Перемога зі смаком поразки. Хто сформує новий уряд Польщі

Перемогу на виборах до Сейму і Сенату Польщі отримав альянс "Об’єднана правиця", до складу якого входять правляча партія "Право і справедливість", "Об’єднана Польща", "Республіканці", "П’яст" і "Кукіз’15".

За підсумками підрахунку 56,13% голосів, оприлюдненими на сайті Виборчої комісії, на виборах до Сейму "Об’єднана правиця" наразі набирає 37,88%; опозиційна ліберальна "Громадянська коаліція" ("Громадянська платформа", "Сучасна", "Зелені", "Польська ініціатива", "АГРОунія", "Хороший рух") – 28,25%; опозиційний "Третій шлях" ("Народна партія", "Польща 2050") – 14,37%; опозиційні есдеки з "Лівиці" ("Нова лівиця", "Ліві разом", "Унія праці", "Соціал-демократія Польщі", "Свобода і рівність", Соціальний рух", "Польська соціалістична партія") – 8,3%; ультраправа "Конфедерація свободи та незалежності" ("Нова надія", Національний рух", "Конфедерація польської корони"), яка закликає до припинення підтримки України – 7,29%.

До Сенату: "Об’єднана правиця" — 37,26%; "Громадянська коаліція" – 27,12%; "Третій шлях" – 10,12%; "Конфедерація" – 7,22%, "Лівиця" – 5,8%;.

Це вже четверта перемога ПіС на виборах; і третя — поспіль. Водночас цілком очевидно, що партія Ярослава Качиньского не матиме більшості, а відтак і можливості одноосібної законотворчості. Ба більше, вельми ймовірно, що попри перше місце на перегонах вона не зможе сформувати правлячу коаліцію, а отже і новий уряд. Адже допоки триває підрахунок голосів, екзит-поли свідчать про те, що трійка опозиційних сил – "Громадянська коаліція" експрем’єра Дональда Туска, "Третій шлях" журналіста Шимона Головні і колишнього міністра сім’ї, праці та соцполітики в уряді Туска Владислава Косіняк-Камиша, а також "Лівиця" (лідери: Влодзімеж Чарзастий, Адріан Зандберг, Роберт Бєдронь, Магдалена Бієят, Войцех Конєчний, Вальдемар Вітковський) – можуть сумарно отримати близько 248 мандатів у Сеймі (161 у ГК, 57 – "Третій шлях", 30 – "Лівиця"). ПіС же, попередньо, отримує 198 мандатів, і разом з потенційним партнером по коаліції – "Конфедерацією" (14 мандатів) — може розраховувати на 212 місць у Сеймі з 460. Тобто опиняється в меншості.

Втім, президент Польщі Анджей Дуда вже заявив, що право сформувати коаліцію і уряд надасть насамперед переможцям — своїй партії ПіС.

Помилки ПіС

Варто також завважити і вкрай великий інтерес до цих виборів з боку поляків. Явка виявилася історично високою – близько 73%, і перевершує 1989 р., коли поляки прощалися з комунізмом. Власне, висока явка (подекуди виборці до ранку стояли під дільницями), зумовила також запізнення із оприлюдненням даних останніх екзит-полів.

Високу явку на парламентських виборах зумовило багато чинників — як внутрішніх, так і зовнішніх. До останніх, звісно ж, відноситься російська агресія проти України, в якій переважна більшість поляків стоять на боці українців.

Щодо внутрішніх питань, то це і суто економічні (зокрема і постпандемічні проблеми), і суто політичні, оскільки ця передвиборча кампанія була неймовірно напруженою, надзвичайно наелектризованою.

Основна боротьба точилася між ПіС Качиньського і "Громадянською платформою" Туска, і вона була доволі персоналізованою. Зрештою, цього можна було очікувати, враховуючи давню "любов" ПіС до колишнього прем’єра Польщі і експрезидента Євроради, відомого своєю проєвропейсьскістю. Качинський та його партія, між тим, обрали шлях конфронтації із Брюсселем та Берліном, послідовно оскаржуючи право Німеччини бути "керманичем" ЄС.

Польські оглядачі також зазначають, що партія Качиньського припустилася інших помилок під час кампанії. Наприклад, польський політолог Богуслав Хработа вважає, що "Право і Справедливість" на вибори йшла без нової, цікавої програми і без свіжих ідей. Старі обіцянки щодо соціально-політичної чи економічної програм не здивували електорат, тим більше, що Туск, якого ПіС намагалася максимально демонізувати, запевняв виборців: урізання соціальних виплат не буде.

Персоналізована полярізація кампанії, антинімецька компонента і антиміграційна політика ПіС якраз із забезпечили мобілізацію електорату опозиційних партій (особливо "Третього шляху"). Заступник головного редактора Rzeczpospolita Міхал Шулджинський зазначає, що зосередження ПіС на фігурі Туска було прорахунком, оскільки більшість електорату з категорії тих, хто не визначився на момент виборів, насправді виявилися потенційними виборцями саме опозиції, яким допомогла визначитися із симпатіями надмірна увага до лідерів партій, а не їхніх програм.

Ще однією помилкою у Польщі вже називають рішення партії влади провести паралельно з виборами до парламенту загальнонаціонального референдуму, на який було винесено чотири питання: щодо продажу держмайна іноземцям, підвищення пенсійного віку, демонтажу стіни на кордоні з Білорусі та допуску до країни нелегальних іммігрантів з Близького Сходу та Африки. Всі ці питання, за задумом, ПіС мали підсилити ключові позиції партії на виборах, але зацікавили вони лише електорат партії Качиньського і Конфедерації. І за останніми даними явка на референдумі склала трохи більше за 42%, тобто його результати не є обов’язковими. Іншими словами, поляки не повелись на цю маніпуляцію, хоча активно голосували на виборах. 

Втім, Лех Валенса перший президент Польщі, обраний з 1926 р. на демократичних виборах, і дійсно історична постать, застерігає опозицію від "ейфорії". Валенса "не вірить Качиньському" і припускає, що, можливо, результати екзит-полів і офіційні результати матимуть серйозну відмінність.

Дійсно, вже зараз помітно, як деякі представники ПіС в коментарях ЗМІ починають просувати аргументи про недостовірність екзит-полів, відштовхуючись від отриманої журналістами неофіційної інформації про ймовірну відмову надати відповідь соціологам під дільницями близько 12% поляків. Аналогічні наративи, нагадує Newsweek Polska, в ПіС просували і під час останніх виборів до Європейського парламенту.

Два роки протистояння

І все ж переважна більшість польських експертів і медіа вважають, що попри формальну перемогу "Об’єднаної правиці" на виборах, сутнісно вона радше зазнала поразки, а коаліцію буде сформовано за участі опозиційних партій.

Разом з тим президентом Польщі до 2025 р. буде Анджей Дуда, тому політичне протистояння між ПіС та опозицією продовжиться. І вже у вигляді боротьби між урядом і канцелярією президента, а також у парламенті, де опозиція все ж не матиме кількості голосів, достатньої для подолання президентського вето.

Точки зіткнення ж полягають і у відмінності ставлення партій до ЄС, і щодо внутрішньополітичних питань, наприклад, права жінок на аборти.

Проте до остаточних результатів виборів і, власне, формування коаліції складно і не має особливого сенсу намагатися спрогнозувати рівень цього політичного протистояння. Хоча враховуючи давню неприязнь, все ж не слід виключати серйозних парламентських криз у майбутньому, аж до дострокових виборів.

Вони можуть мати вплив також і на підтримку Варшавою України. До цього теж ми маємо бути готові. Попри те, що і ПіС, і опозиція однаково притримуються позиції продовження допомоги Києву у стримуванні російської агресії (Туск, до речі, закликає навіть посилити підтримку), потенційні парламентські кризи можуть обумовити певні технічні – процедурні – перепони аналогічні тим, що ми зараз спостерігаємо в Сполучених Штатах.

Однак у разі формування коаліції опозицією та її подальшого успішного функціонування, вірогідно Київ и Варшава зможуть напрацювати компромісні ті чи інші рішення. Зокрема, й щодо експорту українського зерна. Але пошук таких рішень залежить не тільки від нового уряду Польщі, але й від української влади, якій все ж час відійти від емоційної дипломатії і надати перевагу прагматичнішим підходам у стосунках із партнерами.