Байден програв перші дебати. З ким Трамп буде змагатись у гольфі

Окремі демократи заговорили про заміну Байдена іншим кандидатом, однак і цей варіант може зіграти проти партії

27 червня в Атланті відбулися організовані CNN перші дебати головних номінантів на кандидатство в президенти — 46-го президента-демократа Джо Байдена і 45-го президента-республіканця Дональда Трампа. 

Затвердити їх в якості єдиних кандидатів партії мають улітку: Байдена — під час партз’їзду у Чикаго в серпні, а Трампа — вже в липні, на з’їзді "слонів" у Мілоукі.

Втім, учорашні дебати, що тривали понад 1,5 години, привнесли певну неясність у кандидатське майбутнє. Насамперед — Байденово. 

Суперечка у пісочниці

Дебати проводилися в умовах відсутності журналістів і аудиторії з метою забезпечити максимально конструктивну дискусію.

Однак конструктивною вона не була. Це була суперечка 78-літнього Трампа і 81-річного Байдена з регулярним переходом на особистості, дитячим хизуванням (Трамп стверджував, що Байден не зможе вдарити по м’ячу в гольфі на 50 ярдів), слабкою аргументацією і постійним пінг-понгом персональних звинувачень. 

Винятком в плані конструктиву, й те лише частково, можна вважати блок питань, що стосувався війни Росії проти України. 

Так, Байден знов назвав Владіміра Путіна воєнним злочинцем, а Трамп заявив, що "мирний план" російського диктатора є "неприйнятним". 

І, власне, на цьому все. Далі Трамп звинуватив Байдена у слабкості і спрогнозував, що чинний президент США може спровокувати третю світову війну, водночас його візаві відповів, що третя світова почнеться в разі повернення Трампа до Білого дома. 

В цілому ж обидва оратори мали показати себе не стільки з найліпшого боку, скільки — не з найгіршого. І обоє це завдання провалили. Дебати виглядали вкрай порожніми, непереконливими і нудними. 

Трамп замість виваженості, яка б залучила частину виборців з тих, хто вагається; очікувано зробив ставку на свій фірмовий епатаж. Він безпрецедентно брехав, маніпулював даними, перебільшував. 

Так, фактчекери The New York Times встановили, що Трамп, наприклад, збрехав або в той чи інший спосіб увів аудиторію в оману 16 разів, і помилився — 14 разів. 

Застужений, як стверджують у Білому домі, Байден в межах образу поміркованого і мудрого лідера, що мав контрастувати з легковажністю Трампа, був аж надто поміркованим, повільним і часто губив думку. При цьому він дозволяв собі ремарки про вагу Трампа чи його поведінку як у "бродячого кота". 

Тому немає нічого дивному в тому, що переможцем на шоу в Атланті став 45-й президент США, а не 46-й. 

Відповідно до опитування CNN серед глядачів, 67% з респондентів вважають, шо Трамп переміг на дебатах, протилежної думки дотримуються 33% опитаних. 

Водночас 81% респондентів визнали, що дебати майже не вплинули на їхній вибір кандидата, 14% — вдалися до роздумів щодо кандидата, але не змінили вибору; і лише 5% — кардинально змінили свою думку. 

Альтернатива Байдену

Однак в Демпартії настрої, вочевидь, близькі до песимістичних, адже одразу після дебатів до ЗМІ, зокрема до Politico, потрапила інформація про те, що в лавах партії почали розглядати опцію із заміною Байдена на іншого кандидата. Низка публікацій про ймовірних інших кандидатів з’явилася також в AP, The Guardian, NBC News, тощо. 

До таких кандидатів та кандидаток американські оглядачі відносять: віцепрезидентку Камалу Гарріс, губернатора Гевіна Ньюсома, колишню першу леді Мішель Обаму, губернаторів Іллінойсу Джея Прітцкера, Мічігана — Гретхен Вітмер, Пенсильванії — Джона Шапіро, Колорадо — Джареда Поліса.

Але в усіх цих кандидатів є слабкі місця в контексті їхніьої політичної розкрутки. 

Взяти, наприклад, Мішель Обаму. Вона в цьому переліку лише завдяки позитивному образу часів її перебування у Білому домі і відносно нещодавному "вкиду" у пресу про можливу заміну Байдена на неї. Окрім позитивного образу, на жаль, пані Обама нічого не має. 

Камала Гарріс попри посаду не користується популярністю і теж не розкручена медійно. В принципі, як і решта кандидатів на кшталт Ньюсома, Прітцкер, Вітмер, Шапіро чи Поліса. 

Жоден із них не має консолідованої підтримки всіх категорій виборців Демпартії чи тих, хто вагається. Ньюсом як противник зброї не приваблює Середній Захід, Прітцкер — навпаки, але поступається Ньюсому в харизмі. Проти Вітмер грає її жорстка політика під час пандемії, а проти Поліса — почасти його сексуальна орієнтація. Дуже непогані шанси перемогти Трампа були б у Шапіро, однак, знов-таки, його вчасно не розкрутили. 

І за цих умов навіть більш "сильний" Ньюсом не гарантує демократам перемогу на виборах. Дійсно хорошої, ефективної альтернативної опції у "віслюків" немає. Час спливає. Його вже надто мало, щоб за 4 місяці розкрутити кандидата до рівня Трампа за популярністю, при цьому наділивши його переконливими рисами, які б нівелювали його вади.

Залишити як є

Звісно, не виключено, що Демократична партія все ж наважиться змінити коня на цій складній переправі. Але це дуже і дуже ризикований крок.

Ймовірніше, що все ж Джо Байдена не мінятимуть на Ньюсома, Гарріс чи кого іншого, оскільки таке рішення може нашкодити Демпартії не менше (а може навіть більше), аніж провальні дебати. 

Певні проблеми Байдена як лідера чи спікера, висвітлені софітами CNN, були секретом Полішинеля не тільки для виборців, але й власне Демпартії ще до дебатів. І в неї був час на пошук і опрацювання альтернативи — плану "Б", але він не проводився. Це свідчить про певну нерішучість і неготовність зважитися на політично ризиковані, але сміливі кроки.

Іншими словами, Демпартія може видатися немонолітною і слабкою політичною силою, нездатною подолати кризу. Відмова від головного кандидата лише після першого раунду дебатів радше зашкодить партії, зокрема й через імовірний гірший результат на виборах до обох палат Конгресу.

Так, зараз у демократів замало часу на розкрутку іншого кандидата, але цілком достатньо для того, щоб, умовно кажучи, поставити Байдена на ноги, ретельніше підготуватися до наступних дебатів, аби він все ж зміг перемогти. Питання щодо його стану здоров’я і ясності мислення цілком можна відкласти на 2025-й рік із гіпотетичною заміною його на ту ж віцепрезидентку Камалу Гарріс. 

І останнє: апокаліптичні настрої через збільшення шансів Трампа повернутись у Білий дім наразі виглядають не надто виправданими. По-перше, він чудово усвідомив, що передвиборча риторика не обов'язково має співпадати з подальшою політикою. По-друге, Трамп-2 буде помітно відрізнятись від Трампа-1 як у кадровій політиці, так і в політичних рішеннях: партія вже зараз вибудовує систему стримувань і противаг, і розблокування пакету допомоги для України — один з проявів її роботи. Але що залишиться незмінним — то це послідовна непередбачуваність, зневага до правил і доведений до абсолюту популізм. І це може зіграти проти нього.