Спіч за лекалами холодної війни. Навіщо Байден будує машину часу
Американський лідер натякнув Москві і Пекіну на те, що кібератака може спровокувати Третю світову
Президент США Джо Байден використовував свій вчорашній виступ перед 120 працівниками Апарату директора національної розвідки (ODNI), щоб підкреслити важливість послань, адресованих суперникам Вашингтона — Росії і Китаю.
По-перше, він заявив, що кібератака на Штати може стати приводом для повноцінної війни "зі стріляниною" з великими державами.
Таким чином Байден нагадав про рішення нещодавнього саміту НАТО розцінювати дії хакерів, як і підрив демократичних засад за допомогою втручання у вибори одного з союзників, як привід задіяти Статтю 5 Вашингтонського договору про колективну оборону.
По-друге, вказав на слабкі місця путінського режиму. А саме — на те, що у того в розпорядженні немає нічого, крім ядерної зброї і нафтових родовищ, а підконтрольні йому спецслужби поступаються американським.
З одного боку, це не найкраща характеристика для держави, що постійно вимагає світового визнання в якості наддержави.
З іншого ж боку, за словами Байдена, Путіну про це відомо, тому-то він і небезпечний.
Отже, і це по-третє, американський лідер наголошує на необхідності рахуватися з новітніми загрозами на зразок гіперзвукової зброї.
Незважаючи на те, що всі розробки російського ВПК переважно одягнені в риторичну або анімовану форму, це відмінний привід для Пентагона домагатися збільшення фінансування аналогічних програм.
п
Підвищити градус
Таким чином, Байден дав відповідь на погрози російського президента, озвучені 25 липня під час параду ВМФ Росії в Санкт-Петербурзі.
Хоробрий перед а багатотисячним натовпом, що ігнорує черговий спалах коронавірусу, Путін заявив, що, мовляв, російський флот здатний виявити будь-якого ворога і завдати йому "непоправного удару".
Можна, звичайно, припустити, що це запізніла реакція на прохід британського есмінця Defender біля узбережжя окупованого Росією Криму, але з великою часткою ймовірності заяви обох президентів в першу чергу приурочені до нової американо-російської зустрічі в Женеві.
Починається вона сьогодні. Тільки тепер переговори будуть вести не президенти, а представники їх адміністрацій.
Від США в Женеву прибули заступники держсекретаря з політичних питань Венді Шерман і з питань контролю за озброєннями і міжнародної безпеки Бонні Дженкінс. Делегацію з Росії очолив заступник голови Міністерства оборони РФ Сергій Рябков.
На позитивний результат за підсумками переговорів ніхто не розраховує — ні Штати, ні Росія. З тієї простої причини, що нехай сторони і декларують готовність працювати в сфері контролю над озброєннями, але далі декларацій їм поки зайти не вдається.
Американці хочуть привести Росію до порядку в питанні створення нових озброєнь, які порушують і кардинально змінюють поточні спільні угоди: гіперзвукову зброю, дрони з ядерними установками та ядерними ж зарядами.
У той же час Москва наполягає, щоб до угод про контроль над озброєннями було віднесено не тільки наступальне, а й оборонне озброєння. Зокрема, протиракетна оборона.
За часів холодної війни існував компроміс: ПРО не повинна бути настільки потужною, щоб робити марними американські і радянські ракети. Мовляв, будучи уразливі, сторони будуть і більш обережні і згідливі. Але під завісу СРСР ставлення почало змінюватися в бік користі якраз створення такого захисту.
Ясна річ, що нинішній Росії не під силу змагатися технологічно з США і їх союзниками в Європі, а тому Кремль почав енергійно переконувати світ у власному фантастичному успіху в сфері розробки "вундерваффе". Загалом, не можеш встигнути за ворогом — примусь його повірити, що ти на крок попереду.
Режим Путіна використовує "вундерваффе" у вигляді "Цирконій" або "Посейднів", щоб шантажувати Сполучені Штати і змусити Вашингтон погодитися на ослаблення ПРО.
Характерно, що Джо Байден на початку двотисячних був критиком розвитку ПРО. Але в той же час це було задовго до вторгнення Росії в Грузію і Україну, до втручання в американські і європейські вибори і до масштабних кібератак на американські і європейські урядові установи.
Зараз же демократ Байден діє в кращих традиціях республіканців часів холодної війни, запропонувавши переосмислення концепції глобального протистояння між Сполученими Штатами та Європою з одного боку і Китаєм, Росією з іншого.
Він її підносить як "демократія проти автократії".
Цифри задають тон
Слід взяти до уваги також внутрішньополітичий фактор, адже адміністрації Байдена необхідно враховувати соціальні зміни в Сполучених Штатах.
А вони такі. Не в останню чергу спровокована попередником нинішнього президента Дональдом Трампом коронакриза мало-помалу стихає. Відповідно, на перше місце повертаються стандартні вимоги і побажання виборців — зростання доходів і рівня життя.
Проблема (для Байдена) в тому, що напрацювання його команди, наприклад, восьмирічна програма розвитку інфраструктури вартістю $2 трлн, представлена ще в квітні, забуксувала на рівні Конгресу.
Лише 1 липня Палата представників підтримала законопроект про виділення $715 млрд на проекти з модернізації інфраструктури і транспорту.
І Байден до всього обіцяв вирішити проблеми нелегальної міграції та контролю над оборотом зброї. Але поки йому це не особливо вдається.
Закономірним підсумком стало зниження рейтингу: в середині червня в порівнянні з березнем він опустився до 55% схвалення. І удар нанесли саме виборці Демпартії.
У липні рівень схвалення роботи президента знизився до 50%. І це мінімум з початку каденції Байдена, на що регулярно і з зловтіхою вказують російські пропагандистські ресурси.
Але. Ці 50% — все одно недосяжна цифра для Дональда Трампа, який за час своєї каденції міг похвалитися лише 46-ма відсотками.
До того ж, за останні 30 років по рейтингу схвалення роботи Байден поступається лише першому чорношкірому президенту США Бараку Обамі, у якого до кінця другого кварталу першого президентського терміну він становив 62%.
За середнього показника Байден стоїть на одному щаблі з Джорджем Бушем (55%), випереджаючи і Дональда Трампа (38%) і Білла Клінтона (44%).
Звичайно, з президентами США часів холодної війни, коли демократія протиставлялася комунізму, він змагатися не може.
Однак слід також врахувати і фактор серйозною поляризації американського суспільства. Ось її-то Джозефу Байдену і потрібно зараз перебороти — перш за все, економічними успіхами. Але з цим поки туго, тому Байден, якщо він йде тим самим шляхом, що і його попередники в другій половині XX століття, але вже в протистоянні з Китаєм, повинен працювати на значне зростання своєї популярності.
І для цього йому потрібно американцям, що не особливо цікавляться зовнішньою політикою, знову нагадати про наявність підступного ворога, що загрожує безпосередньо їх способу життя. Тому в найближчі місяці ми побачимо ще не одну рішучу заяву американського лідера на зовнішньополітичні теми. В тому числі, мабуть, і що стосуються України, а також її захисту від російської агресії.