Чому європейці не сприймають всерйоз Росію
Хакери і бойовики Ісламського держави лякають європейців більше, ніж агресивна Росія. Це випливає з нового доповіді, представленого американським аналітичним центром Pew Research за результатами соціологічних досліджень, що проводилися в квітні і травні. Центр опитав 11 494 людини в десяти країнах ЄС, на які припадає 80% населення і 82% сукупного ВВП Союзу (це Великобританія, Угорщина, Німеччина, Греція, Іспанія, Італія, Нідерланди, Польща, Франція, Швеція) та США.
Упор в дослідженні робився саме на настрої європейців, участь американців у ньому було доволі обмеженим. Так от, в цілому результати дослідження наочно ілюструють прислів'я про свою сорочку, особливо в тому, що стосується викликів безпеки. Європейська громадська думка як архизла 2016 р. називає Ісламську державу. Переважна більшість респондентів вважають його серйозною (76%) загрозою, якщо ж додати ті 17%, які вважають цю загрозу помірною, більшість стає абсолютним. Слідом ідуть зміна клімату-глобальна економічна нестабільність і кібератаки з боку третіх країн — кожну з цих загроз вважають першорядним більше половини опитаних. На п'ятому місці опинився потік біженців з Іраку і Сирії, якого всерйоз побоюються без малого половина учасників опитування. Ризик конфронтації з Росією серйозним вважає лише кожен третій європеєць і трохи менше половини вважають цю загрозу другорядною.
Але це, так би мовити, середня температура по палаті. Порівняння ставлення європейців до двох конфронтаційним викликам (примітно, що у своєму виступі перед Генасамблеєю ООН восени 2014-го Барак Обама розставив їх у зворотному порядку) дає цікаву картину. Російська загроза "програє" ИГИЛу у всіх країнах, де проводилося дослідження. Правда, в одній країні незначно. Поляків Росія напружує лише трохи менше, ніж Халіфат — 71% проти 73%. Але на тлі інших учасників опитування це просто-таки аномалія: другими, кого найбільше турбує перспектива стосунків з РФ, йдуть іспанці, але їх показник — всього 39%. В інших країнах стурбованих цим набирається не більше третини, греки ледь вийшли за чверть (26%), а угорці не дотягнули і до того (23%). Для порівняння: в найменшій мірі підступами Ісламської держави стурбовані шведи. Тим не менше ця проблема турбує 69% з них, причому розрив з лідерами — Іспанією (93%) і Францією (91%) — все ж не настільки вражаючий.
Очевидно, таке серйозне ставлення до ісламістської загрози диктується комбінацією низки факторів, значення яких у кожному випадку неоднаково: географія, прецеденти терористичних атак, ступінь залученості держави та/або його громадян в сирійський конфлікт. Однак при цьому фактор "розкрутки" загрози Халіфату ЗМІ можна вважати одним з найсильніших, особливо зважаючи двох трендів, на що також вказує дослідження Pew Research: вираженого національного егоїзму європейців і прагнення обмежитися вирішенням своїх внутрішніх проблем, які, втім, превалюють по обидві сторони Атлантики.
Що стосується Росії, то тут явно визначилася різниця в тому, що говорять лідери ЄС і настроями населення Союзу. З усією очевидністю тут недопрацьовує не тільки "Минстець": публікації в європейських ЗМІ теж не переконали їх аудиторію в небезпеці, яка виходить від РФ. Про кремлівської "п'ятій колоні" в європейському інформаційному просторі можна і не згадувати. Можна допустити, що в якійсь мірі відчуття безпеки в цьому контексті пов'язано з діяльністю НАТО — при відсутності ясного уявлення про те, що цілі Кремля вельми далекі від прямої воєнної конфронтації з альянсом, а розхитування Євросоюзу здійсненно (і здійснюється) за допомогою аж ніяк не мілітарних технологій.
Серед європейців немає єдності щодо того, що робити з Росією. Так, дев'ять з десяти греків вважають, що міцні економічні відносини з нею краще, ніж жорстка позиція у зовнішньополітичних суперечках. Так само думають більшість угорців (67%), німців (58%) та італійців (54%). В інших країнах, включаючи і (дружні нам) Польщі з Британією, та (скептичні) Нідерланди, і (нормандскоформатную) Францію, думки розділилися практично навпіл. І тільки шведи в переважній більшості (71%) виявилися прихильниками принципової позиції.
В середньому по ЄС прихильники жорстких заходів в явному, хоч і не критичне меншості: 43% проти 48% тих, хто волів би повернути business as usual. Про це варто пам'ятати, покладаючись на заступництво і миротворчість Європи. При найкращому для України розкладі "тим, хто приймає рішення доводиться рахуватися з думкою своїх виборців, при гіршому — вони з ним солідарні.
При цьому Євросоюзу буде все важче зберігати єдність у питанні відносин з Москвою. На це вказує той факт, що незалежно від того, яка лінія є переважаючої в тій чи іншій країні, в цілому по ЄС відчутну більшість респондентів (51% проти 33%) висловлює невдоволення політикою Брюсселя щодо РФ. Тут теж зі значним відривом лідирує Греція (69% проти 20% згодних). Інші країни більшою чи меншою мірою коливаються близько середньоєвропейських показників (хоча в Британії кількість незгодних доходить до мінімальних 42%).
Разовий інцидент — і навіть стисла в часі низка таких подій — навряд чи зможуть радикально переломити ситуацію в найближчому майбутньому. Хоча ("господині на замітку") послідовна розкручування цієї теми в контексті національного інтересу й особистої безпеки європейських вболівальників на ЧС-2018, який має приймати Росія, може принести плоди.
У той же час варто очікувати, що кремлівська пропагандистська машина займеться вкиданням тези про реакцію росіян на міжнародний пресинг і утиски. Природний розвиток подібних вкидань — заклик "почути Москви" — цілком узгоджується з позицією середнього європейця і ряду політиків. Зразок французьких парламентаріїв, рекомендаційно виступають за зняття санкцій з РФ, і міністра закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмайера, неодноразово заявляв про неефективність режиму максимального тиску на Кремль.
