Без перспектив. Чому Орбан не зможе об'єднати правих Європи

Журналіст EUobserver Микола Нільсен, посилаючись на дослідження Лондонської школи економіки, пише про те, чому правопопулістам ЄС не судилося створити монолітний союз.

Автори свіжого дослідження констатують, що між крайніми правими депутатами Європарламенту існує занадто багато відмінностей, щоб вони змогли колись створити згуртований загальноєвропейський альянс.

Про це йдеться в доповіді Лондонськї школи економіки, опублікованому на тлі саміту консервативно-націоналістичних лідерів Угорщини, Польщі та Італії в Будапешті в четвер (1 квітня).

Метою переговорів, організованих прем'єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном, є створення нового популістського альянсу після того, як депутати Європарламенту від його партії "Фідес" покинули домінуючу в ЕП правоцентристську групу, Європейську народну партію (ЄНП).

На зустрічі був присутній Маттео Сальвини з Італії, який хоче, щоб фракція ультраправих "Ідентичність і демократія" (ID) приєдналися до Європейських консерваторів і реформістів (ECR).

В такому випадку теоретично вони стануть другою за величиною групою в Європейському парламенті.

Але один з авторів нового дослідження облив їх з холодного душу.

За словами Маттіаса Дірмайера з Університету Дуйсбурга-Ессена, такий союз малоймовірний через економічного і політичного нативізма, ще більше поглиблюється різницею у поглядах між Сходом і Заходом.

"Ми прийшли до висновку, що дуже малоймовірно, що союз зможе подолати ці розбіжності. Або ж альянс буде настільки слабкий, що в ньому буквально немає сенсу", — пояснив він.

Дірмайер підготував цей 45-сторінкову доповідь разом з Ханною Фрохвайн і Альошею Нау, які працюють в тому ж інституті.

Вони з'ясували, що нативістською ідеології, як правило, поділяють крайніх правих депутатів Європарламенту, часто зіштовхуючи лобами східних і західних політиків.

Ці розбіжності ще більше поглиблюються, наприклад, історичними розбіжностями з приводу Росії.

"Ідеологія нативізма суперечить транснаціональному співробітництву", — сказав Нау.

І хоча більшість ультраправих тяжіють до авторитаризму, у них все ж є глибокі розбіжності щодо ставлення до Росії і Китаю.

За словами Нау, західні ультраправі схильні захоплюватися силою Росії, в той час як їхні східні колеги Москви побоюються.

Нау зазначає, що аналогічний географічний розкол спостерігається і щодо Китаю.

Ультраправі на Заході, продовжив він, бояться Китаю з економічних причин, в той час як Схід вітає інвестиції Пекіна.

"Їх розділяє економічний нативізм", — додав він.

Вчені прийшли до таких висновків, частково грунтуючись на результатах голосування в Європейському парламенті в період з 2014 по 2019 рр.

Після вони використовували ці дані для оцінки єдності в діапазоні від "повної незгоди" до "повної згоди".

Отримані результати показали, що праві радикали в Європейському парламенті набагато більш розділені, якщо порівнювати їх з іншими політичними фракціями.

Ці розбіжності ще більше поглиблюються в контексті західної або східної точки зору.

І ці "червоні лінії" найбільш яскраво виражені в економічних питаннях, що стосуються регіонального розвитку, міжнародної торгівлі, Китаю і Росії.

Вчені також вивчили процес використання Китаєм "м'якої сили" для здійснення впливу на політику ЄС через його так звану групу дружби між ЄС і Китаєм — неформальний саміт депутатів Європарламенту, які прагнуть налагодити відносини з Пекіном.

Однак Нау охарактеризував цей механізм впливу як "змішаний", зазначивши, що група припинила свою роботу на початку поточного року, коли її лідер виявився втягнутим у конфлікт інтересів.