Плани, гроші і стволи. Як Росія довела шведів до тотальної оборони

У вівторок парламент Швеції поставив сімдесятирічний рекорд по військовим асигнуванням, проголосувавши за 40-відсоткове збільшення оборонного бюджету 2021-2025 рр. Передбачається, що за цей час на потреби захисту королівства буде витрачено 89 млрд крон (приблизно $10,6 млрд.).

Про тотальну оборону

Причина проста, і її не соромляться називати вголос: усе більше агресивна поведінка Росії — від вторгнень і анексії до політичних вбивств по всій Європі — дуже хвилює шведів. Про те, наскільки стурбований політичний клас, свідчить доля законопроєкту. Вперше в близькому до нинішнього вигляді він був запропонований ще десять років тому, але тоді Риксдагу його завернув.

Тепер ситуація змінилася радикально. Незважаючи на роздробленість нинішнього політикуму, що чітко проявилася два роки тому в ході парламентських виборів, у питанні оборони видно явний консенсус. Його було видно ще в травні, в ході обговорень урядового законопроєкту, що обмежує доступ зарубіжних інвесторів до ряду ключових для безпеки країни підприємств і секторів економіки. Знову-таки, в першу чергу мова йшла про капітали, що походять з Росії та Китаю: відповідно до березневого звіту шведської Поліції безпеки (SAPO), саме ці дві країни представляють найбільшу загрозу національній безпеці. Правда, якщо китайські інтереси в Швеції на даний момент зводяться до полювання на високотехнологічні активи і промислового шпигунства, то конфлікт з Росією має й економічний вимір (зокрема, заморожений "Північний потік-2", що проходить через шведські води), і військовий.

Так що гра на полі безпеки для уряду меншості, сформованого соціал-демократами і "зеленими" (100 + 16 мандатів з 349), крім усього іншого, мала важливу тактичну складову: союзні сили — Партія Центру (ліберальна, 31 мандат), Ліва (28) і Ліберальна партії (20) у нинішніх обставинах про важливість зміцнення безпеки країни не сперечаються, а опозиційні націоналісти з "Шведських демократів" (62) і Християнські демократи (22) ставлять її на перше місце. Найбільша опозиційна партія — "Помірні" (ліберальні консерватори, 70 місць) — деякий час зберігали "особливу думку", але вона не була обумовлена принциповими запереченнями. До того ж беззастережна підтримка іншими опозиційними силами, опублікованого міністерством оборони в символічну для українців дату 14 жовтня, 181-сторінкового законопроєкту Totalförsvaret ( "Про тотальну оборону") в будь-якому випадку залишила б "Помірним" незавидний вибір між розколом і підтримкою фінансової ініціативи уряду.

Утім, охочих оскаржувати причину цієї ініціативи в парламенті не знайшлося. У законопроєкті про неї говорилося: "Є багато підстав стверджувати, що військові можливості Росії в абсолютних категоріях збільшаться за наступний десятирічний період".

Міністр оборони Петер Хультквіст висловився куди пряміше: "Пропозиції в законопроєкті треба розглядати на тлі погіршення з часом положення в області безпеки навколо Швеції і в Європі. На Швеції позначиться, якщо в нашому регіоні виникне криза чи збройний конфлікт. Не можна виключати і озброєного нападу на Швецію ".

Пізніше, в коментарі Аssociated Press, міністр заявив, що закон був прийнятий з огляду на "нові ситуації в сфері безпеки з російською агресією проти Грузії, анексією Криму, конфліктом в Україні, подіями в Білорусі, модернізацією російських військових можливостей, дуже комплексними навчаннями, діяльністю в Арктиці і в районі Балтійського моря ". Загалом, "ми бачимо, що вони (росіяни) готові використовувати військову силу заради досягнення політичних цілей".

Час озброюватися

У результаті з 1 лютого почнеться реалізація нової комплексної програми оборони і національної безпеки. Уже в 2021 р. асигнування збільшаться на 27,5 млрд крон ($3,1 млрд) у порівнянні з 2020-м, а в подальшому з нинішніх 1,1% ВВП відрахування на оборону зростуть до 1,5% з перспективою виходу на рекомендовані країнам-членам НАТО 2% (це суттєвий момент, ми до нього ще повернемося).

Кількість збройних сил королівства до 2030 р. буде збільшена майже вдвічі — з нинішніх 55 тис. до 90 тис. Це багато за європейськими мірками: при населенні в 10,1 млн осіб Швеція отримає армію, лише наполовину меншу, ніж у Німеччині, чиє населення увосьмеро більше (і зрівняється з канадської при її 37,7 млн).

У 2017 р. Швеція повернула скасований у 2010-му щорічний вибірковий призов — причому як для чоловіків, так і для жінок. Число призовників тепер також збільшиться вдвічі, з чотирьох до восьми тисяч. Тоді ж Швеція вперше з часів Другої світової війни створила нове військове формування, розмістивши на стратегічно важливому острові Готланд у Балтійському морі батальйон чисельністю 350 осіб. На додаток до нього планується розгортання п'яти батальйонів територіальної оборони. Їх завданням буде захист стратегічно важливих логістичних маршрутів з норвезьких портів Осло і Трондхейма.

У той же час буде відновлена низка раніше розформованих підрозділів. Зокрема, в Гетеборзі, найбільшому порту Скандинавії, відновлять батальйон морської піхоти, а в Упсалі, що в 70 км від Стокгольма, знову сформують 16-й винищувальний авіаполк, що припинив існування в 2003 р.

ВПС взагалі чекають масштабні перетворення. На додаток до основних баз вони отримають інфраструктуру для розосередження літаків. З шести нині існуючих бойових ескадрилій чотири переозброять на нову модифікацію JAS 39E Gripen, а дві, що залишилися, збережуть попередні версії JAS 39C/D.

Спочатку планувалося пересадити на вдосконалене радіолокаційне обладнання та збільшений радіус дії модифікацію Е всі винищувальні сили, але з огляду на наростаючу напругу в регіоні зниження боєздатності, що обумовлена масовим перенавчанням, було визнано це недоцільним. Крім того, вистачає і інших статей витрат. Тому Gripen C/D залишаться "важливою частиною військової організації після 2030 р.". Зараз Швеція має 60 Gripen E, скільки їх буде, не обмовляється, але ймовірно загальна кількість винищувачів буде доведена до 90-100 одиниць. Це, до речі, принаймні, позбавляє сенсу і без того не дуже серйозні дискусії про можливість переозброєння українських ВПС вживаними літаками цього типу — "Грипени", очевидно, будуть потрібні самим шведам.

У той же час не образять і флот. В останній час стан королівських ВМС був відверто гнітючим, про що свідчить хоча б той факт, що в їх складі не залишилося жодного корабля, здатного полювати на субмарини. Тепер становище спробують виправити: у новий бюджет закладено фінансування розробки нового типу есмінця, покупка п'ятого підводного човна і модернізація систем озброєнь — як протикорабельних, так і зенітних, тим більше що остання, за оцінками, запізнилася на добрих 15 років.

Підвищення бойової ефективності збройних сил планується забезпечити, зокрема, шляхом нарощування випуску ракетних озброєнь. І знову привіт Україні: шведи мають намір робити рівно те, з чим у нас вирішили почекати. Зокрема, в період до 2030 р. планується прийняття на озброєння ударні системи великої (очевидно, за регіональними мірками) дальності, а також закупівля протикорабельних ракет з обмеженою можливістю ураження наземних цілей — такі передбачаються версією RBS 15F зі збільшеною дальністю.

Нарешті, Швеція продовжить розпочате в минулому році співробітництво з британцями в роботі над винищувачем шостого покоління в рамках міжнародної програми Future Combat Air System, до якої приєдналася в минулому році, хоча пріоритетом на найближчі роки залишиться робота над розширенням бойових можливостей "Грипіна".

Не забули і про захист цивільної інфраструктури. Перш за все буде посилена її стійкість перед кіберзагрозами. Документ передбачає створення Збройними силами спільно з розвідувальними відомствами центру кібербезпеки, який, серед іншого, буде займатися запобіганням атак на системи зв'язку, електромережі і об'єкти системи охорони здоров'я.

Здрастуй, НАТО

У цілому, Швеція згадує і переосмислює досвід холодної війни. Ціною цих масштабних приготувань королівство намагається купити собі час — не менше трьох місяців — у разі зовнішньої агресії. А що потім? А потім повинні підтягнутися союзники.

І тут ми підходимо до другого епохального рішення Риксдагу. Разом з оборонним бюджетом він прийняв рішення, що Швеція — слідом за сусідньою Фінляндією — повинна висловити готовність до вступу в НАТО в якості можливої опції своєї оборонної політики. Таким чином, в принциповій дискусії про "натовську опцію", очевидно, була поставлена крапка.

У 1949 р. Швеція утрималася від вступу в НАТО і заявила про продовження політики суворого нейтралітету, проте в 1994 р. водночас з Гельсінкі Стокгольм включився в програму Альянсу "Партнерство заради миру", спрямовану на збільшення довіри і операційної сумісності між НАТО і країнами-партнерами, а також потенційними кандидатами. Потім була участь у безлічі миротворчих і моніторингових місій, а також навчань під егідою НАТО. І з тих пір "натовська опція" залишалася однією з головних тем суспільно-політичних дискусій в країні.

Цей термін не означає зобов'язання Швеції подати заявку на вступ до Альянсу, але вказує на готовність королівства до розгляду такої можливості, якщо того потребує ситуація. Так ось, 10 грудня вперше в історії Швеції парламентська більшість схвалила "натовську опцію". Таким чином, її позиція синхронізується з позицією Фінляндії, для якої можливість вступу в Альянс є наріжним каменем оборонної доктрини. Ось вам і перспектива відрахування 2% ВВП на оборону.

Тут цікаво, що другу найбільшу опозиційну партію, правих популістів "Шведських демократів", спочатку така перспектива не надихала: як типові євроскептики, вони не в захваті від багатонаціональних спілок. Але в підсумку здоровий глузд взяв гору. При цьому лідер партії резонно заявив, що не завадило б "просунути ногу в двері" НАТО, як це зробили фіни, і взагалі, не завадило б вступити у військовий альянс з Гельсінкі — тим більше що це зміцнило б безпеку обох сторін. Утім, стосовно співпраці з Фінляндією в новому оборонному бюджеті згадок вистачає — як в області ВПК, так і в питаннях оперативної взаємодії.

Загалом, можна констатувати, що традиції шведського нейтралітету сильно похитнулися, хоча нинішній уряд і заявляє про намір вести справи як завжди. Тепер це безумовно не константа, а змінна, що залежить від того, наскільки будуть відчувати себе в безпеці шведи. Так що постійними провокаціями в небі і водах Балтики, а також погрозами ядерних ударів по Швеції, які озвучували російські дипломати, Москва домоглася зворотного ефекту. Навіть якщо останні, що не приєдналися до НАТО, скандинавська країна і її сусідка залишаться на порозі Альянсу, ступінь співпраці з ним безперечно буде підвищен, а їх інтеграція в рамках оборонного формату північних країн NORDEFCO посилиться.