Погані і хороші новини для ЄС. Чому партія Меркель програє соціал-демократам

Виконавчий директор берлінської НВО Democracy Reporting International (DRI) Міхаель Маєр-Резенде в колонці для EUobserver аналізує кардинальні зміни в німецькій політиці напередодні доленосних виборів в Бундестаг, якими завершиться епоха Ангели Меркель.

"Німецька СДП підписала свій смертний вирок", — говорилося на першій шпальті New Statesman в 2018 р.

Соціал-демократична партія (СДПН) не демонструвала особливого бажання обговорювати з правим Християнсько-демократичним союзом і його баварською сестринською партією (ХСС) свою участь у "великій коаліції" в якості молодшого партнера, тому багато хто боявся, що вона стане наступною європейською соціал-демократичною партією, яка кане в небуття.

Такі побоювання були обумовлені тим, що, як казала канцлер Ангела Меркель, "маленька партія завжди програє" в коаліційних урядах.

Тепер же СДПН, швидше за все, вийде на перше місце на виборах в Німеччині, які відбудуться в цьому місяці, і поліпшить свої показники в порівнянні з 2017 р., коли вона набрала лише 20% голосів. Отже у неї самі високі шанси отримати посаду канцлера.

А ХДС може бути розгромлений — це кардинальний поворот для партії, що контролювала канцелярію 52 роки з останніх 72.

Сьогодні ми вже бачимо, що горезвісна репутація ХДС як "Народної партії" (Volkspartei), якою вона свого часу дійсно була, виявилася ілюзією. Ілюзією, створеною Меркель, і вона ж, можливо, стала її першою жертвою, вважаючи, що в коаліційних урядах програють менші партії, а не ХДС, яка здавалася непереможною.

Однак ХДС була сильною як раз завдяки популярності Меркель. В ході чотирьох виборів вона мобілізувала як мінімум третину виборців на свою підтримку, що зробило її партію очевидним лідером уряду.

Але її партія вже не була традиційною Volkspartei, оскільки Німеччина дотримувалася тих же тенденцій, що й інші країни. У всіх європейських країнах традиційні партії стали слабшими, а роль окремих осіб, навпаки, стала набагато важливішою.

Вибори все більш нестабільні. Це впадає в очі, якщо ви подивитеся на результати опитувань: рік тому підтримку ХДС висловили 40% виборців і 16% — СДПН. Але до сьогоднішнього дня ХДС втратила 20%, а СДПН додала 10%.

Більшість виборців більше не стежать за приналежністю до партії, а дивляться на кандидатів. Простіше кажучи: сильною була Меркель, а не ХДС.

Та й керівництво партії теж перебувало під чарами ілюзії Меркель, наполягаючи на тому, щоб кандидатом на пост канцлера був Армін Лашет від ХДС, а не Маркус Зедер, лідер ХСС, який був набагато популярніше як всередині партії, так і серед виборців.

СДПН ж була розумнішою. І хоча ліве крило партії не в захваті від центриста Олафа Шольца, воно все ж з невеликим опором, але погодилося з його кандидатурою, розуміючи, що він був найкращим варіантом для досягнення гідного результату.

Менш ніж за два тижні до виборів гонка виглядає зовсім інакше, ніж два місяці тому.

Тоді здавалося, що тільки у Лашета і Анналени Баербок ("Зелені") є серйозні шанси потрапити в уряд.

"Зелені", на їх жаль, все так же домагаються значного зростання популярності в період між виборами, але безпосередньо під час передвиборчої кампанії їх справи йдуть вкрай погано. Проте, не дивлячись на розчарування, партія, ймовірно, подвоїть свій результат у порівнянні з 2018 р. і, можливо, увійде в трійку лідерів в довгостроковій перспективі.

Auf wiedersehen, АдН?

Хороша ж новина, якої не надають особливого значення, в тому, що, здавалося б, нестримне зростання популярності правоекстремістської "Альтернативи для Німеччини" (АдН), припинилося. На останніх виборах вона отримала 12% голосів, ставши найбільшою опозиційною партією в парламенті. На цей раз для неї буде успіхом зберегти такий же результат. І, швидше за все, вона займе лише п'яте місце.

Свою роль в цьому зіграло зниження значення її головної теми — імміграції. Крім того, сьогодні для багатьох вже очевидна екстремістська природа партії, і не в останню чергу завдяки роботі Федеральної служби по охороні Конституції Німеччини.

Партія, яка з моменту заснування стала ще радикальнішою, вже не приваблює нових виборців, та й їй невигідна слабкість ХДС.

Більш того, після останніх виборів ЗМІ та інші партії намагаються не допускати помилок, які сприяють зростанню популярності екстремістських партій: дозволяючи їм домінувати в політичному дискурсі і визначати громадський порядок денний шляхом постійних провокацій.

Але багато оглядачів засмучені посиленням поляризації серед демократичних партій, особливо після того, як ХДС стала більш агресивною.

Але в такій поляризації є плюси. З її допомогою можна розгледіти доступні виборцям варіанти, не відволікаючись на сумніви в правилах демократичної гри, що дозволяє уникнути враження, що єдиною реальною альтернативою ніби як однаковим партіям є політичний екстремізм. Що цікаво не тільки для Німеччини.

Слабкість АдН — хороша новина для Європи. Прокремлівська партія, яка заграє з неонацистами, вже не така цікава, що б там не казали Марін Ле Пен і Маттео Сальвіні.

Але що погано, так це те, що політичний спектр Німеччини залишається фрагментованим: шість партій в парламенті, і жодна з них не представляє навіть третини електорату. Майбутні уряди, швидше за все, будуть формуватися коаліціями з трьох партій, а не двох. І вони будуть менш стабільними.

Німецький політикум нині більше зайнятий собою, ніж величезною кількістю нагальних європейських і міжнародних питань. Незважаючи на всі виклики, учасники виборчої кампанії рідко фокусувалися на європейській або міжнародній політиці. Під час останніх дебатів трьох провідних кандидатів у неділю модератори не задавали питань ні про Європу, ні про решту світу.

Німецький егоцентризм — останнє, що зараз потрібно ЄС, але, по всій видимості, він поки нікуди не дінеться.