Шкура ведмедя. Україні доведеться ділити "План Маршалла" з Молдовою і Грузією?
У Вільнюсі був презентований "План Маршалла для України" - розрахована на 10 років європейська програма підтримки нашої країни, що передбачає виділення близько $50 млрд (за іншими даними - євро) на рік. Представлений в Сеймі Литви іноземним послам документ передбачає таким чином виділення Україні 50 млрд на інфраструктурні проекти та підтримку малого і середнього бізнесу. Реалізація плану повинна призвести до щорічного зростання української економіки на 6-8%.
Українська влада в особі, наприклад, міністра закордонних справ Павла Клімкіна Литву - розробника та головного продвигателя ініціативи - дуже дякувала. А ось називає себе опозиціонером Олег Ляшко вважає розмови про план спробою дурити українців, заявляючи, що "швидше на Марсі яблуні зацвітуть", ніж європейці затвердять і почнуть реалізувати його. Для багатьох подібна позиція лідера РПЛ може стати якраз ознакою того, що документ цікавий і може бути реалізований з користю і для України, і для Європи. Проте в даній ситуації його слова про провал "Плану Маршалла для України" можуть реалізуватися. Але винними в цьому будуть не підступні європейці, яких звинувачує Ляшко, а люди, до яких відноситься і сам обвинувач - українські політики.
"ДС" вже розповідала про перипетії з підготовкою і "просуванням" ініціативи, яка повинна набути реальних обрисів на початку 2018-го в ході великої інвестиційної конференції по Україні, анонсованої влітку Петром Порошенком. Нагадаємо, що вона була розроблена двома колишніми прем'єр-міністрами Литви Андрюсом Кубілюсом і Гедімінасом Кіркіласом, а також колишнім головою литовського Мзс Пятрасом Вайтекунасом. План передбачає виділення Україні близько 3% семирічного бюджету ЄС 2014-2020 рр., що становитиме суму близько 30 млрд євро. Крім того, автори запропонували Світового банку, Міжнародної фінансової корпорації, ЄБРР і Європейського інвестиційного банку виділяти Україні по $1 млрд на рік для зменшення тиску на її економіку боргів, наделанных попередніми українськими урядами. Також можливими джерелами надходження коштів бачаться вливання від США, Японії, Німеччини і Європейського зовнішнього інвестиційного плану. В цілому повинно насобираться 50 млрд.
Нинішній рік приніс чимало обнадійливих Україну звісток, що стосуються реалізації ініціативи литовських політиків. У самому його початку "План Маршалла для України" було затверджено литовським парламентом. А протягом наступних місяців він отримав офіційну підтримку від Польщі та Європейської народної партії (резолюція партійної конференції від 30 березня). Останнього, цілком ймовірно, сприяла і позиція який переміг нещодавно на парламентських виборах у Німеччині блоку ХДС/ХСС, ще з 2015 р. виступає за програму допомоги Україні.
Неофіційна ж підтримка, за словами одного зі співавторів плану Андрюса Кубілюса, була настільки великою, що дозволила йому заявити: "Я навіть не очікував, що так швидко все буде просуватися, тобто ми вже переходимо від загального політичного розмови про цьому плані до конкретики, до того, хто буде розробляти ті чи інші проекти". За його словами, це стало результатом успішних переговорів литовських і українських депутатів у Вашингтоні, Берліні і Брюсселі.
Успіху просування плану сприяло і те, що крім економічних вигод його реалізації для ЄС, про яких нещодавно писала "ДС", він мав і політичні цілі, яких не приховує Кубілюс, який вважає, що "Путін хоче повернути своє домінування в політичному житті України. І це - головна його мета, як і Сталіна в 1947 р.". І хоча, за словами одного з авторів ініціативи, усвідомлення цього багатьма політиками Заходу недостатньо, воно змінюється в позитивному для України напрямі.
Однак, як вже писала "ДС", "поки ці заяви не матеріалізуються в офіційний документ ЄС, - законопроект в Європейському парламенті або хоча б чітко озвучену на листопадовому саміті "Східного партнерства" позицію, - спокушатися Україні не варто".
По-перше, тому що навіть остання презентація була закритою для преси. Тому у громадськості немає остаточних відповідей на питання про те, хто з донорів вже погодився приєднатися до ініціативи або хоча б розглядає таку можливість, а також про те, на які конкретно проекти будуть витрачатися кошти. І хто витрата коштів буде контролювати. Варто відзначити, що "розкручування" проекту має чимале схожість з маркетинговою кампанією - з необхідним мінімумом конкретики, але з максимально райдужної картиною перспектив.
По-друге, якщо влітку ця картина ще виглядала досить оптимістично, до осені ситуація почала змінюватися.
І справа не тільки в тому, що навіть підтримують нашу країну литовські політики говорять про необхідність жорсткого контролю над витрачанням коштів програми їх українськими колегами. І навіть не в скептичному заяві єврокомісара Йоханнеса Хана про те, що особливої потреби у "Плані Маршалла для України" немає, так як Єврокомісія вже має необхідний інструментарій для її підтримки, завдяки яким фінансування виділяється виключно в обмін на проведення реформ. Тези єврокомісара про те, що для залучення інвестицій Україні потрібен не "План Маршалла", а зміна бізнес-клімату, не нові і були присутні хоча б у торішньому заяву посла Німеччини в Україні. Однак ініціатива, за словами Андрюса Кубілюса, з тих часів отримувала все більше прихильників.
Вся справа в тому, що в офіційних заявах про цьому проекті, які повинні бути оголошені на саміті "Східного партнерства" буде, швидше за все, йдеться не про "Новому європейському плані для України", як називався документ, який литовські автори презентували в європейських столицях. І навіть не про "Новому інвестиційному плані для України та інших країн Східного партнерства". А про "Інвестиційному плані для Європи", що передбачає допомогу членам Східного партнерства. Тобто Україна не буде називатися не тільки єдиним, але навіть "першим серед рівних" претендентів на європейську допомогу. Адже раніше анонсований окремий інвестиційний трастовий фонд для України", ймовірно, буде перейменовано в "трастовий фонд для України, Грузії та Молдови". Ці нововведення з'явилися в середині жовтня після засідання Комітету з закордонних справ Європарламенту. І, хоча голова нашого парламентського комітету у закордонних справах Ганна Гопко каже, що вони не остаточні, і в українських дипломатів ще є можливості не допустити зниження уваги до нашої країни, Кубілюс вже говорить про додавання в "План Маршалла" Грузії та Молдови як про доконаний факт.
Таким чином, розроблена литовцями програма допомоги українцям буде працювати і на користь грузинам та молдаванам. Що в принципі непогано, особливо якщо разом із збільшенням кількості реципієнтів, збільшиться і кількість донорів (або хоча б донорських грошей). Але, цілком можливо, і внесення в план змін, які будуть передбачати перерозподіл у бік збільшення фінансування країнам, які швидше і успішніше роблять реформи. Звичайно ж, за рахунок фінансування тих країн, які з реформами не справляються.
Тобто нинішня модель впливу ЄС на українську владу "зробив реформу - отримай гроші, граєшся з популізмом - залишишся без солодкого" збагатиться ще й елементом конкуренції. І якщо Україна, за словами віце-прем'єр-міністра Іванни Климпуш-Цинцадзе, примудрялася втрачати європейські гранти, навіть не маючи конкурентів, то тепер повільність українських чиновників (часто викликана відсутністю інтересу до гранту, від якого нема чого "відпиляти") може працювати не тільки на шкоду нашій країні, але і на успіх наших одногрупників.
Саме таким чином європейські політики, не особливо бажають зв'язувати себе якими-небудь формалізованими зобов'язаннями допомоги Україні з чіткими термінами їх виконання, як це по ряду даних припускав "План Маршалла для України", убезпечили себе від звинувачень у небажанні допомагати воюючою за європейські цінності країні, і від звинувачень у підживленні виключно корумпованої української влади. Тим більше що до чергових виборів в Україні не так вже й далеко, хто на них переможе "вилами по воді писано", а фінансувати тих, хто може знову розвернути Україну в бік зближення з Росією, європейці не мають наміру.
