Нудний піар в Давосі. Чому Зеленський побоявся підтримати Трампа і пожартувати над Гретою
Всесвітній економічний форум в Давосі - перша важлива міжнародна подія у щорічному політичному графіку. Цьогоріч він ювілейний, 50-й, оскільки проект заснований професором Клаусом Швабом в 1971-му (тоді було два заходи - влітку і взимку) і до 1987-го (зауважимо, до перебудови в СРСР, блискавично який приєднався до заходу з приходом Горбачова в перший кабінет) скромно називався європейським форумом з менеджменту і мав семінарський формат.
Форум переможців
Досить несподіваний крах радянського комунізму наповнив вітром вітрила швейцарського заходу, де почали збиратися інвестори і капіталістична номенклатура - менеджмент, науковці та профільні, спочатку в меншій мірі, журналісти. Поспілкуватися, так сказати, у тиші альпійських перевалів, подалі від непотрібної уваги (зокрема, профспілок). Однак за 49 або, якщо завгодно, 33 роки багато що в цьому сенсі змінилося. В буремні дев'яності" капіталістична система поглинула величезні території "другого світу" (на типи виникають при цьому політичних режимів дивилися крізь пальці). І відбувався цей процес під акомпанемент цілком давоських по духу серенад Френсіса Фукуями, оспівували історичну перемогу демократичного капіталізму над державним соціалізмом.
Парадоксально, але саме ця перемога і стала потроху руйнувати тихий рай над річкою Ландвассер, адже раніше на швейцарському курорті зустрічалися, по суті, змовники. За абсолютно ідентичною моделі всіх в недалекому майбутньому радянських младореформаторів заступник голови Держплану і директор всесоюзного НДІ системного аналізу ДКНТ і АН СРСР Джермен Гвішіані проганяв через віденський Міжнародний інститут прикладного системного аналізу, створений США і СРСР роком пізніше ВЕФ як сегмент політики розрядки та початку зближення. Відмінність Давосу, втім, завжди полягала в тому, що, по-перше, соціалізм там не вітався ні в якій формі, а, по-друге, у своєму ядрі - це саме європейський форум. Перші роки і десятиліття його наради взагалі проходили під егідою Єврокомісії, а сам по собі Клаус Шваб - такий же прихильник науково-філософських ідей Карла Поппера, як і Джордж Сорос.
Але при цьому з 1979 р. Шваб видає далекий від гуманізму документ - глобальна доповідь про стан конкурентоспроможності. Можна сказати, що приблизно на тридцятирічному вильоті від цієї доповіді варто пташиний мову транснаціонального менеджменту з його KPI та EBITDA. Мову, глибоко ненависний як прогресивною громадськістю, так і консервативним виборцем, оскільки асоціюється з крахом 2008 р., безпорадністю у зв'язку з ним економічної науки і каламутною хвилею найпримітивніших теорій змови, затопивших світовий інформаційний та інтелектуальний простір. Зрозуміло, ні професор Шваб, ні Давос в цьому не винні - але і сам форум поступово почав трансформуватися в щось інше.
В показ мод, спочатку інтелектуальних, а потім і цілком собі звичайні, та - в торжество піару. До речі, слід сказати, що Давос почав привертати до себе додаткову увагу після несподіваної перемоги Дональда Трампа на американських президентських виборах кінця 2016 р.
Трамп, Тунберг і дерева
До недавнього часу в очах Трампа та його нечисленною - принаймні, спочатку, свити - світовий економічний форум представляв собою штаб глобалістів, сучасна проблематика якого (за вирахуванням гламуру) була йому чужа й далека від питань комерційної нерухомості. Але, як виявилося, мислити подібним чином і ображатися на "давосцев" означало лише поступитися авансцену китайцям, що спробувала воду глобального лідерства.
У нинішньому році Давос вдало підвернувся під руку президенту Трампу, який прагне втекти з розпеченого імпічментом Вашингтона - тим більше, що з Володимиром Зеленським вдалося благополучно розминутися, росіян з диктофонами на форум не запросили, а європейців все ще можна переконати в правильності американської політики тиску на Іран. При цьому можна помітити, що у британського прем'єра Бориса Джонсона знайшлися справи важливіші Давосу - втім, йому вистачило і віденській конференції з Лівії. Трамп, з усією очевидністю, використовував форум для своєї виборчої кампанії, розхваливши себе і свою економічну політику, а також пообіцявши Грете Тунберг посадити мільйон дерев. Грета, в свою чергу, вже Давосі не вперше, тому на цей раз генерувала вірусні меми "я хочу, щоб ви панікували" і "абсолютний нуль".
І в цьому сенсі не можна не пошкодувати Зеленського - будь календар виборів трохи іншим, він зміг би зацікавити собою Давос - в кінці кінців, скажімо, в ООН (у рамках зустрічі з Трампом) президент привернув до себе чимало уваги. Як не крути, від філіппінського президента-актора Джозефа Естради або ліберійського президента-футболіста Джорджа Веа український лідер відрізняється тим, що потрапив в президентське крісло прямо зі знімальної студії серіалу.
Слово команді
Але в цьому році в моді справжній радикалізм і справжня реакційність. Тому на перше місце вийшов професіоналізм команди. І якби Офіс президента і уряд підготувалися до Давосу як слід, перебити Грету Зеленський зміг би на раз - наприклад, заявою, що Україна закриє до якогось "році Ч" свої атомні станції. Або, скажімо, прорекламував б дивну до сенсаційності концепцію українського уряду стосовно відмови від вугілля. Можна було б підіграти і Трампу з його мільйоном дерев, згадавши, принаймні, про кольорах власної партії, або потролити Грету долею українських дітей, все-таки змушені ходити в школу, незважаючи на свою волелюбність. Але, на жаль, на відміну від минулорічного форуму, звідки тодішня українська влада привезла мільярди доларів інвестицій, у цьому році Київ повністю провалив захід.
Надто свіжа в пам'яті сум'яття з урядом. Надмірно одіозні судові рішення на користь олігарха Коломойського. Скандальне для Банкової збіг - публікація доповіді Transparency International, продемонстрував зростання корупції в нашій країні, схоже, це черговий продукт законодавчого "турборежиму". Все це нарівні з необережними висловлюваннями, м'яко кажучи, зім'яло презентацію України в нинішньому Давосі, а похвалитися можна хіба що таким збігом - залученням кредиту в 1,2 млрд євро за порівняно низькими ставками. При всій нинішній гламурності заходу в Давосі вушка там тримають на маківці, так що неофіційний рейтинг на цей раз обернувся відверто не на українську користь.
Притому що завдання було не з складних - у поточному році в Швейцарії не обговорювалися якісь нові ідеї. Світ чекає розв'язки в Америці в наступному листопаді, з якої і стане ясно: переможе в двадцяті роки соціалістичний "зелений курс" чи промисловий прагматизм. Так що Києву варто або закінчувати з політичним туризмом в Альпи, або при постановці шоу на тамтешніх майданчиках враховувати рівень і ступінь підготовки аудиторії, не звиклої кидатися помідорами в поганих лицедіїв.