Чому Олланду нічого не світить на виборах 2017 року
Акції протесту проти трудової реформи уряду соціалістів, які хвилею прокотилися по Парижу, Нанту, Ренну, Тулузі, Греноблю і іншим містам, фактично ставлять хрест на амбіціях чинного президента Франції Франсуа Олланда переобратися в 2017 році. Ще тільки, коли французи на початку березня почали виходити на перші мітинги, його рейтинг був найнижчим серед інших лідерів країн Західної Європи.
Але спершу про трудову реформу. Пропоновані урядом зміни передбачають скасування частині захисту, якою користуються працівники в контексті звільнення, з метою заохочення підприємців наймати більше людей. Крім того, компанії отримають більше повноважень щодо скорочення робочого часу і, відповідно, зменшення зарплати. Також зміни торкнуться 35-годинного робочого тижня, яка вважається одним з ключових досягнень французької соціальної системи. Такі пропозиції не могли не сколихнути французьке суспільство, в якому історично склалося загострене почуття справедливості і тяга до революцій. Масові демонстрації проводилися в березні неодноразово і з кожною такою акцією на вулиці виходило все більше народу.
31 березня, за словами представників профспілок, свою незгоду вийшли висловити 1,2 млн осіб. Влади говорять про 390 тис. Хто правий, хто перебільшує або занижує - не суть. Суть в тому, що протестувальники радикалізуються, а це веде до сутичок, в яких взяли участь не тільки представники робочого класу, але студенти і школярі. Поліцейських закидали камінням, будували і підпалювали барикади, правоохоронці у відповідь застосовували водомети і сльозогінний газ. Французькі ЗМІ пишуть про сотні заарештованих і 33 постраждалих, але, ймовірно, цифра могла бути більше, враховуючи загострення пристрастей.
Паралельно з хаосом на вулицях свою лепту внесли і профспілки. Так, залізничні працівники оголосили страйк, відмовивши в послугах пасажирам по всій Франції. Крім того, влада були змушені дати вказівку авіакомпаніям скасувати частину рейсів в Парижі (20%) і Марселі (третина) через страйк авіадиспетчерів.
Але повернемося до протестувальників. Судячи з фотографій і повідомленнями ЗМІ, в демонстраціях участь брала досить різношерста компанія. Так, фотограф Reuters вихопив у натовпі людину, розмахує прапором із серпом і молотом, а також цілу групу людей з закритими обличчями і саморобними круглими щитами, на яких трафаретом написано "Kill Capitalism" і "Le travail tue" ("Робота вбиває"). Позаду щитоносців видніється плакат A. C. A. B. ("Всі копи - виродки") - гасло, з яким виходили на страйк британські шахтарі в 1984-1985 роках. Це гасло дуже полюбився хулам (футбольним фанатам), скінхедів і навіть анархо-панкам.
У загальному і цілому, на мітингах спостерігалася збірна солянка представників різних молодіжних течій та субкультур, включаючи і ті, які дотримуються лівих поглядів - тобто прихильники правлячої Соцпартії. Виходить, що не тільки особистий рейтинг Олланда постраждав, але й міг бути завдано певної шкоди позиціям соціалістів в цілому.
До речі про рейтинг Олланда. Акції протесту пройшли на наступний день після того, як президент Франції прийняв рішення відмовитися від свого проекту реформи Конституції в частині антитерористичної боротьби. Французький лідер пропонував позбавляти терористів їх французьких паспортів та депортувати в країну першого паспорта, а також внести норму про заборону протестів, надати правоохоронцям право проводити обшуки і арешти без судового ордера. Його розкритикували і опоненти, і однопартійці. І всупереч очікуванням Олланда тема конституційної реформи несла негатив для нього при будь-якому результаті. Будь-які зміни до конституції повинні отримати підтримку трьох п'ятих всіх законодавців - депутатів і сенаторів. І в разі, якщо б він все ж вніс поправки в парламент, то зіткнувся б з відсутністю підтримки, а отже поразкою, яка завдала б непоправного удару по висунення на пост президента у 2017 році (не беремо в розрахунок ефект вчорашніх протестів).
Однак і те, що президент відмовився від своєї ініціативи, також показало його слабкість як політика й лідера нації. За даними соціологічного інституту Odoxa, 81% французів після провалу конституційної реформи сказав, що він не є "хорошим президентом", протилежної думки дотримуються лише 18%. Тим самим його антирейтинг виявився значніше, ніж у інших європейських лідерів: у британського прем'єра Девіда Кемерона - 44%, канцлера ФРН Ангели Меркель - 51%, італійського прем'єра Маттео Ренці - 34%, поки чинного глави іспанського уряду Маріано Рахоя - 27%. Загалом, результати опитування довели, що Олланда не дарма ж соотечетсвенники іменують "карамельним пудингом" - "Фланби". Президент виглядав суворим після терактів в Парижі, але з того часу вже стільки води збігло...
І ця вода підточила фундамент його майбутнього, точніше вже можливою, президентської кампанії. На даний момент із плеяди найбільш сильних кандидатів він виглядає чи не найслабшим. Приміром, його рейтинг в контексті участі у виборах президента-2017, згідно з даними інституту Elabe, впав у березні на 4 пункти - до 17%, а прем'єр-міністра Франсуа Фійона (досить потужного кандидата з табору соціалістів, принаймні він сильніше Олланда) на ті ж 4 пункти - до 23%. Але при цьому падає і рейтинг екс-президента, лідера "Республіканців" і приятеля російського президента Ніколя Саркозі, який прагне реваншу за поразку 2012 року. Зараз він на одному рівні з Фійоном - 23%.
Позиції правоцентриста Саркозі сильно постраждали після допиту в прокуратурі з приводу фінансування його виборчої кампанії 2012 року, про що в середині лютого писала "ДС". Серйозну загрозу його шансах отримати номінацію від партії представляє і колишній глава французького уряду Ален Жюппе, який так само розраховує на висунення від "Республіканців". Варто зауважити, що Жюппе на даний момент виглядає найсильнішим кандидатом і користується великою підтримкою в суспільстві.
Так, березневе опитування Ipsos показало: у разі висунення від "Республіканців" Саркозі Франсуа Олланд отримує 16% у першому турі, сам Саркозі - 21%, Франсуа Байру (голова правоцентристського "Союзу за французьку демократію", підтримав у другому турі 2012 року Олланда) - 13%, і найвищий результат несподівано демонструє лідер праворадикального Національного фронту " і ще одна подруга Кремля Марін Ле Пен - 27%. Далі, у разі якщо від партії Саркозі висунеться Жюппе: Олланду світить ще менше - 14%, Жюппе - 31%, Байру - 8%, Ле Пен - 26%. Третій сценарій - це не висунення центриста Байру, тоді нинішній президент може розраховувати на 15% голосів, Жюппе бере ще більше - 36%, а Ле Пен як і в першому варіанті - 27%.
Ці дані пишуть для Олланда непривабливу картину. Навіть якщо, чисто теоретично, президент зможе домогтися по старій пам'яті отримати підтримку Байру, побороти Жюппе і Ле Пен йому не вдасться. Виходить, що Олланда вже можна списати на берег і готуватися до протиборства Жюппе і Ле Пен, і можливо соціаліста Фійона. Саркозі, до речі, також ризикує залишитися не при справах, оскільки у нього зараз дві перешкоди - обійти Жюппе і домогтися номінації від партії, що в нинішніх реаліях практично нездійсненно; а також переконати Володимира Путіна, що він привабливіше Ле Пен і отримати нову порцію кремлівських нафтодоларів, це може бути можливо при успішному подоланні першого перешкоди.
