Шантажувати "Теслу". Як ФСБ користується одноразовими агентами
Спійманий на спробі злому мережі Gigafactory Єгор Крючков — один з росіян, за допомогою яких кремлівські спецслужби намагаються отримати доступ до західних технологій, діючи в звичайному для них стилі "завалимо м'ясом". Провалених агентів нікому не шкода
Росіянин Єгор Крючков, обвинувачений у спробі злому внутрішньої мережі компанії Tesla, залишиться під вартою в США до суду. Суд призначений на 1 грудня, але, найімовірніше, його дата буде перенесена.
Утім, незалежно від дати початку процесу, вирок Крючкову, швидше за все, буде обвинувальним. Йому загрожує пʼять років вʼязниці, доважком — штраф у $250 тис., хоча це вже більше в теорії, бо взяти з нього нічого, а в фіналі — депортація. Своєї провини Крючков не визнав — тобто на співпрацю зі слідством не пішов.
Крючков, що непокаївся, і суть звинувачень
Крючков, економіст за освітою, 26 років, випускник Інституту промислового менеджменту, економіки і торгівлі в Санкт-Петербурзі, прибув у США по туристичній візі. У справі він фігурує як член злочинного угруповання, хоча і є єдиним підсудним. Його передбачувані спільники проходять у справі тільки за мережевим псевдонімом.
Згідно з обвинувальним висновком Крючков у період з 16 по 22 серпня намагався схилити російськомовного співробітника заводу з виробництва літій-іонних акумуляторів для електромобілів Gigafactory — підрозділи компанії Tesla, розташовані в Неваді, до впровадження в мережу підприємства шкідливого ПЗ. В якості винагороди Крючков обіцяв співробітнику, якого вербував, $1 млн готівкою або біткоїни. Отримавши доступ до мережі, Крючков, за його версією, мав намір витягти з неї секретні дані і, погрожуючи їх відкритою публікацією, вимагати від керівництва Gigafactory викуп у $4 млн.
Однак співробітник компанії вважав за краще злити Крючкова своєму керівництву, а те звернулося в ФБР, яке і взяло Крючкова під контроль.
Генеральний директор і засновник Tesla Ілон Маск у кінці серпня визнав у Twitter, його компанія стала обʼєктом "серйозної атаки", розпочатої з метою крадіжки технологічних секретів, і висловив вдячність співробітнику, який відхилив пропозицію Крючкова.
Після того, як спілкування Крючкова з співробітником, якого він намагався вербувати, перейшло під контроль ФБР, їх переговори записувалися. Крючков у ході торгу про суму винагороди зізнався, що не сильний у технічних питаннях, а є представником групи, в яку нібито входить IT-фахівець, що займає високий пост в одному з держбанків Росії.
Агенти ФБР також відзначили, що Крючков дуже дбав про конспірацію: просив видаляти повідомлення в WhatsApp, власноруч встановив співробітнику, якого завербував, на смартфон браузер Tor, проводив зустрічі в машині і всіляко уникав фотографування, а також видав обʼєкту вербування "чистий" телефон, куплений за готівку в Нью-Йорку, за яким той повинен був спілкуватися з групою хакерів, після того, як Крючков покине США. Спецагент ФБР Майкл Хьюз у своєму клопотанні про арешт Крючкова особливо відзначив, що така поведінка характерна для співробітників іноземних розвідок і членів організованих злочинних груп.
Крючкова заарештували 22 серпня в Лос-Анджелесі, коли він збирався покинути США. У його справі також є дані про невдалу спробу атакувати ще одну компанію, назва якої не повідомляється.
Сам Крючков, за свідченням його "родичів і знайомих", на яких посилається РБК, ніколи не мав відношення до IT-сфери, а також не міг мати у своєму розпорядженні $1 млн. РБК також повідомляє, що в російському посольстві Крючкову, нібито, обіцяли надати "необхідне консульсько-правове сприяння "- але, знаючи ставлення Росії до своїх громадян як до видаткового матеріалу, це видається сумнівним. Утім, сам Крючков, схоже, переконаний, що Батьківщина прийде йому на допомогу, а Володимир Путін особисто стурбований його долею. У всякому разі в ході слухань про залишення його під вартою до суду, він заявив судді Карлі Болдуін, що "російський уряд знає про його справи". Проте, ні в матеріалах слідства, ні в ході слухань питання про звʼязок Крючкова з будь-якими офіційними російськими структурами не піднімалося.
Що відбувається
У принципі весь хід вербування розвивався в рамках давно відомої схеми дій російських спецслужб, що не зазнала жодних змін з часів втручання у вибори 2016 р. у США. При цьому заявлені цілі таких акцій часто відрізняються від реальних. Так, зараз вже зрозуміло, що, втручаючись у вибори в 2016 р., Москва була зацікавлена не в перемозі Дональда Трампа як такої (і чи взагалі могла реально вплинути на результат виборів), а в тому, щоб Трамп, навіть перемігши, отримав разом з перемогою також і купу проблем, повʼязаних з підозрою в звʼязках з Кремлем, що, власне, і сталося. У випадку ж з Крючковим метою операції був, наймовірніше, не шантаж (який за великим рахунком був позбавлений сенсу в разі реального витоку даних), а банальна крадіжка технологічних секретів. Про те ж, наскільки Росія залежна від західних технологій, відомо давно, і так було завжди.
Але росіяни, проводячи такі операції, вважають за краще не світитися, а діяти через ланцюжок посередників. В якості безпосередніх виконавців вони наймають міжнародні хакерські групи, ділячись з ними, при необхідності, своїми напрацюваннями, а для вербування кротів, які повинні відкрити дорогу хакерам, використовують самих різних людей, спійманих у Росії на будь-якому порушенні закону або підсаджені на гачок іншим способом. У результаті ланцюжок кріт — вербувальник (який за планом повинен зникнути після вербування крота) — безпосередні зломщики, що діють по мережі, — замовники злому виходить занадто довгим, і, в силу цього, малоперспективною для доказу російського замовлення.
Єдиною, по суті, можливою зачіпкою залишається піймання вербувальника і переконання його співпрацювати зі слідством. Тут уже все залежить від того, наскільки щільно він сидить на російському гачку і якого роду цей гачок. У випадку з Крючковим російська мотивація, судячи з усього, переважує поки перспективу опинитися на пʼять років в американській вʼязниці. Не виключено навіть, що Крючков вважає себе суперагентом і щиро вірить, що його доля буде турбувати особисто російського вождя. Якщо це й так, то в наявності великий успіх російських агентуристів, які працювали з ним, а також дурість Крючкова, яка загрожує в подальшому жорстоким розчаруванням. Цікаво, чи напише він лист Путіну з вʼязниці?
Як би там не було, але поки Крючков пішов у відмову, і з цієї причини виключина можливість довести участь російських спецслужб, згадка про них не фігурує в справі.
Подібного роду масоване шпигунство, коли агенти, подібні Крючкову, можуть засилатись у США в буквальному сенсі тисячами, являє собою безсумнівну проблему. При цьому вербуванням співробітників фірм, що мають доступ до технологічних секретів, діяльність такої одноразової агентури не обмежується. Хтось із її числа веде блоги, очорняючи США. Хтось сколочує проросійські угруповання вихідців з колишнього СРСР. Хтось і сам намагається робити карʼєру в технологічному секторі, ЗМІ, приватному бізнесі.
Очевидно, що в сумі ця діяльність самим негативним чином позначається на репутації всієї діаспори з колишнього Союзу, серед якої агенти ФСБ, СРВ і ГРУ складають все ж меншість (хоча стовідсоткової впевненості на цей рахунок, на жаль, вже немає). Слідом за репутацією діаспори під ударом виявляється і репутація країн колишнього СРСР, в яких російська пʼята колона дуже сильна, а люди, які ностальгують по СРСР, і алюбителі Путіна дуже численні. Нарешті, масоване шпигунство Кремля реально небезпечне і для самого Заходу.
Ефективної відповіді на цей виклик сьогодні немає. Дії з конкретних приводів, обмежені рамками презумпції невинності, не дають достатнього ефекту, а виявлення, що симпатизують Путіну і путінізму за допомогою, наприклад, Big Data, по-перше, викличе шквал закидів у новому маккартизмі і полюванні на відьом, а по-друге, може виявити таких симпатиків на надзвичайно значимих позиціях, що загрожує гучними скандалами.
Але, як тільки кремлівські відьми обох статей — неприємна реальність, а не чиясь вигадка, то і полювання на них повинне бути реальним. Іншими словами, політична реінкарнація Джозефа Маккарті, який одержимий боротьбою з комунізмом, виявляється все більш затребуваною. Питання лише в тому, чи здатна сучасна політика породити таку фігуру, і чи зможе вона отримати сьогодні або завтра достатню підтримку.
Фото: Depositphotos