Тріумф поганця. Як Трамп розгромив конкурентів у Республіканській партії

Нагадаю, що наприкінці лютого — на початку березня, у рік президентських виборів, завжди у вівторок, у кожному штаті проходять партійні з'їзди. Там обирають делегатів-виборщиків на федеральні партійні конвенції – це і є супервівторок ( Super Tuesday ). Ці делегати і висувають від кожної партії кандидатів у президенти. У 2024 році супервівторок, мабуть, припаде на 05.03.24.

60-ті в історії США, і перші після перерозподілу у 2020 році виборчих округів колегії виборців президентські вибори відбудуться 05.11.24. Щоправда, формально президент обирається через 41 день, першого понеділка після другої середи грудня, на засіданні Колегії виборців — фактично це 51 роздільне засідання виборців у кожному штаті та окрузі Колумбія, результати яких зводяться потім разом. Проте, протягом 41 дня між загальним голосуванням і голосуванням виборців, кандидата, який переміг, уже називають обраним президентом. Він формує свою адміністрацію, вводиться минулим президентом у курс державних справ та може неофіційно впливати на багато рішень.

Більшість республіканців за Трампа

Про це абсолютно точно говорять результати опитування. Відповідаючи на класичне запитання "Якби сьогодні відбулися вибори кандидата в президенти від Республіканської партії, за кого ви, швидше за все, проголосували б?" 54% його учасників, які назвали себе твердими прихильниками GOP (Велика Стара Партія — Grand Old Party, неофіційна, але більш поширена назва Республіканської партії), назвали Трампа. Наступний у списку переваг ДеСантіс набрав утричі з гаком менше — 17% підтримки.

При цьому підтримка Трамп виглядає монолітною. У рядах прихильників GOP не вдається виділити жодної соціальної, расової, регіональної чи ідеологічної групи, усередині якої Трампа не підтримувала б абсолютну більшість. Судові справи проти Трампа виборці-республіканці просто не сприймають серйозно. Не спрацювали й аргументи передвиборної кампанії ДеСантіса, що через вік і необтяженість шлейфом судових справ він зможе керувати країною більш ефективно. Щоправда, порівняно з травневими опитуваннями, результати Трампа трохи просіли, але в нього не з'явилося реальних конкурентів.

Було також поставлене питання, як голосували б прихильники GOP, якби у списку кандидатів залишилися лише Трамп та ДеСантіс. У цьому випадку за Трампа висловилося 62% опитаних, за ДеСантіса — 31%.

Отже, розрив на користь Трампа надто великий і надто стійкий у часі, щоб ситуація могла змінитись не на його користь. Все каже за те, що кандидатом від республіканців буде він.

У чому секрет популярності Трампа? Спробуємо зрозуміти це, глянувши на кандидатів, які зуміли набрати більше ніж 1% підтримки.

Інші кандидати

Рон ДеСантіс, 44 роки, губернатор Флориди. До того, як стати губернатором у 2019 році, представляв Флориду у Палаті представників Конгресу США. Загалом, ДеСантіс – той самий Трамп, але молодший, гнучкіший, менш обтяжений хвостом скандалів. Як "дубль-трамп", він, мабуть, і набрав свої 17% підтримки. Тим не менш, ідея запропонувати виборцям "покращене і виправлене видання Трампа", у присутності самого Трампа явно не спрацьовує, підтверджуючи відому істину про те, що копія гірша за оригінал, а деякі речі не потребують поліпшення. ДеСантису виразно не вистачає трампівської харизми відв'язного та невгамовного порушника правил. До речі, Трамп ще не визначився з кандидатом у віце-президенти, тож тандем Трамп-ДеСантіс зовсім не виключений.

Майк Пенс, 63 роки, екс-віце-президент у минулу каденцію Трампа. Перед тим, як стати віце-президентом, Пенс був губернатором штату Індіана, а потім представляв Індіану в Палаті представників Конгресу. Він був стійким захисником Трампа, але посварився з ним, коли відмовився використати свою роль спостерігача за підрахунком колегії виборців у Конгресі, щоб домогтися скасування виборів 2020 року. Пенс є твердим прихильником допомоги США Україні. У листопаді минулого року опублікував мемуари, озаглавлені "Хай допоможе мені Бог". Він, якщо можна так сказати, займає нішу "Трамп у рамках політичних традицій". Але, зважаючи на його рейтинг, ця ідея також не спрацьовує.

Тім Скотт, 59 років, сенатор від Південної Кароліни та перший чорношкірий республіканець, обраний до Сенату від Півдня після Реконструкції. В основі його кампанії – позитивний расовий мир на релігійній основі.

Ніккі Хейлі, 51 рік, дочка іммігрантів з Індії, з 2011 до 2017 року була губернатором штату Південна Кароліна. Посол США ООН в адміністрації Трампа. У критиці Трампа Хейлі вкрай стримана, обмежуючись заявами про те, що "настав час для нового покоління республіканських лідерів". Підкреслює своє походження як приклад того, які перспективи можуть запропонувати США іммігрантам та їхнім нащадкам. "Моя мама завжди говорила: "Ти повинна фокусуватися не на відмінностях, а на подібності". Мої батьки щодня нагадували мені, і моїм братам, і сестрам, як нам пощастило жити в Америці", — сказала вона у передвиборному ролику.

Вівек Рамасвамі, 37 років, підприємець-мультимільйонер, також виходець із сім'ї іммігрантів з Індії. Народився в штаті Огайо, закінчив юридичний факультет Єльського університету, у 2014 році заснував біофармацевтичну компанію Roivant Sciences, звідки пішов у 2021 році, став співзасновником та виконавчим головою інвестиційної фірми Strive Asset Management. Має стійку репутацію борця із "вокізмом". Термін wokeism, від woke — "пробуджений" був запущений BLM у 2014 році у значенні "прокинутися і не миритися з дискримінацією", і став для противників BLM позначенням політкоректності, що збожеволіла. "Ми знаходимося в епіцентрі кризи національної ідентичності. Ми так довго прославляли нашу різноманітність і наші відмінності, що забули про те, що ми пов'язані загальним набором ідеалів, які привів цю націю протягом 250 років тому", — заявив Рамасвамі в інтерв'ю Такеру Карлсону тоді ще працював у Fox News. У передвиборному відео, розміщеному в Твіттері, він сказав: "Ми, як і раніше, згодні з найбільш фундаментальними принципами нашої країни, принаймні більшість із нас. Проте мета правлячої партії в цій країні — переконати нас у тому, що ми розділені ". У 2021 році Рамасвамі опублікував книгу "Woke, Inc.: Афера соціальної справедливості всередині корпоративної Америки".

Кріс Крісті, 62 роки, колишній губернатор Нью-Джерсі, якого Трамп переміг на республіканських праймеріз в 2016 році. Вкрай жорсткий критик Трампа, який назвав його "озлобленим і злим людиною", чиє президентство було невдалим. Позиціонує себе як "зразковий GOP", у порівнянні з Трампом – кривим дзеркалом, у якому республіканські традиції відбиваються у потворному та спотвореному вигляді.

Всі перелічені кандидати, при знайомстві з їхніми біографіями та виступами, виглядають яскраво та цікаво. З їхніми поглядами можна погоджуватися або не погоджуватися, але важко заперечувати той факт, що серед них немає жодної нудної посередності. Тим не менш, Трамп кермує. Найбільш логічне пояснення цього феномену полягає в тому, що конфліктний, тягнучий за собою шлейф скандалів, категоричний, схильний до крайнощів і неврівноважений Трамп найбільше відповідає настроям електорату GOP, 89% якого вважають, що нація рухається в неправильному напрямку, а республіканцям час дати демократам бій і як слід надерти їм дупу. Іншими словами, конкуренти Трампа виявляються надто системними в ситуації, коли електорат GOP, в ідейній основі якого лежить стара Америка, яка сягає корінням у 30-50 роки минулого століття, що зуміла перемогти кризи і війну і зробити країну великою, витіснений на ідеологічну та соціальну периферію. Але цей електорат, консервативні сині комірці, переконані, що нація перебуває на межі катастрофи, і що вони останній рубіж опору все ще існує. Здебільшого він вважає, до того ж, небезпідставно, що саме на його поглядах зросла велич США як Держави №1. Він не змирився з нав'язаною йому периферійною роллю, і хоче зламати систему, що склалася, щоб повернути собі колишні позиції. Навряд чи Трамп зможе здійснити це на практиці, але його нігілізм імпонує розлюченим республіканським виборцям.

Як це може вплинути на становище України?

Висунення Трампа кандидатом від Республіканської партії ще не гарантує його перемоги під час виборів. Але шанси на перемогу у Трампа, безперечно, будуть. І його повернення до Білого дому обіцяє нам серйозний головний біль у зв'язку із переформатуванням підтримки України з боку США.

Безперечно, Трамп не відмовиться від підтримки України повністю. По-перше, у самій GOP чимало прихильників України. По-друге, поступка Росії посилить позиції Китаю. По-третє, відмова від підтримки України негативно позначиться на життєздатності НАТО. По-четверте, вдарить по інтересах американського ОПК. Тим часом, саме ОПК об'єднує найбільш локалізовані на території США і, частково, їх союзників, виробництва, а Трамп є прихильником такої локалізації, вона є найважливішою частиною його програмних обіцянок. Але, Трамп, з великою ймовірністю спробує дещо приморозити конфлікт, щоб приділити більше уваги внутрішнім проблемам і Китаю. Це стане викликом для нас, але не обов'язково обернеться катастрофою. Україна в ситуації, що склалася, здатна запропонувати свій варіант рішення, який влаштує всіх, окрім москалів, і підготовкою до такої пропозиції, яка повинна мати характер нової стратегії конфлікту, варто було б, мабуть, зайнятися вже зараз. І не лише на випадок перемоги Трампа.