Відлуння саміту G7. Росія не потрібна навіть Китаю

Вся увага зараз прикута до подій у Білгородській області, які так стрімко розвиваються, що в контексті безпосередньої теми цієї статті немає сенсу зусереджуватися на окремих повідомленнях, а прийняти ситуацію в цьому російському регіоні як факт і чинник.

Власне операція за участі бійців Російського добровольчого корпусу і Легіону "Свобода Росії" (і тут варто пригадати слова міністра оборони ФРН Бориса Пісторіуса щодо того, що операції ЗСУ на території РФ є "цілком нормальними") розпочалася одразу після вкрай важливого 49-го саміту "Групи семи" у Хіросімі, де саме Україна перебувала у фокусі. Україна і, звісно ж, протидія Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні консолідацією союзників – США, Великої Британії, Нової Зеландії, Австралії, Японії, Південної Кореї.

Топ-новиною саміту, зрозуміло, стало позитивне рішення про надання партнерами Україні винищувачів F-16, навчання застосування яких вже починається. Новину цю кремлівські пропагандисти майже одразу спробували перебити низкою вкидів про аварії за участі американських винищувачів і наративами про те, що Україна взагалі не скоро отримає ці літаки, тож вони, начебто, не змінять ситуацію на фронті.

Втім, за заходом у Хіросімі у Москві спостерігали із неабияким занепокоєнням. І не дарма, адже окрім військової допомоги саміт "Сімки" став майданчиком для артикуляції кількох важливих меседжів для Кремля:

• союзники не втомилися допомагати Україні і продовжать це робити стільки, скільки буде потрібно;
• "Сімка" — клуб найрозвинутіших держав світу – введе нові жорсткі санкції і посилить боротьбу з ухиленням РФ від санкцій за рахунок третіх країн і фейкових компаній;
• закінчення війни відбудеться на умовах України і лише України; 
• військово-політичне керівництво РФ буде притягнуто до відповідальності;
• лідери працюють над створенням нової безпекової конфігурації як для України, так і в світі через створення та посилення низки регіональних військово-політичних союзів;
• посилюється дискусія довкола важливості реформування Ради Безпеки ООН, нормальна робота у контексті війни РФ проти України якої паралізована Москвою – генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав в Хіросімі, що РБ не виконує основних функцій, заради яких її було створено у 1945 р.

Окрім того саміт "Сімки "у Хіросімі також було використано його учасниками і в проекції на внутрішню політику. Зокрема саміт та візит керівництва України до Японії зумовили різкий стрибок популярності прем’єр-міністра Японії Фуміо Кісіди одразу на 9 п.п. – до 56%, а разом з тим і шанси проведення позачергових парламентських виборів задля цементування підтримки і влади Кісіди. 

Водночас лідери, які навпаки зазнають рейтингових втрат вдома (на кшталт президента Франції Еманюеля Макрона), внутрішньополітичні проблеми компенсують зовнішньополітичними здобутками.

Почасти це стосується і президента США Джо Байдена, якому ще до візиту довелося скоротити перебування у регіоні через чергову двопартійну баталію щодо боргового ліміту.

Байден протиставляє цій кризі успіхи у питанні лідерства США – їх повернення в якості головного захисника демократичних цінностей після опосередкованої самоізоляції і руйнації взаємовідносин із союзниками часів президентства Дональда Трампа. Що характерно, свого часу саме попередник Байдена на саміті "Сімки" переконував інших лідерів у доцільності повернення Росії до цього об’єднання, з якого її було виключено через вторгнення до України у 2014 р. Його ставлення до Росії, як відомо, не змінилося за останні роки. Зараз Трамп разом із групою прихильників є адептами відмови від військової допомоги Україні, і тому для Байдена саміт у Хіросімі є відмінною можливістю максимально продемонструвати деструктивність політики Трампа в контексті створення потужної міжнародної коаліції, фундаментом для якої є і G7, і AUKUS, і ЄС, і НАТО, спрямованої на захист демократії від посягань авторитарних режимів Китаю та Росії.

До речі, про НАТО. 22 травня Парламентська асамблея НАТО в Люксембурзі одностайно (!) визнала геноцидом злочини росіян в Україні, а також вивела рішення Верховної Ради щодо визнання російського режиму рашизмом на міжнародний рівень.

Це є вельми непоганим доповненням до саміту "Групи Семи" в Японії, який в принципі — дійсно є успіхом української дипломатії, яка намагається розширити своє поле діяльності, зокрема на ті країни, що притримуються певного нейтралітету або ж навіть співпрацюють з Росією.

Зокрема, нагадаємо, у жовтні минулого року міністр закордонних справ Дмитро Кулеба розпочав перше турне країнами Африки, де досить потужно діє російські пропаганда і дипломати (втім, які не має потреби розділяти). Міністр встиг відвідати Сенегал, Кот-д’Івуар, Гану та Кенію, але був вимушений повернутися через тодішні масовані ракетні обстріли України. І саме 22 травня Кулеба розпочав друге турне Африкою з Марокко.

Але до цього – на вихідних — очільник української дипломатії також мав історичний виступ перед Асоціацією карибських держав. І це важливо, оскільки в Латинській Америці теж поширені кремлівські наративи, які й руйнував Кулеба. Яскравий приклад – це позиція бразильського президента Лули да Сілви, який ретранслював тези РФ про мирні перемовини і небезпеку ескалації через допомогу Україні.

Сілва, до речі, також був присутній у Японії, і навіть засудив порушення Росією територіальної цілісності, але від зустрічі із Зеленським відмовився. Як визнали у бразильській делегації спроби українців організувати ці перемовини застали їх зненацька.

Принаймні Зеленському вдалося вперше поспілкуватися із Нарендрою Моді, прем’єр-міністром Індії, яка, власне, і намагається грати в нейтралітет і отримує гешефти від торгівлі із загнаною у глухий кут Росією – купує її нафту із величезними знижками. І не тільки для власного вжитку, адже саме синхронно із самітом і зустріччю українського і індійського лідерів Der Spiegel повідомила про те, що Індія продає перероблену російську нафту європейським країнам. Що можна інтерпретувати як медійний тиск і на Нью-Делі з метою підштовхнути до відмови від співпраці з Москвою; і на ЄС – з метою простимулювати протидію ухиленню РФ від санкцій.

В разі успіху на обох напрямках коло "партнерів" Росії знизиться до мінімуму. Фактично з більш-менш впливових гравців залишиться лише Китай.

МЗС РФ, коментуючи підсумки саміту G7, вже традиційно звинуватив "англосаксів" — США і Велику Британію – у свої бідах, а також назвала інших членів "Сімки" їх заручниками. Водночас риторично Москва консолідується із Пекіном – апелює до антикитайської та антиросійської риторики лідерів "Групи семи".

І хоча Китай через свої ЗМІ теж реагував на саміт низкою маніпуляцій щодо впливу США на союзників і згадками про те, як Париж чи Берлін бажає торгувати із КНР, все ж Пекін вочевидь ставиться до Москви з набагато меншим пієтетом, аніж Москва до Пекіну. Яскравою ілюстрацією є перший саміт Китай-Центральна Азія, що відбувся у місті Сіань минулого тижня, бо в ньому взяли участь Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан і Узбекистан, а Росію навіть не запросили. Тож становище РФ виглядає ще більш жалюгідним, аніж здавалося за підсумками саміту у Хіросімі.