жінок і навіть дівчаток у віці чотирьох років". У Бангладеш спецпредставник генсека ООН поспілкувалася з жінками з фолькгурту рохінджа, що бігли з М'янми, які розповіли їй про групових зґвалтуваннях, здійснених в ході військових операцій по зачистці". Лівія: Паттен звернула увагу на безправ'я мігрантів, які часом змушені захищати дочок від групового зґвалтування заміжжям з незнайомцем. Ірак: сексуальне насильство щодо езидок, шииток або християнок з боку бойовиків "Ісламського держави".
Звичайно, в полі зору Прамилы Паттен знаходяться не тільки ці чотири країни, хоча вони явно в топі "списку". У минулому році, 19 червня, спецпредставник з нагоди Міжнародного дня боротьби з сексуальним насильством в умовах конфлікту, говорячи про народжених у результаті дітей, називала також Боснію і Герцеговину, ДР Конго, Руанді, Кенії, Колумбії, Нігерії, Малі, Сирію, Сьєрра-Леоне, Уганду. Тобто країни, де конфлікт відбувався ще не так давно або триває, як, наприклад, у тих же Нігерії або Малі. Але чому в списку немає Криму або ОРДЛО? Там все добре і сексуального насильства ні? Або з тієї причини, що представники ООН або не мають туди доступу, або він сильно обмежений? Ймовірно, так, хоча окуповані Росією території все ж не перебувають в інформаційному вакуумі - яка-ніяка інформація про правопорушення звідти надходить. І її достатньо для різного роду резолюцій ООН і ПАРЄ. Можливо, Крим і ОРДЛО не згадували, щоб не нарватися на вето з боку Росії. Правда, вона все одно не дала голос "за".
Постпред Росії при ООН Василь Небензя позицію Москви пояснив тим, що ООН, мовляв, просто-напросто плодить бюрократію, імітуючи бурхливу діяльність. "Не піддавалися поясненню спроби через тематичну резолюцію розширити мандати різних структур і органів ООН, наказати їм займатися боротьбою з секс-насильством, - заявив він, - Не бачимо підстави для запитів численних доповідей генерального секретаря з різним аспектам даної тематики".
І не потрібно, поспішив заявити Небензя, виставляти Росію прихильницею сексуального насильства. Правда, якщо так подумати, то представляти Москви в невигідному світлі з цього питання нікому й немає особливої потреби. Що побачить у стрічці новин читач в Європі або США: Росія і Китай не проти сексуального насильства в зоні конфліктів. Є простий факт: 13 "за" і дві країни, відомих систематичними порушеннями прав людини, утрималися. Нехай їх доводи можуть здаватися логічними, проте є конкретна проблема, яка сама по собі не вирішується.
До речі, Гутерріш у своїй заяві тісно пов'язав сексуальне насильство з гендерною нерівністю, з яким закликав боротися допуском жінок до активної політичної, економічної та суспільної діяльності. Саме ця прив'язка, мабуть, стала однією з причин, що спонукали РФ не підтримати внесену німцями резолюцію. Адже якщо перше - це, як висловився постпред РФ, "зло", то друге не надто вже й обурює російську сторону.
Яке ставлення до жінок в РФ - не секрет. За міру "сакралізації" суспільства, особливо завдяки впливу РПЦ, Росія ще більше наблизилася, так сказати, до витоків, до патріархату і традиціоналізму, що передбачає яскраво виражена гендерна нерівність. Наслідком того, приміром, стало прийняття Держдумою в 2017 році закону, декриміналізуючого домашнє насильство (замість позбавлення волі - штраф або короткостроковий арешт). Серед авторів була скандально відома Олена Мізуліна - та сама, яка днями видала до неможливого оруэлловский теза про права і свободи: заборона - "це і є свобода" . До речі, почасти ознаки такого соціального крену, зумовлені актуалізацією релігійних питань та їх подальше зрощення з політикою, можна було помітити і в українському суспільстві. Але вони виражені набагато слабкіше, мабуть, завдяки вже міцно вкоріненою євроатлантичної парадигмі, яка виступає противагою такого роду печерного традиціоналізму.
У Росії настільки ж потужного противаги немає. Вона добровільно відмовилася від нього. І тому є ще ряд причин, які пояснюють її голосування в РБ ООН. Москва з очевидних причин не зважилася накласти вето на резолюцію, але демарш в черговий раз учинила. Здебільшого він продиктований триваючої "війною" Москви із західними інститутами: Росія бачить загрозу своєму суверенітету в юридичній площині і захищає його від втручання ООН, оскільки у РФ безліч своїх скелетів у шафі. З тих же міркувань у минулому році Москва сама собі дала право ігнорувати рішення Європейського суду з прав людини і відмовляється визнавати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. "Особлива думка" з резолюції №2467 - з тієї ж серії. Ихтамнетам потрібно знімати стрес, вірно? Тому-то російська сторона на словах ніби проти сексуального насильства, але буде робити вигляд, що у неї цієї проблеми немає.
