Пірсинг поза законом. Чому Зеленському не варто задивлятися на Росію
Ти російський студент, в тебе є татуювання або пірсинг, ти оттачиваешь штрихування або відчуваєш себе не в своїй тарілці в оточенні великої кількості людей? Так? Вітаємо, ти - загроза. Принаймні, на думку укладачів пам'ятки, підготовленої для Пензенського державного університету на базі "Методичного посібника по виявленню ознак ризику поведінки в соціальних медіа".
36-сторінковий методичку в 2019 р. на підставі матеріалів конференції "Цифрова гігієна" видала компанія "Крибрум", "дочка" фірм InfoWatch і "Ашманов і партнери". Засновниками "Крибрума" є подружжя Ігор Ашманов і Наталія Касперська, одна із засновниць відомої компанії з виробництва антивірусів Kaspersky Lab. І Kaspersky Lab, і його "маму" вже давно пов'язують з російськими спецслужбами, з-за чого відомства та установи Сполучених Штатів відмовилися від їх продукції.
Пов'язують з спецслужбами, а саме - з ФСБ і нове дітище Касперської - "Крибрум", чия система займається стеженням за інтернет-ЗМІ і 340 млн російськомовних акаунтів в соцмережах (Facebook, Twitter, "ВКонтакте", Telegram і т. д.), вишукуючи крамольні повідомлення і "деструктивні течії", в які залучені молоді люди. Особливою "любов'ю" користуються ультрас, анархісти, неонацисти і сатаністи. Ясна річ, що одержані дані - відмінне підмога для російських силовиків у контексті не тільки виявлення реальних загроз, але й обмеження будь-яких проявів інакомислення.
Сам Ашманов побічно підтвердив зв'язок з силовою машиною: "У нас працює велика група аналітиків. У тому числі колишніх співробітників МВС і інших спецслужб, а також лінгвістів і поведінкових психологів". Крім того, як пише "7х7", в самій методичці, яку вже роздали кураторам студентських груп ПГУ, є пункти, присвячені боротьбі з критикою роботи російських спецслужб. Існують і деякі відмінності в редакціях: "Методичне посібник по виявленню ознак ризику поведінки в соціальних медіа" прописано для підлітків; пензенська версія створена для студентів, чиї поведінку і зовнішній вигляд будуть моніторити горезвісні куратори.
Цікаво, що автори методички, по суті, всіх стрижуть під одну гребінку. "Загрозою" для влади і силовиків може бути студент, який носить одяг з "асоціальними" або "агресивними" написами, із зображенням зброї та навіть "агресивної радянською символікою" (ось це взагалі потішно з урахуванням дій нинішнього московського режиму). Місце в чорному списку світить студенту в навушниках; неформалові, який посмів зробити собі татуювання або пірсинг (сережка і пробита брову - гаразд, живи; сережка, пробиті брову і губа?! Та ти угрозище!); групами молодих людей, що дотримуються одного стилю в одязі (як неформали, так і гопники). Під підозрою навіть студенти, які заштриховуют зошит на лекції, відводять погляд або нервують (на іспитах хвилюватися дозволяється). А якщо це просто нешкідливий інтроверт який-небудь? До погроз влади на підставі методички можуть віднести як анархіста-екстреміста, так безвинного мазафакера. У цієї субкультури (неабияк поріділої за останні років сім) лише назва "грізна", а так - відкриті хлопці, які слухають Nu Metal і ходять на сейшни.
Вперед - вниз!
Загалом, це не методичка, а збори оруелівського абсурду. Якщо студент проходить за трьома пунктами, його вже відносять до потенційного учасника "деструктивних течій". Самі студенти поява пензенської методички напряму пов'язали з "справою Мережі", тим більше, що двоє його фігурантів вчилися в ПГУ. Нагадаємо, російські силовики героїчно розкрили "терористичний спільнота "Мережа" - його учасники нібито з 2015 р. об'єднували анархістів, навчали ведення боротьби з силовиками, чиновниками і "єдиноросами". Що негоже, звичайно. І "Мережа", мовляв, готувала вибухи під час Мундіалю і виборів Путіна, щоб підняти народні маси на революцію. У підсумку ключових учасників "Мережі", старшому з яких 31 рік, відправили за ґрати на 6-18 років.
Враховуючи вік і резонанс справи, висновки пензенських студентів справедливі. Але є сенс припустити, що Кремль не стільки перетрухал з-за молодих "анархістів", скільки використовує цю справу для подальшого наступу на права і свободи в Росії, в першу чергу позбавляючи молодь індивідуальності. Це при тому, що Росія і так перебуває внизу рейтингів країн щодо дотримання громадянських свобод.
У відповідній доповіді "Свобода у світі-2020", опублікованому напередодні американською неурядовою організацією Freedom House, Росія входить до числа вільних країн - 20 балів із 100. За даними авторів доповіді, в РФ дотримуються лише п'ять з 40 політичних прав і 15 з 60 громадянських свобод. У Freedom House відзначили відсутність конкуренції на виборах, переслідування політичних опонентів та представників релігійних течій ("Свідків Єгови", баптистів), фальсифікації, непрозоре фінансування виборчої кампанії Путіна і його двадцятирічне перебування при владі; гендерну і етнічну дискримінацію; закриті кордони для осіб, пов'язаних зі спецслужбами і армією; невільний інтернет і кримінальні справи за крамольні картинки.
Компанію Росії в категорії невільних країн і територій склали Сирія (0 балів), Тибет (1), Туркменістан (2), Північна Корея (3), ОРДЛО (5), Таджикистан (9), Південна Осетія (10), Китай (10), Узбекистан (10), Білорусь (19 балів), Руанда (22), Туреччина (32).
Не приклад для наслідування
Україну, до речі, в рейтингу Freedom House віднесли до не повністю вільним країнам - наша країна набрала 62 бали, що в три рази більше, ніж у Росії. В Україні, згідно з доповіддю, дотримуються 27 з 40 політичних прав і 36 з 60 громадянських свобод. Є і проблеми, звичайно. Це і гендерна дискримінація, у тому числі під час виборів до органів влади; і дискримінація представників ЛГБТ, і корупція, включаючи неспроможність антикорупційних органів; і політизована, корумпована судова влада; і недостатня відкритість та прозорість уряду; і наступ на свободу вираження поглядів і переконань, а також на свободу ЗМІ.
Що стосується останніх двох пунктів, то автори вказали на величезний вплив олігархів на медіа, погрози та напади на журналістів, неймовірну повільність правоохоронців і судів у розгляді таких випадків; а також - переслідування захисників прав жінок та ЛГБТ з боку агресивних традиціоналістів і гомофобів.
Ситуація зі свободою слова та ЗМІ в Україні, безумовно, далеко не така катастрофічна, як у Росії. Однак є і викликають тривогу тенденції. Йдеться, приміром, про справу Софії Федини та Марусі Звиробий. Так, формулювання, які вони використовували у відеозверненні не були коректними і могли образити почуття цінителя високої складу і ебонітових паличок, однак це не привід вишукувати в ролику загрозу смертовбивства. З боку реакція влади на слова депутата і ветерана більше схоже на образу за те, що посміли "зазіхнути на велич".
Не меншу стурбованість викликає і просувний урядом законопроект про дезінформації (докладніше тут і тут). Вже колишній міністр культури Володимир Бородянський 19 лютого був змушений пообіцяти ще два місяці громадської дискусії у відповідь на критику з боку журналістів, а також Ради Європи, Європейської федерації журналістів (EFJ), місії ООН, ОБСЄ.
Організація з безпеки і співробітництва в Європі, а точніше, офіс її представника з питань свободи ЗМІ Арлема Дезира навіть оприлюднив юридичну експертизу українського законопроекту. Її підготував відомий фахівець в сфері дотримання свободи слова, доктор Джоан Барата Світ. Він, зокрема, визнає, що "конкретні ситуації, що зачіпають питання національної безпеки" можуть послужити виправданням для певних обмежень, але вони повинні бути виписані дуже чітко - для кожного випадку. А штрафи у вигляді закриття ЗМІ - це взагалі моветон. Згідно з міжнародними стандартами санкції вводяться до конкретного матеріалу або матеріалів, проте не до всього контенту. Крім того, на думку Світу, вкрай нечітко виписані умови призначення та звільнення членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, що тягне за собою втрату незалежності регулятора. Сам же Дезір, виходячи з юридичного аналізу, закликав українську владу переглянути законопроект і привести його у відповідність з міжнародними нормами і стандартами.
Чи прислухаються в Києві до Дезиру і міжнародним організаціям - поки складно спрогнозувати. Тим більше, що у зв'язку із заміною уряду неясно, чи продовжить наступник боротьбу Бородянського з дезінформацією і коли це станеться. Однак хочеться вірити, що для Банкової в цих питаннях все ж не є прикладом для наслідування дії влади в Росії, де, схоже, вирішили не тільки закрити рот ЗМІ, але і нівелювати саме по собі прагнення молоді до інакомислення.
До того ж перебувають у вічних пошуках, які бажають щось змінити молоді активісти змушують держапарат ворушитися, аналізувати, намагатися зрозуміти і знайти взаємовигідне рішення. Якщо це автократія - як в Росії, Ірані, КНДР, Туреччині, - таку діяльність тиснуть на корені, система костеніє і замикається сама на себе. А якщо це демократична, нехай навіть умовно, держава, то є надія на які-ніякі зміни. Владі доводиться враховувати інтереси "незадоволених". І як би не втомився від критики і жартів на свою адресу глава держави, чий комедійний проект в минулому дозволяв собі часом образливі жарти над вже колишніми можновладцями або порівняння журналіста з докучливою собакою, діставати все нові і нові лещата для опонентів - не вихід. Невдоволення, як показує історія, має звичку накопичуватися - і часом гучно вибухає.