В піку Вашингтону. Чим займеться перший повністю китайський банк в Україні
Останнім часом з-за, як тепер стало відомо, неофіційної дипломатії деяких американських політиків, зокрема Рудольфа Джуліані - персонального юриста Дональда Трампа, викликала політична криза в США, Україна несподівано опинилася в одному човні з Китаєм. Зокрема, тому що саме КНР стала другою країною, де емісари 45-го президента США мали намір зібрати компромат на його провідного конкурента у виборчій гонці Джо Байдена.
Китайська Європа
Втім, проблеми по лінії сімейства Байденов і їх суперництва з кланом Трамп (наскільки тепер зрозуміло, система управління Білим домом стала нагадувати чи ні сімейний підряд) виглядають другорядними на тлі явного посилення китайського фактору в українській та регіональної політики.
До речі, нещодавно МВФ не просто офіційно "інтегрував" Україну в Європу, але і перерозподілив групи країн на нашому континенті і субконтиненті: так, СНД більше немає, а Україна, Молдова, Білорусь і Росія тепер входять в категорію "Нова і розвивається Європа", Emerging and Developing Europe (EDE), в той час як інші пострадянські країни віднесені до групи Близького Сходу і Центральної Азії. Однак така формальна точка на понятті пострадянського простору має й інші заломлення. Якщо ми згадаємо про існування на території ЄС та в більш широких рамках об'єднання "16+1" на чолі з Китаєм і з центром у Будапешті, то побачимо, що, незважаючи на військові дії, головним суверенною торговим партнером для України і Росії за кілька минулих років стала КНР.
Це притому що Україна з багатьох зовнішньополітичних причин поки що не є частиною системи угод "Один пояс і один шлях", так само як і Молдова. У той же час Росія робить чи ні все, щоб сховатися під китайським економічним (і не тільки) парасолькою, а Білорусь проводить окрему і конкурентну по відношенню до Росії китайську політику, причому глибоко ешелоновану і наповнену різного роду особистісними нюансами. Тим не менш, як бачимо, поки що політичний вплив Москви в Мінську переважає.
Нічого схожого на білоруські чи російські зусилля в українському випадку і за ініціативу Києва поки не відбувається. У той же час з-за зіпсованих відносин Білорусі із Заходом і постійних політичних намірів Росії, Мінськ все ніяк не дотягує до статусу європейського бастіону Китаю. На щось в цьому роді незабаром зможуть претендувати Італія або Угорщина, але вони зобов'язані підкорятися правилам ЄС, який вже і сьогодні ревниво поглядає на цей флірт. Причому якщо Брюссель поки не робить ніяких жорстких дій, то перш за все тому, що спочатку змушений розібратися з Великобританією, а також вибудувати (можливо, не без участі Китаю) систему економічного стримування США. Ймовірно, остаточне рішення з цього приводу буде прийнято до кінця наступного року, коли в Америці визначиться характер наступного президентства або продовжиться нинішнє.
Звідси й зростаюча необхідність пошуку не просто запасних, але і більш надійних майданчиків, більш гнучких, глибше інтегрованих в систему світової торгівлі, залучених в європейський ринок, але в найближчій перспективі не надто скутих жорсткими союзними правилами. В минулому році уряду України і Китаю навіть вийшли на обговорення якоїсь дорожньої карти щодо приєднання нашої країни до ініціативи "Один пояс і один шлях", що не могло не привернути уваги інших глобальних гравців.
Концентрація нового китайського підходу до України нещодавно висвітилася обміном симптоматичними репліками між дипломатією США і КНР на дуже чутливу для України тему. Так, наприкінці серпня під час візиту в Київ нині вже екс-радник з питань нацбезпеки президента США Джон Болтон заявив, що постарається переконати українську владу в небезпеці співпраці з китайцями. Він не підтвердив, але і не спростував інформацію The Wall Street Journal, що США намагатимуться заблокувати продаж заводу "Мотор Січ" китайським інвесторам. "Ми плануємо говорити про низку транзакцій, я не хочу зосереджуватися на одній", - сказав Болтон. Американський чиновник нагадав, що США, як і Україна, мають систему схвалення контрактів, пов'язаних з військовими технологіями, і виходять із принципу, за яким контракти, що загрожують нацбезпеці, блокуються. Болтон застеріг Україну від проведеної Китаєм "дипломатії створення заборгованостей". Це він заявив якраз в контексті продажу контрольного пакету акцій АТ "Мотор Січ" китайським інвесторам.
Пекін ставить умови
У посольстві КНР в Україні відреагували миттєво, назвавши висловлювання Болтона наклепом. "На жаль, у період перебування у Києві пан Болтон висловився у безвідповідальному ключі про відносини між Китаєм і Україною, в зв'язку з чим китайська сторона висловлює глибоке співчуття", - сказав посол. Ду Вей також нагадав, що Китай і Україна - це традиційно дружні країни та стратегічні партнери. За його словами, в першому півріччі поточного року Китай став найбільшим імпортером української агропродукції. А в цьому році загальний товарообіг між країнами повинен перевищити $10 млрд. Посол закликав США не втручатися у внутрішні і зовнішні справи України, "так само, як і вимагати від України вибирати між Китаєм і США".
Що стосується позиції уряду КНР щодо ситуації з продажем акцій українського підприємства, то посол озвучив три основні тези. "По-перше, ведення комерційної діяльності повинно бути засновано на ринкових правилах. По-друге, китайські підприємства, які ведуть діяльність за кордоном, повинні поважати закони тих країн, в яких вони знаходяться. І третє: права та інтереси китайських підприємств, які ведуть діяльність за кордоном, повинні бути захищені належним чином", - сказав Ду Вей.
За словами посла, це комерційна угода. Загалом, позиція зрозуміла, а з чиїх коштів приватні інвестори фінансують угоду - це їх справа. "Мотор Січ" - один з найбільших у світі виробників авіаційних двигунів. Багато років компанію одноосібно контролював її почесний президент, екс-депутат Верховної Ради В'ячеслав Богуслаєв. Але в 2016 р. великі пакети акцій підприємства були продані іноземним компаніям, підконтрольним КНР.
У вересні 2017 р. СБУ порушила кримінальну справу за статтею "диверсія" і "підготовка до злочину", а Шевченківський райсуд Києва заарештував сконцентровані у власності п'яти офшорів 41% акцій "Мотор Січ".
Питання поки що зависло - в тому числі, здається, і з хаосу в Білому домі, і транзиті влади на Банковій, а також за спроб України оцінити, наскільки абстрактними є ті $700 млн, до яких Конгрес недавно розширив допомогу Україні (не будуть і вони залежати від "політичних послуг" Києва?). У будь-якому випадку від українських властей очікується проведення якогось передбачуваного та послідовного курсу, а також усвідомлення відповідальності за ті чи інші кроки.
Але цікаво, що, на відміну від багатьох приходять і йдуть інвесторів, телекомунікаційна група Ван Цзина Xinwei міцно вчепилася в Україну і навіть намагалася налагодити спільно з компанією "Мотор Січ" виробництво в Китаї двигунів для літаків і вертольотів.
Ключовий партнер
А поки суть та справа, Китай поступово ставав найбільшим торговим партнером України, чого і загрожує досягти в цьому році. Так, за підсумками першого кварталу 2019 р. обсяги торгівлі між Україною і Китаєм зріс до $2,55 млрд. При цьому частка Китаю в загальному товарообороті досягла 10,6%. В той же час обсяги торгівлі України з Росією за той же період склали $2,34 млрд. Частка Росії знизилася до 9,7%, притому що за підсумками 2018 р. становила 11,5% ($11,05 млрд). У п'ятірку найбільших торгових партнерів України також увійшли Німеччина (6,9%, або $1,65 млрд), Польща (6,1%, або $1,47 млрд) і Білорусі (4,5%, або $1,08 млрд). Далі в списку - Туреччина, США, Італія, Індія і Єгипет.
Основу експорту в Китай з України становлять продукти аграрного сектора (більше половини від усього обсягу). Імпортується в Україну з КНР продукція машинобудування, хімічної та легкої промисловості. У 2016 р. товарообіг склав $6,52 млрд, у 2017 р. виріс до $7,69 млрд, а в 2018 р. - до $8,8 млрд.
Необхідно уточнити, що справжню активізацію Китаю на українському напрямку ми спостерігаємо саме в останні пару років (перший помітний сплеск був на початку десятих). Пов'язана вона, мабуть, з експансією китайського глобального проекту. З успішних прикладів співпраці перш за все слід виділити проекти днопоглиблення в портах Південний і Чорноморськ, які нині активно реалізуються.
Однак більшість проектів Піднебесної в інфраструктурній сфері України або зависли (і не завжди з вини китайців), або перебувають на стадії узгодження або на початкових етапах реалізації, або пройшли або проходять реструктуризацію. Приміром, той же реалізувався "Повітряний експрес" перетворився на зовсім інший проект. По-різному оцінюється реалізація спільних проектів і в дорожньому будівництві.
Разом з тим навесні минулого року Україна і Китай погодили підписання амбітного інвестиційного угоди на загальну суму $340 млн на будівництво China Road and Bridge Corporation (CRBC) моста через Дніпро біля міста Кременчук. Сума солідна і, кажуть, надія на реалізацію цього проекту є.
За китайськими даними, раніше КНР інвестувала в облігації України близько $7 млрд. Тепер, на думку китайських дипломатів, завдання полягає в тому, щоб активізувати повною мірою цю суму, щоб оживити сільськогосподарську, енергетичну, інфраструктурну сфери. Причому зміна влади в Києві не вплинула на ці плани і втілену Китаєм в Україні стратегію.
Якщо не сказати більше. За даними Держстату, за сім місяців цього року Китай виявився найбільшим імпортером товарів в Україну ($4,8 млрд, або 14,2% від всього імпорту), а також третьою країною після Польщі та Росії, куди Україна поставляє товари ($1,87 млрд). Влітку цього року на зустрічі Володимира Зеленського з представниками ділових кіл Китаю було складено попередній перелік проектів з інвестиційним потенціалом близько $10 млрд.
Зокрема, Зеленський актуалізував пріоритет будівництва концесійної дороги навколо Києва (ідея, треба сказати, не першої свіжості). Тобто політика подальшого зближення з КНР продовжилася, а буквально через три місяці заграла новими фарбами.
Першоюий китайський
Справа в тому, що 27 вересня в Україні почав повноцінно функціонувати перший повністю китайський банк - як відомо, у листопаді 2017 р. китайські бізнесмени купили у держави Український банк реконструкції та розвитку (УБРР), який коли-то асоціювався з впливовими інтересантами дореволюційної епохи. Нацбанк погоджував спільне придбання 99,9% статутного капіталу УБРР громадянами КНР Ян Дуншеном і Дай Чжунюном. Одночасно Нацбанк надав попередню згоду на капіталізацію УБРР за спрощеною процедурою. Раніше, в червні того ж року Фонд держмайна України підписав договір про продаж китайської компанії Bohai Commodity Exchange Co., Ltd (BOCE) 99,9% акцій УБРР за 82,83 млн грн.
По всій видимості, через цей банк китайці заходять на український ринок і мають намір використовувати його в якості інвестиційного інструменту. Не можна не подумати, що і стосовно тих активів, які має намір продавати чинний уряд, як державних, так і "нічийних".
Група BOCE являє собою глобальну платформу обслуговування ринку електронної комерції P2C і національне високотехнологічне підприємство Китаю. Річний оборот біржі - $1 трлн. В Україні перед проектом поставлені амбітні цілі - увійти до лідируючої трійки банків. Згідно Ян Дуншеню до будівництва цифрового банку на базі УБРР були залучені відомі китайські (такі як Huawei), транснаціональні та українські компанії, а сам банк буде сприяти росту торгового обороту, взаємним інвестиціям та розрахунків в юанях.
Що, можливо, і непогано, якщо деструктивні сили в деяких країнах Заходу втримаються при владі і продовжать розривати його торговельно-економічну та регуляторну тканина, Україні з її знову вібруючої тепер стабільністю теж знадобляться запасні аеродроми. Адже в тому ж ЄС на повному серйозі розмірковують сьогодні про "світі після СОТ", в той час як Пекін (природно, у своїх прямих інтересах) вже не раз висловлювався за збереження і подальший розвиток системи вільної торгівлі. Яка, як показали останні кілька років, точно так само вигідна і Україні, чий внутрішній ринок поки слабенький.
Інша справа, що Києву життєво необхідно проводити філігранно збалансовану політичну лінію між інтересами ЄС, США та Китаю, хоча б в силу протистояння Росії. Поки що, звичайно, чинна влада вчиться цієї премудрості, але у економіки країни часу не так багато. Звідси і зростаючий інтерес до можливостей швидко розвивається частині Азії, і в першу чергу, попри весь необхідний скепсис, до Китаю.
Так чи інакше, а поява власного фінансової установи в українській юрисдикції - це серйозна заявка на системне присутність в українській економіці, звідки видно європейський ринок. Очевидно, в Пекіні не бояться давати і подібного роду сигнали Брюсселю та Вашингтону.
У цілому ж такі країни, як Китай, Туреччина, Індія, ОАЕ, швидше за все, будуть все більше грати роль страхувального пояса для України, якій необхідно пережити штормову погоду на Далекому Заході.
"Мрія" залишається самотньою
Операції по "Мотор Січі" передувала інша китайсько-українська авіаційна ініціатива, породила низку суперечностей. Тоді мова йшла про те, що найбільший у світі транспортний літак Ан-225 "Мрія" можуть почати збирати в Китаї. У 2016 р. ця новина викликала вибух обурення.
Спочатку в ЗМІ з'явилася інформація про те, що китайській стороні будуть передані креслення, сертифікація "Мрії", а також право власності на літак. Приводом для підігрітих Росією спекуляцій послужило угоду про співпрацю, підписану "Антоновим" і китайської Aerospace Industry Corporation of China (AVIC). Воно передбачало, що українське держпідприємство спочатку добудує для AVIC другий екземпляр "Мрії", а потім компанії налагодять спільне серійне виробництво Ан-225.
При цьому було обумовлено, що умови останнього будуть пізніше прописані в окремому документі. Але коли вщухли суперечки навколо питання, в "Антонові" спростувала інформацію про намір передати AVIC інтелектуальну власність на Ан-225. Втім, незабаром про цю ініціативу просто-напросто забули. Так що Ан-225 і донині існує в єдиному екземплярі, який був побудований у 1984-1988 рр. Другий зразок зібрано лише частково.