Чому бунтує Казахстан
У минулу суботу, 21 травня, увагу світової громадськості привернув Казахстан. Влада країни розігнали готувалися акції протесту противників беззмінного президента Нурсултана Назарбаєва у всіх великих містах країни: Астана, Алмати, Актобе, Атирау, Семеї, Уральську і Павлодарі. Були затримані десятки людей, у тому числі і іноземні журналісти. Останніх пізніше відпустили.
Напередодні ж, коли стало відомо про підготовлювані акції, був проведений ряд затримань опозиціонерів. 21 травня співробітники правоохоронних органів діяли жорстко і не дозволила демонстрантам потрапити на головні площі для проведення мітингів. Багатьох фактично загнали і посадили в поліцейські автобуси. Кількість демонстрантів оцінювали в кілька тисяч — небагато, враховуючи, що мітинги повинні були пройти не в одному місті, однак для Казахстану вони виявилися найбільш масштабними за 10 років. Криваві події грудня 2011 р., коли під час розгону протесту нафтовиків у Жанаозені було вбито 16 людей, не в рахунок, так як це був, так би мовити, локальний бунт з соціально-економічної забарвленням. Нинішні ж акції характерні насамперед політичною риторикою і глобальністю претензій до влади. Офіційний привід — передача землі у приватну власність іноземцям на 25 років, відповідні аукціони повинні початися з 1 липня. Економіка і соціалка, як бачимо, переросли в політику.
Що не може не лякати Нурсултана Абішевича. Він поспішив провести паралелі з Україною, використовуючи Майдан як страшилку для народу. "Народ не хоче України, я це точно знаю", — заявив Назарбаєв. На доказ влади повідомили, що перед мітингами в Алмати було знайдено арсенал зброї, арматури, "коктейлів Молотова", а в квартирах, де проводилися обшуки в рамках рейду проти опозиції, за даними ЗМІ, знайшлися пістолети Макарова, ТТ, обрізи гладкоствольних рушниць, набої, гранати і 5 млн тенге. Загалом, типовий для революціонера набір "інструментів". Пам'ятаючи про роль медіа в Україні під час протестів, влада Казахстану заблокували місцеве відділення "Радіо Свободи" — радіо "Азаттик", а також газету "Уральская неделя". А центральні площі в Алмати і Атирау були оточені правоохоронцями.
І вельми примітно, що всі ці події в Казахстані відбуваються напередодні Астанинського економічного форуму, який розпочнеться 25 травня в якому візьмуть участь представники великого бізнесу з усього світу, різні організації та аналітики. Серед іншого, вперше країну відвідає директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард. Приїде, щоб взяти участь в цьому форумі. Перед своїм візитом вона дала інтерв'ю місцевому виданню "МІА Казінформ", в якому похвалила керівництво за далекоглядність у використанні нафтодоларів, запаси яких дозволили безболісно подолати фінансову кризу 2008-2009 рр. США і партнери вже давно проявляють інтерес до Центральної Азії і Казахстану в тому числі. І Лагард прямо сказала, що ця країна приваблива в якості моста між Європою та Азією.
Звичайно ж, такий розклад невигідний Росії. Цікавий збіг — ці акції протесту, адже працюють в обидві сторони. У той же час в РФ звучить подібна назарбаевской оцінка подій. Захід звинувачують у спробі організувати "кольорову" революцію. Так, сходознавець Євген Сатановський в ефірі телепередачі "Недільний вечір з Володимиром Соловйовим на телеканалі "Росія" попередив, що Казахстан може повторити долю України, адже там спостерігається "відкрита агресивна політика проти керівництва". Гість Соловйова говорить про повалення Назарбаєва.
Його слова не позбавлені сенсу в частині, що стосується президента Казахстану, адже той не вічний, і в країні вже давно ведуться закулісні ігри, будуються плани і вибираються наступники. У Назарбаєва ж наступника немає, тому зараз в Казахстані спостерігаються активні штатні перестановки, які разом з інвестиційною діяльністю членів сім'ї президента та інституційними реформами можуть означати вже швидку його заміну. При цьому видання підкреслює, що розглядається фундаментальна зміна структури правління в Казахстані —відхід від сильної особистості лідера на вершині до колективної системи лідерства.
Іншими словами, Казахстан цілком може пірнути у вир політичного хаосу і невідомо, яким вирине. Можна було б припустити, що у поточних процесах задіяний Китай, але комуністи з Піднебесної сповідують інший підхід —переговори насамперед. До того ж, навіщо щось так різко міняти, коли відносини складаються непогано. Казахстан — важливий елемент Нового шовкового шляху, що є ключовою темою вищезазначеного Астанинського економічного форуму. До того ж, за даними за 2014 р., на Китай припадає 15,9% експорту Казахстану (Росія — 12,1%, Німеччина — 9,5%). Що стосується імпорту, то тут поки лідирує Росія — 32,2%, у Китаю -29%, у Німеччині -5%.
Тому в сукупності з зацікавленістю "ворогами" на Заході та "поганими союзниками" в Пекіні це створює певні потенційні ризики для Росії. А значить, слушним буде припустити, що Москва вирішила прискорити процес трансформації сусіда, зміщуючи Назарбаєва. До того ж Євразійський економічний союз (ЄАЕС) — це непрацююча організація, по своїй суті декорація і спосіб задовольнити його господаря Кремля. Торгівля Казахстану з партнерами в ЄАЕС з 2015 р. впала на третину. Шкоди союзу від активної участі Росії у казахських політичних процесах не буде.
До падіння цін на нафту економіка Казахстану перебувала на підйомі, і натхнені цим багато (за різними оцінками, від десятків тисяч до мільйона казахів при 17,6-мільйонному населенні) взяли іпотечні кредити в доларах. Природно, після різкого падіння вартості чорного золота, собівартість якого в Казахстані нижче, ніж у Росії, і 45-відсотковий обвал тенге, прив'язаного, між іншим, до російського рубля, у цієї групи громадян виникли серйозні проблеми. Базис, опора для протестного руху, як бачимо, створений.
Звичайно ж, не можна стверджувати, що опозиція в Казахстані сидить на зарплаті і повністю контролюється Кремлем. Але що заважає їй брати російські гроші, щоб реалізувати своє гасло "Шал кет" ("Старий, іди геть")? Якщо все складеться вдало, вони можуть розраховувати на владу, а Москва цілком може їм дати її за умови, що Казахстан залишається буферною зоною з лояльним урядом, який так само дозволить Росії з Казахстаном зробити те, що Казахстан зробив з Киргизстаном (вся економіка фактично належить казахам).
Не зайвим буде нагадати, що Володимир Путін на молодіжному форумі "Селігер-2014", коментуючи "зростання націоналізму в Україні", говорив, що "у казахів не було державності". "Він (Назарбаєв) здійснив унікальну річ. Він створив державу на території, на якій держави не було ніколи. У казахів не було державності", — похвалив Путін, образивши. Його слова в Казахстані були сприйняті дуже негативно, і деякі, відштовхуючись від військової агресії проти України, порахували їх прямою загрозою державності. Влади для того, щоб нівелювати ефект "місцевих росіян", навіть почали масове переселення в прикордонні з росією райони етнічних казахів-репатріантів — оралманов, щоб розбавити російськомовне населення.
Очевидно, що сам Назарбаєв прекрасно усвідомлює, яким ненадійним союзником є Путін. Російський президент вже довів своє зневажливе ставлення до міжнародних договорів і суверенітету. А у випадку з Казахстаном у нього є ще і інструмент для втручання під приводом недопущення державного перевороту.
Раніше, нагадаємо, за пропозицією ще одного довгограючого правителя Олександра Лукашенка в Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), куди входять Росія, Казахстан, Вірменія, Білорусь, Киргизстан, Таджикистан і Узбекистан, погодилися застосовувати Колективні сили безпеки реагування (КСОР) не тільки для відсічі зовнішній загрозі, але і внутрішньої, тобто спроб прибрати кого-небудь з вождів країн — членів ОДКБ. Не виключено, що якщо місцевої опозиції так і не вдасться самостійно розібратися з Назарбаєвим, йому на допомогу прийдуть КСОР, чільне місце в яких займають росіяни.
