Плівки Трампа. Як президент США сам себе підставив
Американський лідер Дональд Трамп — фігурант одразу кількох скандалів різного характеру. І не встигає вщухнути один, як одразу спалахує новий. Причому вони мають персоналізований характер, оскільки проблеми створюють люди, які були в команді президента. Зараз, судячи з усього, все рухається до зміцнення стійкого тренда в скандалах з участю Трампа — наявності записів, компрометуючих господаря Овального кабінету.
Ну, наприклад, Трамп продовжує розсьорбувати наслідки своєї велелюбності. Так-так, мова про його зв'язки з порноактрисою Стефані Кліффорд і колишньою моделлю Playboy Карен Макдугал. Вони кажуть, що нинішній президент познайомився з ними в 2006 р., тобто через рік після одруження з Меланією, і мав сексуальні контакти з обома в один період часу. І за своєю звичкою після спробував купити їх мовчання. Адвокати Трампа запропонували Кліффорд $130 тис., а Макдугал — $150 тис. Обидві подали на президента в суд: перша звинуватила у наклепі, друга — в намір анулювати угоду про нерозголошення інформації.
Від скандалу Трамп ще міг відмахнутися, тільки ось на сцену вийшов його колишній адвокат Майкл Коен, який підтвердив факт виплат у 2016 р. — напередодні президентських виборів. На цьому роль Коена себе не вичерпала, оскільки минулого місяця AP і The New York Times, які посилаються на джерела, обізнані про хід розслідування, написали, що адвокат таємно записав розмови Трампа про купівлю мовчання Макдугал за два місяці до виборів. Мало того, аудіозаписи благополучно перекочували до агентам ФБР, які у квітні провели обшуки в офісі, будинку та готельному номері юриста, вивчаючи його ділові відносини, в тому числі і що стосується виплат. Спроби Коена виправдати президента ("не зробили нічого поганого") непереконливі і для колишнього клієнта марні.
Після Коена об'явилася Аннушка в особі колишньої учасниці реаліті-шоу "Учень" Омаросы Маниголт-Ньюман, з тріском вилетіла з адміністрації Трампа. За деякими даними, між ними виник конфлікт у зв'язку з реакцією президента на трагедію в Шарлотсвилле в 2017 р.
У Білому домі вона займала посаду директора з комунікацій, а з самим Трампом знайома з 2004 р. Вона його давній фанат — "трампликанец", як вона себе називала. І, мабуть, тому отримала роботу спочатку в штабі Трампа в 2016 р., а потім і в Білому домі. Поклоніння є одним з ключових для Трампа критеріїв у підборі персоналу. Лестощі — як свідчення лояльності. Тільки було б помилкою думати, оскільки часом лестощі лише лестощі, базується виключно на особистій вигоді. А коли вигода випаровується, то й потреби в лестощів більше немає. А якщо вигода випаровується з вини благодійника, то лестощі швидко трансформується в помсту.
Тим більше сам Трамп стверджує, що Маниголт-Ньюман "благала мене зі сльозами на очах взяти її на роботу. Я погодився". "Співробітники Білого дому її ненавиділи. Вона була злісною, але не розумною", — додав президент США. Якщо характеристика Трампа хоча б почасти справедлива, то це пояснює перехід Маниголт-Ньюман на "темну сторону" за допомогою книги "Нестабільний: Розповідь інсайдера про Білому домі Трампа". У ній вона пише багато неприємного про господаря Овального кабінету. Про те, як він роздавав образливі прізвиська: міністра освіти Бетсі Девос називав Ditzy DeVos ("недолуга Девос"), генпрокурора Джеффа Сешнса — Бенджаміном Баттоном, і навіть натякав, що його власний зять виглядає як гей. Крім того, за словами автора книги, Трамп нібито хотів присягнути на своєму бестселері замість Біблії. І до того ж Маниголт-Ньюман стверджує, що, коли вона заводила Майкла Коена в Овальний кабінет, побачила, як відомий "гермофоб" Трамп поклав у рот якусь записку. "У ній, швидше за все, було щось дуже, дуже, делікатне", — непрозоро натякає вона на скандал з порноактрисою і моделлю.
Сам Коен все заперечує. Трамп назвав її "навіженої", а юристи Білого дому готують позов, оскільки Ньюман записувала на диктофон розмови з Трампом і його помічниками у ситуаційної кімнаті Білого дому, де це заборонено. Свої записи колишня підлегла злила журналістами, що ще більше розлютило Трампа. Він називає її поганим працівником, хоча сам же й найняв. Президент перекладає відповідальність на голову апарату Джона Келлі, дистанціюючись від нового скандалу. Мовляв, це у Келлі з Ньюман розбіжності були, а не між Ньюман і Трампом. Тільки от відомий факт, що без відома Трампа роботу в його команді ніхто не отримає. Ось і виходить, що його прагнення уникнути конфлікту провокує ще більші конфлікти і створює проблеми особисто для 45-го. Особливо, якщо врахувати, що підлеглі не бояться все фіксувати на диктофон.
Завдяки Коену у правоохоронців є певні записи, але що більш важливо — сам факт їх існування. Історія вже давно показала, яке це небезпечна зброя, якщо мова йде про застосуванні його у відношенні самих сильних світу цього. Плівки Мельниченка. Уотергейт... до Речі, остання справа назавжди прописалося в літописі президентів США. Про нього згадують, хоча сам Річард Ніксон вже 24 роки як спочив. Уотергейтський скандал і персона 37-го президента дуже затребувані. Його, приміром, воскресили Метт Грюнинг і Девід Коен у своїй "Футурамі". І одна з сцен серіалу як не можна краще описує ситуацію з Трампом: "Секундочку, Ніксон. Ти знаєш, що таке аудіозапис? — Ого. Не люблю, коли з цього починають розмову". Хто його знає, може, це стане неприємною тенденцією для самого Трампа, який не раз уже втрачав тих чи інших працівників.
Список немаленький: екс-глава кампанії Пол Манафорт, колишній радник з нацбезпеки Майкл Флінн, речник Білого дому Шон Спайсер, глава апарату Райнс Прібус; Спайсер змінила Сара Сандерс, а Ентоні Скарамуччи став директором з комунікацій, але протримався на посаді лише 10 днів. Потім, а точніше, на тлі знову-таки інциденту в Шарлотсвилле, був звільнений радник Стівен Бэннон. Після низки розбіжностей пішов і Рекс Тіллерсон, якого на посаді держсекретаря змінив куди більш лояльний Майкл Помпео. А 22 березня звільнили і наступника Флінна Герберта Макмастера. Трамп взяв замість нього більш жорсткого Джона Болтона. Плинність кадрів в адміністрації серйозна, і досить часто причиною тому є сам Трамп.
Та і його діяльність на посту пронизана парадоксами. З одного боку, Трамп знає, чого хоче, і йому не чужий принцип "мета виправдовує засоби". З іншого — він схильний до впливу ззовні, а тому його хотілки мають властивість змінюватися. Часом радикально. І він запальний. Додати сюди Twitter як новоявлений інструмент зовнішньої політики Вашингтона — і на виході отримаємо ще одну причину частих "белодомотрясений".
Отже. До позитивних якостей Трампа як президента можна віднести цілеспрямованість, ризиковість, певну політичну сміливість, красномовство. Незважаючи на наявність негативних рис, шокуючих часом європейських партнерів, він все ж не раз демонстрував, що вміє добиватися свого. Як з НАТО, наприклад. Президент США поставив на вуха союзників своїм вимогою, а точніше, жорсткою формою, в яку обличено було це вимога, підвищити витрати на оборону до 2% ВВП. Досягнувши своєї мети, Трамп не побоявся ризикнути і підвищив планку до 4%. Що зробили союзники по НАТО? Правильно, в більшості своїй погодилися.
Але є одне "але". І це "але" дуже шкодить Трампу. Мова про кадрову нерозбірливості або, вірніше, непродуманість. З-за неї адміністрація Трампа, та й сам 45-й, періодично прихрамывают на шляху до вирішення важливих питань. У таборі немає стабільності, немає впевненості, що завтра хто-небудь не позбудеться роботи або не здасть Бюро або журналістам чергові плівки.
