Майдан як норма. Чому французи, подібно українцям, вшановують державний патерналізм
У понеділок у Франції продовжилися демонстрації і акції проти підвищення цін на паливо. З ранку активісти, серед іншого, знову почали збиратися в паризькому Діснейленді. Рух отримав назву "Жовті жилети" (Gilets jaunes), в які вдягнені його учасники (у Франції, як і в Україні, жилети обов'язкові для водіїв). Про підготовку масових - на всій території країни - акцій стало відомо ще минулого тижня. Уряд намагався утримати ситуацію під контролем. Так, міністр внутрішніх справ Крістоф Кастанер нагадав активістам, що вся відповідальність за можливі інциденти ляже на їх плечі, якщо про акції не попередять за 72 години. Крім того, місцева влада також нагадали про штрафи - 7,5 тис. євро і півроку за гратами, якщо не буде повідомлення про проведення акції, щоб до її місця проведення могли прибути поліцейські для забезпечення правопорядку і медики. Ще 4,5 тис. штрафу і два роки в'язниці, пообіцяли префектури, загрожують за перешкоджання руху автотранспорту.
Не допомогло. "Жовті жилети" твердий намір висловити свій протест зростання цін на пальне - як минулого, так і майбутнього (в 2019 р.). Почалося все в суботу, 17 листопада - це був самий "гарячий" день. На дороги вийшли більше 280 тис. осіб, що все ж значно менше очікувань організаторів - 1 млн осіб. В цілому протягом суботи по всій країні пройшли 2039 акцій. Вони продовжилися і в неділю, але менш енергійно: 40 тис. осіб і 150 акцій. За два дні постраждали 400 осіб і ще 157 були затримані. Що примітно, попередження влади щодо акцій, які проводяться без попередження, ефекту не мали. Таких зборів було чимало. І, як наслідок, відсутність поліції траплялися трагічні інциденти, коли деякі водії, злякавшись заблокувала авто натовпу, вжимали в підлогу педаль газу.
Так, наприклад, сталося у двохтисячному Ле-Пон-де-Бовуазене, де 43-річна мешканка, яка везла доньку до лікаря, запанікувала в оточенні стучавших по машині демонстрантів і переплутала педалі. В результаті загинула 63-річна Шанталь М. Перебувала в стані шоку водія зараз звинувачують у скоєнні вбивства з необережності. Але. Примітно, що в родині загиблої звинувачують не водія, а уряд.
Передумови протестів
На сайті Change.org розміщена петиція, яку станом на 11:30 понеділка підписали 914 тис. осіб - рекордний показник для Франції. І ці 914 тис. підписантів вимагають зниження цін на пальне подорожчало в поточному році на 24% - до 1,5 євро за літр. Вже на початку наступного року французів чекає нове зростання цін. За даними Le Parisien, звичайній родині з одним авто в 2018 р. доведеться викласти на 250-350 євро більше. Пальне стало дорожчим у зв'язку з рішенням уряду і за ініціативою президента Еммануеля Макрона підвищити податки на дизпаливо і бензин. Таким чином французький лідер, як один із рушіїв боротьби із змінами клімату, власне цю боротьбу і здійснює - змушує французів пересідати на экомашины, щоб скоротити шкідливі викиди в атмосферу.
Макрон в принципі розумів, у що може вилитися його "зелений" піар. Однак це необхідна жертва, адже перехід на нові рейки завжди супроводжується глобальними структурними змінами і опором з боку консерваторів. З урахуванням зростання соціальної напруженості президенту Франції доведеться тримати удар за ударом. І не тільки всередині країни. Благо "жовті жилети" не допустили проникнення в їхнє середовище шкідливих організмів начебто лідера ультраправого "Національного визволення" Марін Ле Пен і фронтмена "Лівої партії" Жан-Люка Меланшона - але це, цілком ймовірно, питання часу.
Очевидно, що повз протестів просто не зможе пройти президент США Дональд Трамп, трохи ображений на Макрона за обстановку, в якій відзначалося сторіччя завершення Першої світової в Парижі (зокрема, дуже незручно для Білого дому озвучена заява про створення єдиної європейської армії). Можна навіть уявити, як господар Овального кабінету задоволено посміхається, переглядаючи вранці новини з Франції, поки райтери прописують йому тези для нападок на "чисту енергію", кліматичну угоду і на захист традиційної енергетики.
Втім, Макрон допустив рекордне падіння свого рейтингу до 25% (на тлі демонстрацій) не тільки політичним і економічним экоактивизмом. У французів до президента є претензії і щодо подорожчання мазуту, газу, підвищення соціальних зборів з пенсій, оптимізації на місцевому рівні і т. п.
На падіння рейтингу президента може впливати і те, що, з точки зору середньостатистичного учасника мітингів, Макрон замість вирішення безлічі проблем у Франції тішить своє его в якості лідера Європи, просторікуючи про єдиних збройних силах ЄС. Але вони - десь там далеко, а ціни на паливо - тут, поруч. Та й сам Макрон продовжує зберігати мовчання, воліючи говорити в Бундестазі про цієї самої європейської армії. Замість нього до "жовтих жилетах" звернувся прем'єр Едуард Філіп, відмовився виконати вимоги щодо відміни нових податків. "Ми ввели податки на паливо не для того, щоб отримувати задоволення від роздратування французів, а тому, що ми хочемо обкладати вуглець, а не людський працю", - цитує Bloomberg главу французького уряду.
Перманентний протест
З іншого боку, президентський рейтинг, як і протестна активність, - явище більшою мірою звичне. Вже не дивує, що Макроном і його реформами населення постійно невдоволено. Як і різні мітинги у Франції. У повсякденному житті французів це ледь не норма. Акції - спалаху. Протест досягає піку і розсмоктується до наступного разу. І це не тільки складова і наслідок політичного життя самого Макрона. З тим же стикалися і Франсуа Олланд і Ніколя Саркозі, і Людовик XVI. Звичайно, під різними мотивами (чесними і справедливими чи ні). Однак це багатовіковий французький тренд.
Франція нині - типова соціалістична країна з дуже давніми соціалістичними традиціями, з серйозною тягою до патерналізму. Держава нам винна, а якщо борг не виплачується, то починаються протести, революція і переформатування держави в тій чи іншій мірі. На секундочку на сьогодні це вже П'ята республіка. І Макрон як лідер цієї П'ятої республіки має, виходить, утримувати ціни на паливо, всупереч ситуації на ринку та взятих на себе зобов'язань в рамках кліматичної угоди; і в той же час забезпечити розвиток економіки і рух до майбутнього - до прогресивної Франції. В результаті молодий, часом зарозумілий капіталіст Макрон натрапив на стіну соціалістичного нерозуміння, несприйняття та обурення.
І такі протиріччя адже дуже добре знайомі українцям. Так, корупційних схем і різноманітних махінацій в Україні набагато більше. Та й індиферентність трохи сильніша відміну від Франції. Однак протестний рух розвинений і там, і тут. У французів зараз це "жовті жилети", раніше була "ніч на ногах" і т. д. В Україні - мітинги "евробляхеров", проти підвищення цін на бензин; до позбавлення громадянства Міхеїла Саакашвілі - ходи акції і його прихильників і союзників. А зі свіжого - це малочисельний, але отримавши свою дещицю медійного уваги "третій майдан" на Михайлівській площі під егідою реінкарнації Семенченко в "білій балаклаві". Правда, більш помітною і ефектною, але в рази менш ефективною.
Так що Україна - країна не тільки розміром з Францію, але й українці - народ багато в чому схожий з французами. Що одночасно приємно і не дуже. До речі, може пора ініціювати обмін досвідом. Причому у всьому. Зокрема, і в тому, що стосується співпраці місцевих політиків і партій з Кремлем. В Україні ж є свої Ле Пен, Фийоны чи Саркозі.
