Пакт Меркель-Порошенко. Німецькі есдеки отримують темники з прес-центру ОРДЛО
Нинішнє авдіївске загострення проявилося не тільки в напружених бойових діях, але й у баталіях на медійних фронтах. Причому тут цінності журналістики - незаангажованість та об'єктивність - за великим рахунком виявляються більш шкідливі, ніж так негоже taking sides (підтримка однієї зі сторін). Неупередженість породжує двозначність, яка посилює хаос, оскільки відкривають простір не просто для інтерпретацій, але для відвертих маніпуляцій.
Приклад тому - стаття в Financial Times, в якій вказується, що ескалація бойових дій почалася після того, як між Дональдом Трампом і Володимиром Путіним відбулася телефонна розмова з метою поліпшити російсько-американські відносини.
"У Києві зросли побоювання, що містер Трамп, бажаючи перезавантажити відносини з Росією в рамках спільної боротьби проти ИГИЛ, може зняти санкції з Москви, введені у відповідь на її агресію проти України, або визнати незаконну анексію Росією Кримського півострова в 2014 р.".
В принципі, це не більше ніж констатація відомого факт, однак подана таким чином, вона дає прекрасний матеріал для спекуляцій. Так що російські і проросійські (якщо ця номінальна різниця має значення) ЗМІ цілком передбачувано скористалися можливістю сповістити світ про те, що за те, що відбувається під Авдіївка відповідально "київське уряд". Мовляв, воно спровокувало противну сторону у розрахунку, що це заблокує можливість потепління відносин між Вашингтоном і Москвою і, як наслідок, зняття санкцій з Росії. До речі, в коментарях до статті теж вистачає постів, повторюють це твердження.
Втім, буває і так, що відчуття об'єктивності обумовлено поганою обізнаністю аудиторії. Ось, наприклад, вищезгаданий висунула тезу і одна з найпопулярніших газет Німеччини - Sueddeutsche Zeitung. Начебто зацікавлена в об'єктивності не менш британських колег. З неї ми дізнаємося, що в значній мірі у зростанні напруженості винна українська сторона, оскільки саме "штовхання" лінії фронту ВСУ і призвело до нинішнього загострення (про те, що таким чином займаються території, які повинні були повернутися під контроль України згідно з Мінськими угодами, - ні слова). Крім того, тут чітко написано: Порошенко піде практично на що завгодно, щоб запобігти скасування антиросійських санкцій. При цьому, однак, хтось в уряді Німеччини дуже турбується, що розрахунок може не виправдатися. Більш того, Київ може понести подвійний збиток, якщо відносини США і РФ покращаться на тлі загострення на сході України.
Тут варто відзначити кілька моментів. По-перше, що саме видання стоїть на лівоцентристських позиціях, з-за чого навіть з'явився жарт: SD - єдині опозиціонери в Баварії, є традиційною вотчиною Християнського Соціального Союзу, багаторічного союзника по блоку з Християнським Демократичним Союзом. Фактично, ХДС/ХСС на федеральному рівні виступає як єдина сила, що дала канцлера Німеччини Ангелу Меркель. Між тим на виборах 2013 р. Sueddeutsche Zeitung підтримувала соціал-демократів. Те, що більшість "путинферштехеров" - вихідці саме з лав СДПН, аж ніяк не секрет (найвідоміший з них - екс-канцлер Герхард Шредер, але можна згадати і колишнього главу Мзс Франка-Вальтера Штайнмайера, і його наступника Зігмара Габріеля).
По-друге, в статті взагалі не згадуються ті самі "стурбовані персони". Враховуючи, що фрау Меркель (хто б міг подумати в 2014-м) із західних лідерів виявилася самим вірним і послідовним захисником України, і на кону її репутація, зробити висновок нескладно. Не буде великим перебільшенням сказати, що стаття - випад проти канцлерін: адже якщо вона підтримує Порошенко, значить, покриває його гру. Випад цей, втім, набагато більш витончений, ніж ті, що (збіг? Не думаю) в останні тижні дозволяє собі російське телебачення. Хоча в цілому важко звільнитися від відчуття, що Sueddeutsche Zeitung спрацювала по дээнэровскому темнику. Втім, туди їх спускає Москва.
Не менш цікавий приклад "провідних зарубіжних ЗМІ", що містять негативну оцінку дій Києва і тому цитованих як за поребриком, так і у нас, - це французьке видання Agora Vox. Почнемо з того, що "провідним" його можна назвати з натяжкою. Якщо тільки не згадувати про те, що це один з найбільш успішних проектів у сфері соціальних медіа, принаймні в Європі. Фактично це ніщо інше, як блогерська майданчик, 40 тис. учасників якої постять те, що не привертає уваги ЗМІ або випадає з їх поля зору - така концепція цього проекту. "Класичні" мас-медіа неодноразово дорікали Agora Vox в схильності до конспірології - але це ще півбіди.
Куди цікавіше в нашому контексті те, що той же темник маячить за статтями і цього високоповажного видання. Все той же розмову Трампа з Путіним в прагненні налагодити відносини і та ж Україна, яка "продовжує тактику набирають обертів провокацій у прагненні підштовхнути армії ЛДНР до повномасштабних бойових дій". Причому тут можна дізнатися, що ВСУ двічі за минулий тиждень задіяли "Гради". Висновок ясний: "українська влада не хочуть мирного врегулювання конфлікту на Донбасі, а відновлення війни". А тепер поглянемо на автора, благо дизайн сайту дозволяє зробити це без проблем. Це якась Крістель Неант, яка представляється французькою журналісткою, яка працює в агентстві Доні-прес в Донецьку і висвітлює життя в ОРДЛО. Коментарі, як кажуть, зайві. До речі, за останні дні вона підготувала ще кілька матеріалів в тій же тональності.
Як розкручуються подібні вкидання, відомо. Але те, що вони без належної і обов'язкової перевірки потім подаються як думка провідних іноземних ЗМІ, є вкрай тривожним симптомом того, що на третьому році війни ми так і не привчилися до інформаційної гігієни.
