Пальмирские трофеї. Путін дав можливість ИГИЛ збивати цивільні літаки?
Падіння Пальміри майже тиждень тому призвело до того, що в руки бойовиків "Ісламського Держави" потрапила велика кількість різного озброєння. На численних відео, які щедро викладають ісламські пропагандисти, видно танки, бронеавтомобілі, безліч легкої стрілецької зброї. Проте в середу генерал-лейтенант армії США Стівен Таунсенд, командувач силами міжнародної коаліції проти ІГА, заявив, що по всій видимості в руках джихадистів виявилися засоби ППО. Мало того, він висловив упевненість, що союзна авіація готова найближчим часом нанести удари по бойовиках, які захопили Пальміри.
Так як в самій Пальмірі ніяких засобів ППО по відео не помічено, то скоріше всього американський генерал говорив про батареї ЗРК С-125 "Печора", на північ від авіабази ВПС Сирії "T4", взятої під контроль наступаючими игиловцами буквально "по п'ятах" "тактично відступаючих" російсько-ассадовских військ.
На фото і відео реально видно кілька комплектів таких ЗРК з пусковими установками і РЛС наведення. Здавалося б, чому так занервували американці? Адже комплекс не те, що давній, а дуже давній - прийнятий на озброєння аж у далекому 1961 році і явно його можливості не йдуть ні в яке порівняння з потенціалом сучасних літаків. Ну, посудіть самі - діапазон висот - від 0,02 до 16 км, максимальна дальність на висоті 6 км - всього 17 км, а час автозахоплення цілі цілих 8 секунд.
Тобто він не становить серйозної небезпеки навіть для такого досить не сучасного штурмовика типу А-10 "Тандерболт", чого вже говорити про F-15 F-16 останніх серій.
Однак для маломаневренного транспортного Іл-76 або величезного "Руслана" навіть така давня ракета може бути вкрай небезпечною. Як і для будь-якого вертольота.
Певну небезпеку комплекси можуть представляти для цивільних лайнерів. Особливо якщо згадати висоти, на яких зазвичай розташовуються коридори польотів цивільної авіації - а це 5-6 кілометрів. Втім і підвищення висот до 10 кілометрів не врятує від можливої атаки - згадаймо збитий над Донбасом "Боїнг". З іншого боку всі авіакомпанії старанно уникають районів активних бойових дій і прокладають маршрути виходячи з небезпеки поразки з землі.
Однак у цій історії є один нюанс - у звітах про постачання зброї Стокгольмського інституту дослідження проблем світу (SIPRI) є запис про величезному контракті між Росією і Сирією від 20011-2013 року, у якому крім б/вушних Т-72Б, БРТ-82А, ПТРК "Корнет" та іншого є такий цікавий пункт як "модернізація ЗРК до версії "Печора-2".
А це вже дещо змінює ситуацію. Так, по дальності характеристики фактично нового комплексу збільшені до 20 км, максимальна дальність на висоті 6 км підвищено до 25 км, час автозахоплення зменшено до 2,5 - 3 секунд. До речі, саме на цей варіант рівняються і наші українські зброярі, які зараз проводять модернізацію наявних комплексів С-125. Причому є відомості, що кілька піднятих із зберігання комплексів вже включені в систему ППО країни. Тобто, по всій видимості, вважається, що вони можуть виявитися корисними у випадку масованого авіаційного настання "північного сусіда".
Важливим є і той факт, що комплекс був досить поширеним на Близькому Сході починаючи з 1970-х років і у арабів повинно бути достатньо велику кількість підготовлених розрахунків. Втім, як говорять радянські ветерани ППО комплекс досить простий до освоєння і не вимагає особливих зусиль.
Якщо говорити про можливості поразки захоплених комплексів з землі або повітря, то якщо в руки джихадистів потрапила ціла батарея, то в ній штатно передбачені кошти для буксирування ЗРК. До речі, саме так діяли радянські зенітники - влаштовуючи "ракетні засідки" - у 1969 - 1970 роках під час так званої "Битви за Канал", коли були збиті кілька ізраїльських літаків. До речі, це єдиний раз, коли ВПС Ізраїлю отримали "клацання" від радянських військових (правда, не без втрат для останніх). Вже в 1982 році під час ліванської війни радянські і сирійські розрахунки ЗРК жорстко знищувалися ізраїльськими льотчиками без втрат.
Є, звичайно, і ще один ймовірний варіант - комплекси вже давно не представляють собою бойову одиницю і просто виведені з ладу, або прийшли у ветхість з-за нестачі технічного обслуговування у ході громадянської війни - складно уявити, що сюди на край світу добиралися заводські бригади з Росії чи Білорусі для підтримання готовності.
Якщо це не так і комплекси цілком собі робочі, то варіант подальшого розвитку ситуації навколо них вельми сумний - спочатку як трагедія з "Боїнгом" в липні 2014 року - ну а потім "кращі друзі Хезболли" можуть вже вигребти від світового співтовариства набагато сильніше - і справа навряд чи обмежиться санкціями.
