Пентагон і українську зброю для Сирії. Як з'явилася нова зрада
Російський Центр дослідження корупції та організованої злочинності (OCCRP) і Балканське об'єднання журналістів-розслідувачів (BIRN) 12 вересня опублікували розслідування, згідно з яким Україна була в числі багатьох країн, що продавали Пентагону зброю для сирійських повстанців. Матеріал викликав резонанс. Причому українські медіа заполонили замітки на підставі розслідування, але з акцентом на Україні і чималу суму в $2,2 млрд.
Тут бачиться типова інформаційна маніпуляція: Україна на початку таких передруків, натяк на незаконність дій і величезна сума. У той час як автори оригінального тексту пишуть, що більше половини суми ще не витрачено. Та й сам матеріал, не можна не помітити, грає на руку Кремлю і з'явився дуже вчасно, про що піде мова нижче.
Тепер, власне, коротко про суть розслідування. У ньому брала участь команда відомих журналістів з різних країн, у тому числі України: Анна Бабінець, Ніно Бакрадзе, Обрі Белфорд, Девід Блоссом, Роберто Капочелли, Марія Черешева, Павла Хольцова, Роксана Жипа, Фредерік Обермаєр і Атанас Чобанов. Відразу потрібно підкреслити, щоб не було пересудів, — і BIRN, і російський OCCRP були (і, швидше за все, залишаються) досить нейтральними і об'єктивними, не задіяні в роботі на Кремль. Автори насправді з більшою часткою ймовірності проводили класичне журналістське розслідування. Інша справа, як це розслідування використовувалося третьою стороною. Проте все ж є деякі моменти, на які варто звернути увагу.
Розслідування свідчить, що з вересня 2015-го по травень 2017 р. міноборони США закупило (і ще закупить надалі) старої радянської зброї на $2,2 млрд для близько 50 тис. повстанців, підтримувані Вашингтоном. Закупівлі велися в основному в Східній і Центральній Європі, а також Центральної Азії. Список зазначених країн з найбільшим сумам, отриманим ними від США, виглядає так: Болгарія ($243,3 млн), Афганістан ($126,5 млн), Чехія ($69,3 млн), Румунія ($38,7 млн), Сербія ($33,2 млн), Боснія і Герцеговина ($32,5 млн), Україна ($17,3 млн), Польща ($9,4 млн), Хорватія ($6,3 млн), Казахстан ($4 млн), Грузія ($1,8 млн). Друге місце — $135,6 млн, але країна або країни не визначені.
За даними журналістів, угоди від особи Пентагону проводилися через Командування спеціальних операцій (SOCOM) і Picatinny Arsenal — військову науково-дослідну та виробничу організацію в штаті Нью-Джерсі. Далі зброю (автомати Калашникова, РПГ і т. п.) доставлялося в Туреччину, Йорданію і Кувейт, звідки развозилось літаками і наземним транспортом одержувачам в Сирії.
Журналісти вивчили документацію про закупівлі і встановили, що SOCOM до травня закупило у вищезазначених країн зброї на $238,5 млн. В цьому році отримає на $172 млн, а Дональд Трамп на 2018 р. попросив на ці цілі ще $412 млн. З Picatinny Arsenal, на яку припадало інші поставки, все дещо складніше. Є партії вартістю $479,6 млн без зазначеного кінцевого пункту. Журналісти встигли знайти сім контрактів на суму $71,6 млн за вересень 2016 р., де була згадана Сирія. Потім вона зникла, а Пентагон зберігає мовчання. Очевидно, відштовхуючись від цих семи контрактів, автори роблять висновки щодо партій на $479,6 млн — "найімовірніше, велика частина (або навіть весь обсяг) цієї зброї призначалася для Сирії". Безумовно, наведені документи вкрай цікаві, але в самому матеріалі немає чітких доказів, що $500 млн були витрачені Picatinny Arsenal на зброю для повстанців. Все відносно зрозуміло лише з $71,6 млн.
Впадає в очі, що наріжний камінь розслідування — здебільшого хронологічні збігу. Наприклад, доказом поставок до Сирії називається стаття на сайті Picatinny Arsenal про отримання внутрішньої нагороди міноборони США за закупівлю "значної кількості" нестандартних боєприпасів для відправки в Сирію, Ірак, Афганістан. Потім згадуються багатомільйонні контракти на постачання боєприпасів для Сирії та Іраку з британської Chemring і американської Alliant Techsystems Operations. Тільки ось розслідування же присвячено зброї з колишніх країн радянського блоку, хіба ні? Факт підтримки Picatinny Arsenal американо-британською боєприпасами сирійців і іракців для красного слівця. На ділі наведено як непряме пояснення причин закупівлі радянської зброї: боєприпасів Chemring і Alliant Techsystems Operations просто може не вистачити, оскільки "прогодувати" потрібно 50 тис. бійців.
Наступне хронологічний збіг, і найбільш переконливе з вищенаведених, стосується програм Пентагону по підтримці повстанців. Дійсно, відомо, що в 2014 р. Штати через SOCOM запустили програму їх навчання. Вона виявилася провальною, і $500 млн, по суті, викинули на вітер. Тому через дев'ять місяців її закрили і у вересні 2015 р. зробили вибір на користь поставок зброї вже воюючим бійцям опозиційних груп. Що ж, цілком імовірно, що SOCOM і Picatinny Arsenal тоді і почали закупівлі радянської зброї. І таке враження виникає з загальної картини, що продукується розслідуванням. Однак якщо дивитися окремо на кожен блок, то доказової бази в матеріалі явно не вистачає, щоб незаперечно зв'язати зміну програми з величезними сумами, виділеними на закупівлю зброї.
Що ще цікаво. Автори використовують стилістичний прийом, по суті, звинувачення США в порушенні Міжнародного договору про торгівлю зброєю (МДТО), що породжує ілюзію порушення Вашингтоном якихось законів. Наводяться оцінки експертів, які підкреслюють, що дії США можуть звести нанівець міжнародні зусилля по боротьбі з незаконним обігом зброї, а крім того, влада східноєвропейських держав, що торгують зброєю і боєприпасами, ризикують порушити норми міжнародного права". При цьому ті ж експерти визнають, що американці не ратифікували цю угоду, а тому не зобов'язані його виконувати, хоча як підписала його сторона не повинні перешкоджати виконанню умов МДТО. Знову-таки чіткого підтвердження перешкоджання його умов немає. По суті, зброя поставляється легально, нехай і на грані фолу, а мовчання Пентагону пояснюється банальним бажанням не розкривати особливості озброєння повстанців. Враховуючи, що в регіоні у США є опоненти в особі Росії та Ірану.
Важливо і те, що головний вигодонабувач цього скандалу — Росія — теж не ратифікувала МДТО і аналогічно таємно постачає зброєю тих же талібів в Афганістані. Ось що думають у Кремлі про договір, згідно довідкового матеріалу на сайті МЗС РФ від 6 липня цього року: "Доводиться констатувати, що з часу свого вступу в силу МДТО так і не зміг внести скільки-небудь відчутний внесок у зміцнення міжнародної безпеки, знизити ризики перетікання зброї в незаконний обіг. Таке положення справ — закономірний наслідок як притаманних МДТО концептуальних недоліків, так і неоднозначного, несумлінного тлумачення державами-учасницями взятих на себе зобов'язань. З урахуванням даних обставин, а також більш високих стандартів, встановлених в російській системі військово-технічного співробітництва з іноземними державами, приєднання Росії до МДТО представляється недоцільним".
Виходить, що якщо відкинути маніпуляції в тексті, то можна дорікнути лише країни — члени ЄС зі списку, які ратифікували угоду. До прикладу Польщу. А якщо поглянути ширше, то розслідування може стати клином в основу євроатлантичного союзу. Мовляв, виконує МДТО одна Європа, та й то не вся, а союзники в США і зовсім мали договір на увазі.
Весь матеріал, наповнений безліччю смислів і наслідків, з'явився, як писалося вище, дуже вчасно. За аналогією з інформаційною атакою на Росію у зв'язку з бомбардуванням мирних жителів в Сирії напередодні відкриття 72-ї сесії Генасамблеї ООН. Розслідування OCCRP і BIRN дуже схоже на відповідь американцям і на Сирію, і на постійно підтримувану хвилю новин про допомогу Кремля Талібану. І так само в акурат під Генасамблею, щоб перекрити піднялася галас. Так сказати, перевести увагу на Вашингтон і посіяти розбрат між західними союзниками.
Тепер кілька слів про Україну, а точніше, про те, як медіа винесли країну з восьмого місця в списку розслідувачів на перше, хоча в самій статті акцент більше робився на Болгарії і Сербії. За такої схеми, зауважимо, розкручувався матеріал NYT на базі висновків Майкла Эллемана ("ДС" писала про це тут і тут) про двигунах "Південмашу" в ракети КНДР. Двигуни могли мати українське походження, але з цього не випливає, що Україна їх постачала Киму. І в цьому випадку зброя теж може бути українським. Чому ні, якщо американці скуповували його по всій Східній Європі? Адже у сертифікатах угод в якості одержувача вказувалося SOCOM. Командування спецопераціями купує зброю в інтересах США, проти яких не вводилося міжнародних ембарго. Тому нічого незаконного в таких угодах не було.
Ініціатор вкидання в інформпростір намагається накапостити Києву новоявленим "кольчужним скандалом". Кому вигідно — зрозуміло. І цей скандал із задоволенням вже підхопили і реальні "зрадофилы" (не побажавши розібратися), і уявні. Як це було майже десять років тому, коли екс-нардеп від Партії регіонів Валерій Коновалюк, який зараз перефарбувався в лідери якоїсь партії "Нова Україна", допомагав росіянам розганяти історію з поставками зброї до Грузії і вимагав відповідного розслідування. Таким чином, США є головною мішенню матеріалу, а Україна — тактична задача на тлі обговорення миротворчої місії, поставок летального зброї та реінтеграції Донбасу.