За Коломойського відповіси. Чому банк Путіна вирішив стягнути гроші з Порошенком
Прес-служба російської групи компаній ВТБ, основним акціонером якої є російська держава в особі Росмайна, вибухнула 27 листопада дивним заявою про залишення за собою права" звернутися до міжнародного суду за стягненням з президента України Петра Порошенка коштів, витрачених ВТБ на купівлю банку "Мрія", на тлі арешту акцій і активів українських "дочок" - ВТБ Банку. Заява виглядає скоєно сюрреалістично відразу з двох причин.
По-перше, ніхто в Україні, включаючи і президента Порошенко, не намагався обмежити права ВТБ звертатися куди завгодно і з чим завгодно - хоч в "Спортлото", яке, здається, ще є в Росії, хоч до консультанта - психіатра, хоч в суд і навіть міжнародний. Росія все ще не відключена від Інтернету, - що, звичайно, не дуже добре, але це даність. Літаки літають... в основному. З поштою, щоправда, є проблеми, але, судячи з того, що російська армія сперла символіку Пошти у США, і в цій області теж готується черговий прорив. Можливо, що пошту скоро будуть розвозити на "Арматах", а особливо термінові відправлення розсилати за допомогою крилатих ракет з ядерними двигунами.
По-друге, хоча в Україні суди, можливо, і навіть напевно, не у всьому небездоганні, але за прямою вказівкою з АП вони рішень не приймають. Український суд незалежний від керівних вказівок, хоча керівництву ВТБ, звиклому до специфічно-басманний системі російського правосуддя цей факт, ймовірно, важко усвідомити із-за висоти культурного бар'єру, що відокремлює Росію від решти світу. Якщо б цей бар'єр був і в матеріальному просторі хоча б на чверть так само високий і міцний, сусідам Росії жилося б набагато спокійніше... втім, гаразд, це інша тема. Так от, в силу деякої незалежності української судової системи президент країни не може нести відповідальність за рішення окремо взятого суду, навіть якщо цей суд виконав з ВТБ щось особливо цікаве і незвичайне.
До речі, а що, власне, він виконав, цей жахливий український суд? В принципі нічого надзвичайного. Апеляційний суд Києва арештував акції Промінвестбанку, що належать російської держкорпорації "Внешэкономбанк", Ощадбанку, що належать російському Сбербанку і ВТБ Банку, належать російському Банку ВТБ, що входить у групу компаній ВТБ в рамках провадження щодо визнання і приведення у виконання рішення Міжнародного арбітражного суду в Гаазі за позовом компаній групи Ігоря Коломойського проти Росії. Зауважте, Коломойський ворог Порошенко, а тому дзвінок в суди з АП тим більше виключається. Позивачами виступили 18 українських компаній і колишній керівник націоналізованого Приватбанку Олександр Дубілет, які заявили про втрату своїх активів в Криму після окупації Росією.
Справа до арешту акцій йшло давно: ще 5 листопада ВТБ Банк був змушений ввести комісії та ліміти на зняття готівки, щоб стримувати відтік коштів клієнтів. Банки відразу подали касаційні скарги на рішення Апеляційного суду - що ж, це звичайна практика, хоча рішення, ймовірно, залишиться в силі. Все розвивалося спокійно, логічно і, загалом-то, без скандалу - і раптом такий несподіваний поворот? В чому справа? Причин проглядається дві.
По-перше, чиста політика. Позов проти президента, притому поданий в той момент, коли на нього обрушується критика за введення військового положення, нібито з метою вплинути на вибори - хоча воно введено саме так, щоб на вибори жодним чином не вплинути, так от, позов проти президента по банківській справі, нехай навіть і зовсім безнадійний, дозволить запустити в інформаційному просторі стару платівку про "президента-бариги".
А по-друге, судячи з усього, ВТБ Банк схопили за руку в останню секунду, не дозволивши йому вивести підпадають під позов активи - нагадаю, мова йде тільки про акції, що належать російської державної організації - за межі України і зі сфери дії Гаазького суду. У світі є чимало місць, куди банківські перекази доходять, а рука міжнародного правосуддя дотягнутися не може. Одне з таких місць - Центральноафриканська Республіка (ЦАР), та сама, де недавно була ліквідована група російських журналістів на чолі з Орханом Джемалем, що приїхала знімати репортаж про найманців Вагнера.
Так ось, у квартальному фінансовому звіті ВТБ, опублікованому ЦБР, вказаний кредит, виділений ЦАР на суму $11,99 млрд, що більш ніж у шість разів перевищує річний ВВП цієї маленької гордої африканської країни.
І хоча в ВТБ мамою клянуться, що ніякого кредиту не давали, киваючи на "операційну помилку", це - навіть якщо правда, скоріше погіршує ситуацію. Оскільки Росія і Центральноафриканська Республіка підписали міжурядову угоду про військове співробітництво, дуже схоже на черговий варіант фінансової пральні, і якщо гроші і справді ще не пішли в ЦАР, то вони цілком могли туди піти ось-ось. Наприклад, з України.
Так що суд правильно вирішив. Ну, і причини істерики в ВТБ це теж пояснює цілком переконливо. Що ж залишається кричати злодію, якого схопили за руку? Тільки одне - кричати "дивіться як фронтовику руки крутять".
Причому, судячи з того, що в ролі Саприкіна виступив сам Путін, забившийся в істериці прямо на трибуні щорічного інвестиційного форуму "ВТБ Капітал", руку російським кишенькових злодіїв заламали дуже боляче. А це значить, що все йде як треба. Знайшлися у нас методи та на кремлівського Костю Саприкіна.