Лайка з елементами політики. Як Трамп перетворив дебати в стендап-шоу

"Найгірші дебати в історії", "якесь дивне лай*но" — цими та іншими подібними епітетами оглядачі та експерти нагородили перші дебати чинного президента США Дональда Трампа і колишнього віце-президента Джо Байдена, які відбулися 29 вересня в Клівленді (штат Огайо).

Давайте розберемося, чому ж настільки довгоочікувана дуель — лицем до лиця, а не через медіа, — отримала такі оцінки і як вона позначиться на ході виборчої кампанії.

В ході дебатів піднімалися важливі, найгарячіші на сьогоднішній день теми, на які обидва кандидати намагалися дати найкращу відповідь: поспіх з призначенням нового судді Верховного Суду на місце покійної Рут Гінзбург; боротьба з пандемією, протести проти расової несправедливості і насильства поліцейських; податкові декларації Трампа, його ставлення до американським військовослужбовців; фальсифікація результатів голосування, чим президент лякає американців.

З цього списку Трамп зміг дати більш-менш переконливий коментар лише стосовно просування ним кандидатури Емі Коні Барретт на пост судді Верховного Суду.

Аргументи Байдена не відрізнялися новизною. Як і раніше, він, а також Демпартія в цілому, вказували на існування прецеденту непризначення суддів ВС до закінчення виборів. Мовляв, вибори вже в розпалі, і своїми діями Трамп просто ігнорує думку виборців, що проголосували достроково.

На що його візаві відповідав: Ми виграли минулі вибори, у нас Білий дім і Сенат, ми маємо право вирішувати, кого відрядити до Верховного суду. "Мене обирали не на три роки, а на чотири".

Слова Трампа не позбавлені логіки, незважаючи на те, що республіканці в Сенаті, зокрема Мітч Макконнел, що активно просувають кандидатуру Барретт, чотири роки тому не дозволили зробити Бараку Обамі те ж саме, що сьогодні з Судом робить Трамп. При цьому тоді вони посилалися саме на вищезгаданий прецедент.

В принципі, після цього питання можна сказати, що конструктив з дискусії, що тривала півтори години, почав стрімко випаровуватися.

В цілому, Байден підготувався до суперечки набагато краще, ніж Трамп, і це змушує згадати про дебати на попередніх виборах. Тоді Хілларі Клінтон теж посилено готувалася, Трамп же не особливо напружувався і навіть звільнив своїх "репетиторів". І хто в підсумку опинився в Білому домі?

І хоча це справа минула, Байден, як і його попередниця, намагався зіграти на очевидній слабкості опонента — податкових деклараціях, які нинішній президент відмовляється показати громадськості з 2016 р.

Інтерес до цієї теми підігріла The New York Times, яка з посиланням на свої джерела, що мають доступ до відповідних документів, напередодні повідомила, що Трамп десять років не платив ніяких федеральних податків, а коли платив, зокрема, в 2016 і 2017 рр., то за рахунок лазівок сущий мізер — $750, що в 16 разів менше, ніж платив в 2017 р. середньостатистичний американець. Менше, ніж, як вже під час дебатів зауважив Байден, платить шкільний учитель.

Взявши на озброєння цю політтехнологію, Байден зробив хід конем — оприлюднив перед дебатами податкові декларації свої і своєї дружини Джилл, згідно з якими в 2019 році вони сплатили федеральних податків і інших зборів на суму $346 тис. При доході в $985 тис.

Сам Трамп на прохання модератора Fox Кріса Уоллеса підтвердити або спростувати інформацію NYT про $750 федерального прибуткового податку, прямої відповіді не дав. І хоча він стверджував, що платив мільйони доларів податків, на прохання Байдена показати свої декларації, сказав те, що говорив всі роки каденції: "Скоро ви їх побачите".

Левова ж частка часу пішла на обговорення пандемії Covid-19. Знову-таки нічого нового кандидати сказати не змогли. Байден поклав на Трампа відповідальність за провали в реагуванні на поширення коронавируса, той виправдовувався, розхвалюючи свою "феноменальну роботу".

І тут Остапа понесло

У плані аргументації позиції Трамп знову-таки виглядав слабше Байдена. Тому не дивно, що в результаті їх словесна дуель переросла в банальну перепалку в стилі "сам дурень".

Так, кандидат-демократ зазначив, що якщо Трамп не стане "розумнішими", то загинуть тисячі американців. Президент на це відреагував абсолютно по-дитячому: сказав, що Байден взагалі вчився чи не гірше за всіх у класі і тому не може використовувати слово "розумний" в розмові з Трампом.

Аналогічним чином господар Овального кабінету намагався відбитися і від згадки повідомлень ЗМІ про те, що Трамп свого часу охрестив загиблих американських військових "невдахами" і "сосунцями".

Правда, тут екс-віце-президент, щоб виграти кілька балів, добровільно підставився, заговоривши про свого сина Бо Байдена, нагородженому Бронзовою зіркою за службу в Іраку, який помер від раку.

"Мій син не був невдахою. Він був патріотом", — з надривом заговорив Байден, до тих пір говорив досить тихо і спокійно. "Твій син Хантер?", — єхидно поцікавився Трамп. Байден спершу намагався припинити спроби візаві переключитися на українських справи сім'ї Байденів, але все ж наживку заковтнув і почав виправдовуватися і спростовувати звинувачення в корупції, які Трамп, як професійний стендапер, дуже швидко накидав короткими репліками.

Щоб якось перекрити "корупційну сторону" історії роботи Хантера Байдена в Burisma, якщо вже про нього зайшла мова, кандидат "ослів" вдався до перевіреного методу завоювання співчуття у виборця — сам чесно і відкрито заговорив про те, що у Хантера, як і у "багатьох молодих американців", були проблеми з наркотиками, але він з цим впорався. Виборець дуже любить такі історії падіння і боротьби алкоголіків чи наркоманів. Вони перемогли себе і стали знову повноправними членами суспільства.

Загалом, в цьому раунді у нічия — 50/50. З одного боку, Байден зміг викликати співчуття і повагу до себе з боку військових і простих виборців, а також вказати їм на те, що з Трампа головнокомандувач не дуже. З іншого боку, глядачам знову нагадали про дивні "діла" Байденів в Україні.

Обговорення ще однієї важливої теми — протестів американців проти насильства копів і расової несправедливості — також перетворилося в безглузде шоу з елементами балагану.

І знову-таки, доводи Байдена були переконливішими. Важко, в принципі, оскаржити звинувачення в тому, що президент "підливає масла в вогонь" протестів і що його антикризові методи на цьому напрямку неефективні.

Але Трамп спробував. Відповідальність за зростання соціальної напруги він переклав на демократів і особисто Байдена, якого нібито "контролюють" мери-демократи 50 "кращих міст" США.

Як відомо, Дональд Трамп саме ті міста та округи, де біля керма члени Демпартії, прямо називає "анархістськими районами", а мерів і губернаторів звинувачує в нездатності впоратися з протестами.

Цілком очікувано, що президент затягнув цю ж пісню під час дебатів.

А ось коли Уоллес поцікавився у Трампа, чи закличе він своїх прихильників серед правих ксенофобів не провокувати ще більше насильство, президент дав маху. Просто тому, що знову, як і раніше — у випадку з Шарлотсвілл, не захотів образити своїх ультраконсервативних прихильників. Замість цього він незграбно перевів стрілки на антифа.

До речі, продовжуючи тему протестів і Black Live Matters, ще один кумедний момент, на який слід звернути увагу.

Щоб не виглядати відвертим расистом, Трамп на дебати заявився в компанії двох досить відомих афроамериканців — це колишній футболіст і бігун Хершель Уокер і впливовий консервативний оглядач, колишній член Сенату Луїзіани Елберт Гиллори.

Правда, Гиллори, що є членом двох протрамповскіх організацій Black voices for Trump і Veterans for Trump, для чогось в студії в Клівленді з'явився не в звичному строгому костюмі, а в образі алюзії на представника "Чорних пантер". Навіщо — незрозуміло. З огляду на, що "пантери" — це ті ж антифа, яких Трамп відносить до терористів.

Назад в 2016-й

Хоча смисли — далеко не головне в минулих дебатах.

Парирувати критику Трампу було нічим. Як результат, наявна на даний момент соціологія показала, що переможцем дебатів став саме кандидат від Демпартії.

Так, згідно з опитуванням CNN, Байден переміг з величезною (ясна річ) перевагою: 60 проти 28% у Трампа.

Опитування, проведене CBS і YouGov, також віддає пальму першості демократу: 48 проти 41%. Телеканал ABC: у Байдена — 59%, у Трампа — 41%.

Свого роду соціологією є і реакція фондового ринку на дебати. Це свого роду маркер. Зазвичай ринок ставить на чинного главу держави, оскільки його правила гри йому вже відомі.

Однак вчора після зростання ф'ючерсів на індекс S & P 500, що спостерігався до зустрічі Байдена і Трампа, по її завершенню вони впали. Падіння незначне — 0,5% при зростанні в 0,7%, проте все ж дає зрозуміти, що інвестори дещо стурбовані.

В цілому ж Байден зберігає лідерство в загальнонаціональних опитуваннях — середній, виведений The Washington Post, рейтинг — 51%. У Трампа — 43%.

Однак цифри далеко не завжди здатні показати реальну картину. Тим більше, коли мова йде про Дональда Трампа.

Не тільки саме вчорашнє шоу нагадує дебати Трамп — Клінтон, але і його оцінки. Тоді, в 2016 р., опитування також показували перемогу кандидата від демократів, причому з дуже близьким до нинішнього рахунком: 62% проти його 27%. Але це, як виявилося, нічого не означає.

Десятиліттями перемога в дебатах означала перемогу на виборах. Однак ця аксіома вирушила в утиль в 2016-му.

Схоже, історія повторюється. Вчора Трамп робив ставку на шоу. Це були не дебати, збудовані на переконливих аргументах, цифрах, програмах, проектах, а змагання дотепників — хто сильніший образить опонента і при цьому буде виглядати більш достойним його. І чимало в цьому президенту допоміг модератор Fox, який, як не старався, не міг змусити Трампа слідувати правилам проведення дебатів.

І хоча, повторимося, аргументація Байдена була сильнішою, а його спокій виставляв його більш зрілим політиком, особливої ролі це не зіграє.

Зрілим політиком він був тільки в очах його виборців. Для прихильника Трампа Байден все такий же "Сонний Джо", в той час як президент виглядав куди рішучіше.

При цьому дебати, мабуть що, остаточно втратили початковий сенс як засіб переконання — тепер це розважальне шоу в політичних декораціях. Адже, згідно з опитуваннями, ставлення до кандидатів не змінилося, і на їх майбутній вибір особливого впливу вони не надали.

Дуже важливо враховувати і наступний визначальний фактор: представник ядра електорату Дональда Трампа настільки ж небагатослівний, як і в 2016 р. Він в більшості своїй не буде на кожному розі сипати расистськими і сексистськими промовами. Просто мовчки піде і проголосує за Трампа.

А все тому, що той, як і раніше, професійно продає емоції. Це ходовий товар, який цікавить виборця насамперед. Фактаж неважливий, аргументація не має значення. Шоу оцінюється в споживчих категоріях "подобається-не подобається", спортивних — "вболіваю за Ім'ярек" і по Станіславському — "вірю-не вірю".

Втім, цей принцип працює не тільки в Америці — досить згадати балаган на стадіоні під час минулорічних президентських виборів.

Через пандемію і протести позиції Трампа, звичайно, просіли. Але сказати напевно, скільки консервативних американців, чиї доходи сильно збідніли в результаті коронакризи, не підтримають Трампа, дуже складно. Якраз через ось цю особливості процесу надання виборцями мандата довіри Трампу.