Спіч за лекалами холодної війни. Навіщо Байден будує машину часу

Американський лідер натякнув Москві і Пекіну на те, що кібератака може спровокувати Третю світову

Джо Байден виступає перед 120 працівниками Апарату директора національної розвідки / AFP/Getty Images

Президент США Джо Байден використовував свій вчорашній виступ перед 120 працівниками Апарату директора національної розвідки (ODNI), щоб підкреслити важливість послань, адресованих суперникам Вашингтона — Росії і Китаю.

По-перше, він заявив, що кібератака на Штати може стати приводом для повноцінної війни "зі стріляниною" з великими державами.

Таким чином Байден нагадав про рішення нещодавнього саміту НАТО розцінювати дії хакерів, як і підрив демократичних засад за допомогою втручання у вибори одного з союзників, як привід задіяти Статтю 5 Вашингтонського договору про колективну оборону.

По-друге, вказав на слабкі місця путінського режиму. А саме — на те, що у того в розпорядженні немає нічого, крім ядерної зброї і нафтових родовищ, а підконтрольні йому спецслужби поступаються американським.

З одного боку, це не найкраща характеристика для держави, що постійно вимагає світового визнання в якості наддержави.

З іншого ж боку, за словами Байдена, Путіну про це відомо, тому-то він і небезпечний.

Отже, і це по-третє, американський лідер наголошує на необхідності рахуватися з новітніми загрозами на зразок гіперзвукової зброї.

Незважаючи на те, що всі розробки російського ВПК переважно одягнені в риторичну або анімовану форму, це відмінний привід для Пентагона домагатися збільшення фінансування аналогічних програм.

п

Підвищити градус

Таким чином, Байден дав відповідь на погрози російського президента, озвучені 25 липня під час параду ВМФ Росії в Санкт-Петербурзі.

Хоробрий перед а багатотисячним натовпом, що ігнорує черговий спалах коронавірусу, Путін заявив, що, мовляв, російський флот здатний виявити будь-якого ворога і завдати йому "непоправного удару".

Можна, звичайно, припустити, що це запізніла реакція на прохід британського есмінця Defender біля узбережжя окупованого Росією Криму, але з великою часткою ймовірності заяви обох президентів в першу чергу приурочені до нової американо-російської зустрічі в Женеві.

Починається вона сьогодні. Тільки тепер переговори будуть вести не президенти, а представники їх адміністрацій.

Від США в Женеву прибули заступники держсекретаря з політичних питань Венді Шерман і з питань контролю за озброєннями і міжнародної безпеки Бонні Дженкінс. Делегацію з Росії очолив заступник голови Міністерства оборони РФ Сергій Рябков.

На позитивний результат за підсумками переговорів ніхто не розраховує — ні Штати, ні Росія. З тієї простої причини, що нехай сторони і декларують готовність працювати в сфері контролю над озброєннями, але далі декларацій їм поки зайти не вдається.

Американці хочуть привести Росію до порядку в питанні створення нових озброєнь, які порушують і кардинально змінюють поточні спільні угоди: гіперзвукову зброю, дрони з ядерними установками та ядерними ж зарядами.

У той же час Москва наполягає, щоб до угод про контроль над озброєннями було віднесено не тільки наступальне, а й оборонне озброєння. Зокрема, протиракетна оборона.

За часів холодної війни існував компроміс: ПРО не повинна бути настільки потужною, щоб робити марними американські і радянські ракети. Мовляв, будучи уразливі, сторони будуть і більш обережні і згідливі. Але під завісу СРСР ставлення почало змінюватися в бік користі якраз створення такого захисту.

Ясна річ, що нинішній Росії не під силу змагатися технологічно з США і їх союзниками в Європі, а тому Кремль почав енергійно переконувати світ у власному фантастичному успіху в сфері розробки "вундерваффе". Загалом, не можеш встигнути за ворогом — примусь його повірити, що ти на крок попереду.

Режим Путіна використовує "вундерваффе" у вигляді "Цирконій" або "Посейднів", щоб шантажувати Сполучені Штати і змусити Вашингтон погодитися на ослаблення ПРО.

Характерно, що Джо Байден на початку двотисячних був критиком розвитку ПРО. Але в той же час це було задовго до вторгнення Росії в Грузію і Україну, до втручання в американські і європейські вибори і до масштабних кібератак на американські і європейські урядові установи.

Зараз же демократ Байден діє в кращих традиціях республіканців часів холодної війни, запропонувавши переосмислення концепції глобального протистояння між Сполученими Штатами та Європою з одного боку і Китаєм, Росією з іншого.

Він її підносить як "демократія проти автократії".

Цифри задають тон

Слід взяти до уваги також внутрішньополітичий фактор, адже адміністрації Байдена необхідно враховувати соціальні зміни в Сполучених Штатах.

А вони такі. Не в останню чергу спровокована попередником нинішнього президента Дональдом Трампом коронакриза мало-помалу стихає. Відповідно, на перше місце повертаються стандартні вимоги і побажання виборців — зростання доходів і рівня життя.

Проблема (для Байдена) в тому, що напрацювання його команди, наприклад, восьмирічна програма розвитку інфраструктури вартістю $2 трлн, представлена ще в квітні, забуксувала на рівні Конгресу.

Лише 1 липня Палата представників підтримала законопроект про виділення $715 млрд на проекти з модернізації інфраструктури і транспорту.

І Байден до всього обіцяв вирішити проблеми нелегальної міграції та контролю над оборотом зброї. Але поки йому це не особливо вдається.

Закономірним підсумком стало зниження рейтингу: в середині червня в порівнянні з березнем він опустився до 55% схвалення. І удар нанесли саме виборці Демпартії.

У липні рівень схвалення роботи президента знизився до 50%. І це мінімум з початку каденції Байдена, на що регулярно і з зловтіхою вказують російські пропагандистські ресурси.

Але. Ці 50% — все одно недосяжна цифра для Дональда Трампа, який за час своєї каденції міг похвалитися лише 46-ма відсотками.

До того ж, за останні 30 років по рейтингу схвалення роботи Байден поступається лише першому чорношкірому президенту США Бараку Обамі, у якого до кінця другого кварталу першого президентського терміну він становив 62%.

За середнього показника Байден стоїть на одному щаблі з Джорджем Бушем (55%), випереджаючи і Дональда Трампа (38%) і Білла Клінтона (44%).

Звичайно, з президентами США часів холодної війни, коли демократія протиставлялася комунізму, він змагатися не може.

Однак слід також врахувати і фактор серйозною поляризації американського суспільства. Ось її-то Джозефу Байдену і потрібно зараз перебороти — перш за все, економічними успіхами. Але з цим поки туго, тому Байден, якщо він йде тим самим шляхом, що і його попередники в другій половині XX століття, але вже в протистоянні з Китаєм, повинен працювати на значне зростання своєї популярності.

І для цього йому потрібно американцям, що не особливо цікавляться зовнішньою політикою, знову нагадати про наявність підступного ворога, що загрожує безпосередньо їх способу життя. Тому в найближчі місяці ми побачимо ще не одну рішучу заяву американського лідера на зовнішньополітичні теми. В тому числі, мабуть, і що стосуються України, а також її захисту від російської агресії.