Погані новини для Росії. "Темники" для НАТО і Трампа пишуть на Банковій?
Як і передбачала "ДС", Дональд Трамп не упустив можливості почати європейське турне, яке збіглося з його участю в саміті НАТО, з протролливания європейських союзників по Альянсу за недоплати в оборонний бюджет. Головною мішенню закономірно виявилася Німеччина, про що "ДС" вже докладно написала. Зауважимо, що ця риторика була практично співзвучна з української, так як стосувалася і наболілої у нас проблеми - "Північного потоку-2", і того, що Європа ставить себе в залежність від російських енергоносіїв. Можна, звичайно, вкинути в маси конспірологічну казку, що "темники" Білого дому пишуться на Банковій, але американський інтерес з приводу заміни російського газу на європейському ринку своїм загальновідомий. Та й про те, що збільшення оборонних бюджетів членами НАТО сприятиме американським виробникам озброєнь, теж написано чимало, особливо російськими і китайськими ЗМІ. Хоча з тезами американського президента про те, що Європа одночасно просить захисту у США і наповнює російський бюджет, важко не погодитися.
Очевидно, це усвідомлювали і багато європейські лідери, в чиїх словах звучало розуміння справедливості багатьох претензій Трампа. Наприклад, щодо того, що та ж Німеччина заявляла про намір довести свої оборонні витрати до 2025 р. до 2%, як це пропонували домовленістю членів Альянсу чотирирічної давності, а лише до півтора (з нинішніх 1,2%). Але і сідати собі на голову вони Дональду Трампу також не дозволили. Певною квінтесенцією настроїв європейських лідерів (і генсека Альянсу) стало ще предсаммитное висловлювання іншого Дональда, а саме президента Європейської ради Туска, який заявив, що в Америки не було і не буде кращих союзників, ніж Європа, але визнав і необхідність Європи краще піклуватися про своєї обороноздатності. І варто відзначити, що в подібному тоні, тобто визнає справедливість вимоги США збільшувати асигнування на оборону, було чимало виступів. Особливо від представників Східної Європи, які краще інших усвідомлюють небезпеки, що виходять від Росії.
Так що європейські лідери дали лідеру американському можливість випустити пар, щоб потім приступити до нормальної роботи. Тим більше, що бачили, скільки цього пара піде "в свисток" завдяки конструктивній по відношенню до Європи і НАТО позиції американських парламентарів, абсолютною більшістю не поділяють ще передвиборних висловлювань Трампа про непотрібність Альянсу. Ця позиція виявилася спочатку в сенатської резолюції, прийнятої в той час, коли глава Білого дому летів в Брюссель. В ній була висловлена підтримка НАТО і заклик до американської делегації підтвердити прихильність Сполучених Штатів цієї організації (97 "за" і лише два "проти"). А вже в перший день роботи саміту свою позицію на підтримку Альянсу висловив і Конгрес США.
Нещодавно спливла інформація про нав'язливому бажанні Трампа напасти на Венесуелу (мало не рік його мало, як пишуть), якщо вона відповідає дійсності, може, найбільш яскравий, але не єдиний приклад того, що американське "глибоке держава" може не просто відмахнутися, але навіть і не помічати надто вже неприйнятних ініціатив президента. І півтора року яскравою каденції нинішнього глави Білого дому вже навчили мешканців владних кабінетів по обидві сторони Атлантики не дуже переживати, дати йому пошуміти, а потім повернутися до порядку денного.
Тому аж ніяк не відповідними компліментарним для Путіна висловлювань Трампа, а майже написаними на Банковій (або навіть в офісі "Азова") виглядають тези декларації, прийнятій лідерами країн НАТО за підсумками першого дня саміту (хоча, звичайно, на Банковій внесли б у декларацію засудження "Північного потоку-2", не обмежуючись звичними тезами про необхідність диверсифікації джерел енергоносіїв, навіть посиленими твердженням про те, що енергетика "може мати суттєві політичні наслідки і наслідки у сфері безпеки для країн-членів і вплинути на партнерів"). В ній досить жорстко "проходяться" щодо дій Росії останніх років, починаючи від анексії Криму, яка ніколи, як сказано в документі, не буде визнаний Альянсом, і значиться як перший крок до того, що ситуація з безпекою в євроатлантичному просторі стала менш стабільною і передбачуваною, до повторного отруєння "Новачком" в Англії.
Окремим рядком варто відзначити те, що в декларації вказується наступне: "Росія також кидає виклик євроатлантичної безпеки і стабільності допомогою гібридних дій, включаючи спроби втручання у виборчі процеси і суверенітету наших країн, як це було в Чорногорії". Нагадаємо: Росію офіційно звинувачують у спробі військового перевороту в Чорногорії, "здумайте" вступати в НАТО. Подібні заяви вже межують із звинуваченнями в агресивних діях проти Альянсу і не можуть не викликати занепокоєння у Москві. Хоча відповідь російського Мзс і сочиться зневажливим ставленням до НАТО (аж до обзивання його "марним військовим блоком"), в подібний "хамський ігнор" Кремль має звичай впадати в ситуаціях, коли особливо нічого зробити не може, а внутрішньоросійської публіці потрібно показати хоч щось.
Тим більше що брюссельський саміт не обмежився одними деклараціями. На ньому були прийняті і важливі рішення. Одним з них стало відкриття переговорів з Македонією про вступ в Альянс. Навряд чи вони будуть довгими, так як ця країна свій ПДЧ почала виконувати ще в 1999 р., але із-за позиції Греції в 2008 р. процес застопорився. Мабуть, після остаточного перейменування країни в Північну Македонію він піде прискореними темпами. Так що ще одним членом НАТО у Східній Європі стане більше вже найближчим часом (також було заявлено і про те, що "Грузія стане членом Альянсу", а Україна має право домагатися інтеграції в нього, але це окрема тема).
Просуватися на Схід Європи, якому загрожує Росія, Північноатлантичний альянс буде не тільки країнами, але і військами. Тобто буде посилювати контингенти у вже вступили в нього державах регіону. А крім цього. ще й запускає програму "4 по 30", яка, як вже писала "ДС", передбачає створення 30 механізованих батальйонів, 30 авіаційних ескадрилій та виділення 30 бойових кораблів, які повинні бути готові до використання протягом 30 днів. Додатково до цього в форматі НАТО буде створено центр кібероперацій і група підтримки проти гібридних загроз (знову ж, привіт Кремлю. Такий же, як і наявний у декларації саміту заклик вивести своїх "гібридів" з Донбасу).
Так що, незважаючи на запевнення генсека НАТО про відсутність бажання ізолювати Росію і бажання вести з нею діалог, останній буде здійснюватися з "знову обладнаних позицій" (часто вживається в статутах фраза про наступальних операціях).
Так що надії російських ЗМІ на те, що це буде останній саміт НАТО, так як "Трампнаш" виведе свою країну з організації через небажання інших членів збільшувати військові бюджети, не виправдалися. До речі, цей фейк поширювали і до саміту, але особливо посилено його розганяли на другий день заходу, коли було скликано екстрене засідання тільки лідерів членів НАТО, яких начебто навіть попросили вимкнути мобільні телефони.
Зовнішня політика у виконанні Трампа, звичайно, є викликом НАТО, але, як відомо, правильна реакція на виклик створює нові можливості. І лише неправильна загрозу. І навіть якщо непередбачуваність Трампа переросте в ранг загроз, то навряд чи смертельних для НАТО. Швидше навпаки. Особливо якщо "вибите" Трампом з партнерів по організації обіцянку збільшити оборонні бюджети до небувалої висоти" буде виконано.
Втім, є підстави засумніватися в тому, що Трампу довелося дуже вже сильно пресувати своїх союзників, так як необхідність таких кроків більшістю з них підтримувалася (і була зафіксована угодами від 2014 р.). А різного роду виправдання неможливості зробити це швидко грунтувалися у тому числі і на те, що військові бюджети не входять, наприклад, близькі до них витрати на підтримання правопорядку та боротьбу з тероризмом, також вимагають чималих коштів.
Як би там не було, "струс Трампом" поки що виглядає досить позитивною як для Альянсу, так і для самого Трампа. Адже господар Білого дому не тільки зможе похвалитися перед своїми виборцями тим, що він змусив європейських союзників розщедритися на загальну оборону, чим полегшив тягар для американських платників податків. Другим очевидним його успіхом стало те, що до переговорів з Володимиром Путіним він підійшов з сильно укріплених позицій.